ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

Актуальність теми. Інноваційна діяльність є важливою складовою підвищення ефективності розвитку сільськогосподарських підприємств. Її результативність залежить від професійного рівня наукових кадрів та спеціалістів аграрного виробництва. Незважаючи на великий інноваційний потенціал аграрної науки, використовується він недостатньою мірою і щороку втрачається. Сучасні проблеми функціонування аграрних підприємств зумовлені економічною дискримінацією, відсутністю необхідних преференцій та державних заходів стосовно подолання наслідків економічної кризи. Інноваційна політика має забезпечувати сталий розвиток господарюючих суб’єктів на основі організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств. Авторські права на інноваційні розробки недостатньо захищені, а відсутність налагодженої системи економічних відносин між учасниками інноваційного процесу не стимулює впровадження новацій у виробництво.

Впровадження і ринкове освоєння новацій стримується також й іншими чинниками. Серед них як найвагоміші слід виокремити низьку платоспроможність господарств і відсутність достовірної та повної інформації про новітні вітчизняні наукові розробки в галузі сільського господарства. Ряд аспектів стратегії інноваційного розвитку аграрного виробництва поки що принципово не визначено. Зокрема, йдеться про механізми стимулювання та державну підтримку інноваційної діяльності, розширення комерційних можливостей фінансування інноваційних розробок і венчурного підприємництва, поглиблення інформаційних та економічних взаємозв’язків між наукою й виробництвом у процесі використання інтелектуальної власності.

Теоретичні і практичні засади інноваційної діяльності висвітлені у класичних працях І. Шумпетера. Окремі аспекти, пов’язані з розробкою та реалізацією стратегії інноваційної діяльності, її інвестиційного й ресурсного забезпечення, а також інформування сільськогосподарських товаровиробників щодо новітніх розробок сільськогосподарської науки і використання інтелектуальної власності в аграрній сфері, були предметом досліджень вітчизняних вчених, серед яких: О.І. Ареф’єва, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.І. Благодатний, А.Ф. Бондаренко, Л.І. Воротіна,     Л.М. Ганущак, В.М. Геєць, О.Є. Гудзь, В.В. Дергачова, С.М. Кваша,  М.І. Кісіль, І.М. Крейдич, О.В. Крисальний, М.Ф. Кропивко, П.А. Лайко, М.І. Лобанов,          Л.О. Мармуль, Н.С. Прокопенко, П.Т. Саблук, Н.М. Сіренко, П.А. Стецюк,            Л.І. Худолій, В.С. Шебанін, С.В. Шолудченко, В.Г. Щербак, В.М. Яценко, а також російських науковців: Г.І. Андрєєва, С.Д. Ільєнкової, В. Дергачова, Г.А. Романенка,              Л.М. Хогберга, Р.А. Фатхутдінова та ін. Проте деякі аспекти стратегії і практики активізації інноваційної діяльності в аграрних підприємствах у ринкових умовах господарювання залишаються недостатньо вивченими.

Актуальність окресленого кола проблем, недостатній ступінь їх дослідження стосовно засад багатоукладної економіки, наявність невирішених і дискусійних питань зумовили вибір теми, мети і завдання дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи економічного факультету Європейського університету “Управління довгостроковим розвитком сільськогосподарських підприємств та АПК” (номер державної реєстрації 0107U002008). В її межах автором здійснено обґрунтування механізму управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств з метою підвищення їх конкурентоспроможності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: визначення теоретичних засад та обґрунтування практичних рекомендацій щодо напрямів розвитку організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств, виявлення передумов активізації й домінант розширення інноваційних доходів при стимулюванні діяльності суб’єктів аграрної сфери за умови розбалансування фінансового середовища.

У контурі зазначеної мети потребували вирішення наступні завдання:

-                    поглиблення розуміння сутності інновацій та об’єктивної потреби в інноваційній діяльності;

-                    визначення організаційно-економічного механізму впровадження інновацій та методичних підходів щодо оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності;

-                    виявлення особливостей становлення системи організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств;

-                    з’ясування рівня впливу інновацій на розвиток аграрних підприємств;

-                    проведення оцінки управління впровадження інновацій в аграрне виробництво;

-                    обґрунтування шляхів активізації наукових досліджень та інформаційного обслуговування аграрних підприємств щодо інновацій та напрямів удосконалення управління фінансово-інноваційного їх забезпечення;

-                    розробка рекомендацій щодо удосконалення організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств через державну підтримку.

           Об’єктом дослідження є сукупність процесів організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств в умовах дестабілізації фінансового простору.

Предметом дослідження є організація та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств у контексті теоретичних, прикладних та методичних аспектів.

Методи дослідження. Базисом теоретичних і методичних наукових розробок стали здобутки вітчизняних і зарубіжних наукових спільнот та загальновизнані положення й методичні підходи економічної теорії з проблем інноваційної діяльності. Так, при дослідженні теоретичних і методичних засад інноваційної діяльності було застосовано діалектичний метод пізнання та системного підходу, методи синтезу й узагальнень; в аналітичних дослідженнях – індексний, графічний та аналітичний методи, методи оцінки структурних динамічних зрушень, порівнянь і монографічний; під час обґрунтуванні прогнозу впровадження інновацій – розрахунково-конструктивний; у процесі моделювання схем технологічної модернізації сільськогосподарських підприємств – метод ситуаційного моделювання.

