ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АПК

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання та методологію дослідження, окреслено об’єкт і предмет, сформульовано наукову новизну та практичне значення результатів, їх апробацію.

У першому розділі – “Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності підприємств” − досліджено соціально-економічну суть зовнішньоекономічної діяльності, розкривається сутність економічної категорії “зовнішньоекономічна діяльність” та систематизовано методичні підходи до оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу.

У дисертаційній роботі досліджено і згруповано основні положення теорії міжнародної торгівлі і зовнішньоекономічної діяльності, розкрито їх еволюційну і сутнісну характеристику та зроблено висновок, що єдиний погляд на це питання не сформувався. Узагальнення наукових теоретичних розробок концепцій зовнішньоекономічної діяльності, покладених в основу теорій міжнародної торгівлі, дало змогу встановити, що сучасна міжнародна торгівля і зовнішньоекономічна діяльність опирається на класичні концепції міжнародної торгівлі (доктрину меркантилізму, модель Д. Х’юма, теорію абсолютної переваги А. Сміта, теорію відносної переваги Д. Рікардо, закон міжнародної вартості Дж. Мілля); класичні концепції міжнародної торгівлі (теорію Хекшера – Оліна, парадокс Леонтьєва, систему управління зовнішньоекономічною діяльністю Дж. Кейнса, монетаристські ліберальні погляди) і сучасні концепції міжнародної торгівлі (теорію експортних та імпортних можливостей). Вони відображають систему поглядів зарубіжних економістів, що сформувалася під впливом вказаних теорій.

У процесі дисертаційного дослідження зроблено висновок, що зовнішньоекономічні зв’язки – це сукупність взаємовигідних контактів між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які формуються під впливом зовнішньоекономічної політики країни. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств АПК – це діяльність, пов’язана зі здійсненням експортно-імпортних операцій суб’єктами підприємництва даного сектора економіки та надходженням іноземного капіталу (інвестицій) до них. Її можна систематизувати за трьома рівнями: мікрорівень – підприємства, організації, які експортують чи імпортують товари та послуги; мезорівень – міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин; макрорівень – уряд і парламент країни. Виділяють три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні, національні.

Основними формами втручання держави у регулювання зовнішньої торгівлі є протекціонізм та лібералізація . Уряди країн регулюють зовнішньоекономічну діяльність за допомогою різноманітних адміністративних та економічних заходів. Україна у своєму законотворчому процесі реалізує ліберальну політику регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У результаті опрацювання наукових праць здійснено ідентифікацію та систематизацію чинників впливу на зовнішньоекономічну діяльність, які необхідно врахувати під час її здійснення (рис. 1). Недостатнє врахування впливу цих чинників може суттєво сповільнити розвиток зовнішньоекономічної діяльності.

Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу розглядається як економічна вигода суб’єкта підприємницької діяльності від здійснення ним зовнішньоторговельних операцій за рахунок оптимізації сукупних витрат на здійснення цих операцій. Ця ефективність в економічній літературі зазвичай ототожнюється з ефективністю експорту. Такий підхід є універсальним для визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності на різних рівнях господарювання.

Функціонування зовнішньоторговельних відносин можна характеризувати системою кількісних і якісних, абсолютних та відносних показників. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності передбачає використання показників, які стосуються оцінки експорту та імпорту, інвестиційної активності галузі та конкурентоспроможності експортних товарів.