ОРГАНІЗАЦІЙНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ МІЖКОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВ АПК

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади формування організаційної регламентації міжкорпоративних відносин підприємств АПК» визначено соціально-економічну сутність міжкорпоративних відносин, обґрунтовано провідні види та форми організаційної регламентації міжкорпоративних відносин підприємств АПК, запропоновано методичні підходи до управління бізнес-процесами  корпоративних агропромислових підприємств.

Сучасні тенденції розвитку мережної економіки свідчать про те, що міжкорпоративні відносини сьогодні перетворюються з норми на окремий інститут, котрий стає одним з вирішальних чинників розвитку людської цивілізації загалом і такого її виду, як корпоративне управління зокрема. У зв’язку з цим дослідження сучасних теоретичних засад міжкорпоративних відносин доцільно здійснювати за допомогою використання еволюційно-інституційного аналізу. У цьому контексті взаємодія будь-якого підприємства із зовнішнім середовищем не є безпосередньою і здійснюється через інші організації.

Важливе значення для ефективного функціонування агропромислового виробництва мають стилі взаємодії корпоративних агропромислових підприємств із зовнішнім середовищем. Підприємство може по-різному взаємодіяти із зовнішнім середовищем. Це залежить не тільки від об'єктивних, а й від суб'єктивних аспектів його діяльності.

До об'єктивних нами віднесено: поєднання динаміки і складності зовнішнього середовища, інформаційну забезпеченість, кількість і якість використовуваних ресурсів і технологій. До суб'єктивних чинників, що визначають стиль «спілкування» з зовнішнім середовищем, відносяться: професіоналізм і компетентність менеджменту, готовність підприємства йти на ризик, систему внутрішньоорганізаційних відносин та організаційну культуру. Базуючись на виділених чинниках, систематизовано основні стилі взаємодії корпоративних агропромислових підприємств із зовнішнім середовищем та здійснено їх порівняльний аналіз