За інформаційно-фактологічне поле для теоретичних узагальнень і висновків дисертаційного дослідження слугували: законодавчі акти України, статистична звітність Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету статистики України,  наукові розвідки вітчизняних і зарубіжних вчених із відповідної тематики, а також результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні принципово нових науково-теоретичних, економічних конструкцій і розробці прикладних розгорнутих рекомендацій та структурно-логічних методичних підходів щодо активізації врівноваженого розвитку інноваційної діяльності аграрних підприємств, а саме:

 вперше:

-  розроблено модель формування та активізації інноваційного розвитку аграрних підприємств за окремими варіантами орієнтації розвитку регіону, де пріоритетними напрямами є: створення конкурентних переваг на внутрішньому традиційному ринку; реформування й реструктуризація аграрної економіки; створення інтерактивних моделей; розвиток зовнішніх вертикальних і горизонтальних зв’язків; застосування стратегічної інтеграції на внутрішньому й зовнішньому ринках на основі визначення ефективних варіантів організації та управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств. У результаті її використання, можливо систематизувати порядок; параметри впровадження інновацій при активізації економічних процесів в аграрній сфері; забезпечити прийняття виважених управлінських рішень у царині інноваційної політики;

удосконалено:

-  науковий супровід системи формування попиту на інновації в аграрному секторі економіки через визначення та узгодження цілей суб’єктів інноваційного процесу і регіональних особливостей їх розміщення, що на відміну від існуючих положень сприятиме підвищенню дієвості прийняття рішень;

- сукупність заходів державної підтримки стимулювання інноваційного розвитку аграрних підприємств із диференціацією по групах державних пріоритетів через формування попиту на інноваційну продукцію, підвищення рівня сприйняття, аграрними підприємствами інноваційних нововведень, що дозволяє забезпечити підвищення якості державних рішень;

- організаційну структуру інноваційної діяльності в сільськогосподарському науково-виробничому комплексі, що виробляє наукоємну продукцію та включає внутрішні венчури, державно-приватні підприємства і науково-технічні об’єднання (НТО), консорціуми спільних міжфірмових досліджень, центри і лабораторії у провідних вищих навчальних закладах, які фінансуються науково-виробничим комплексом (НВК), центри і лабораторії в системі академії наук, що фінансуються НВК, яка на відмінну від існуючих розробок дасть змогу підвищити ефективність виробництва в аграрному секторі та збільшити рівень використання інновацій;

дістали подальший розвиток:

- теоретичні засади організації та управління інноваційними процесами в аграрних підприємствах через системне впровадження інновацій у взаємопов’язані сфери діяльності. Це дозволяє при розробці таких засад акцентувати увагу на здійсненні постійної і стабільної підтримки монополізованого сільського господарства через впровадження інновацій з метою гармонізації соціальних активізацій економічного розвитку аграрної сфери;

- процеси визначення елементів формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком на основі представленого у вигляді дванадцяти послідовних, логічно пов’язаних етапів, спрямованих на утворення інноваційної аграрної структури, виділених на підставі наукового обґрунтування та схематичної інтерпретації;

- механізм реалізації створення інноваційної підприємницької структури, яка  на основі потенціалу власного підприємства або на основі об’єднання потенціалів  підприємств дозволяє  з'ясувати потенціал  інноваційної структури господарюючого суб’єкта, тобто можливості самофінансування розвитку, система управління яким полягає у трансформації відносно модернізованих вимог господарювання агроформувань через використання одно або двосторонніх партнерських відносин інноваційних підприємницьких структур.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані у дисертаційній роботі результати формують наукову основу для практичного вирішення проблем поліпшення інноваційного клімату з метою збільшення обсягів інвестування в інноваційну діяльність аграрних підприємств.

Науково-методичні положення, висновки і рекомендації  автора щодо активізації інноваційної діяльності та впровадження моделі інноваційного розвитку аграрних підприємств використані при розробці регіональної програми розвитку Херсонської області “Стратегія економічного і соціального розвитку до 2015 р.”        (довідка Головного управління економіки Херсонської обласної державної адміністрації  № 300-2/301-09 від 22.12.10 р.); рекомендації з організації моніторингу напрямів та заходів інноваційного розвитку аграрних підприємств впроваджені у практику діяльності Головного управління агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (довідка № 8-700-4/496 від 21.12.2010 р.); окремі положення дисертаційного дослідження стосовно бюджетно-податкового регулювання інноваційних процесів знайшли застосування в практичній роботі Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України (довідка № 35 від 31.03.2011 р.).

Результати дослідження задіяні у навчальному процесі Європейського університету при викладанні дисциплін “Інноваційний менеджмент”, “Інтелектуальна власність”, “Інвестиційний менеджмент” (довідка Херсонської філії ПВНЗ «Європейський університет» № 402 від 23.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати одержані автором самостійно. Особистий внесок автора полягає у розробці науково обґрунтованих пропозицій стосовно поглиблення теоретичних і методичних засад інноваційної діяльності аграрних підприємств регіону, пропозицій щодо інноваційного розвитку сільського господарства і удосконалення економічних відносин між суб’єктами інноваційної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку»   (м. Київ, 2007 р.); II Міжнародній  науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва» (м. Харків, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансова система України: стан, проблеми, перспективи» (м. Херсон, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції економічної теорії і практики: світовий досвід та вітчизняні реалії» (м. Херсон:, 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація національної економіки: досягнення теорії та проблеми практики” (м. Полтава, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Облік, контроль та аналіз на підприємствах АПК: стан та перспективи розвитку»                (м. Вінниця, 2010 р.), щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Європейського університету ( м. Київ, 2008-2010 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 наукових працях, з них 5 – у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,7 друк. арк., з яких 3,7 друк. арк. належать особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 205  сторінок комп’ютерного тексту, містить 45 таблиць, 22 рисунки. Повний обсяг дисертації 237 сторінок, до нього входить 11 додатків. Список використаних джерел налічує 205 найменувань.