ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ СУПРОВІД РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет, сформульовано задачі дослідження, розкрито загальну методологію вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретичні основи реструктуризації персоналу в умовах трансформації соціально-трудових відносин» – досліджено соціально-економічне становище України та його вплив на трансформацію соціально-трудової сфери підприємств; проведено аналіз основних засад реструктуризації промислових підприємств; обґрунтовано організаційно-економічний механізм реструктуризації персоналу підприємства в умовах трансформації соціально-трудових відносин; систематизовано основні принципи проведення реструктуризації персоналу.

На основі аналізу соціально-економічного становища України виділено основні проблеми розвитку соціально-трудових відносин в країні, а саме: наявність низьких соціальних стандартів (рівень заробітної плати, пенсій, соціальних виплат); значна диференціація доходів населення; тінізація економіки; відсутність соціального діалогу між суб’єктами трудових відносин; несприятливі умови праці; неофіційне та неповне працевлаштування; дисбаланс на ринку праці (перевищення пропозиції робочої сили над попитом). За таких умов стає об’єктивною необхідністю проведення реформування соціально-трудових відносин як на рівні держави так і на рівні  підприємства, що забезпечить його конкурентоспроможність і виживання.

Визначено, що соціально-трудові відносини (СТВ) є комплексом взаємовідносин між працівниками, роботодавцями та державою, що пов'язано із наймом, використанням, відтворенням людських ресурсів та спрямовано на забезпечення якості трудового життя. На рівні підприємства у якості суб’єктів СТВ виступають найманий працівник та роботодавець, відносини між якими передбачають договірне регулювання, спрямоване на досягнення балансу інтересів з приводу умов праці, змісту й обсягів роботи, оплати праці та соціальних гарантій. Саме це є складовими управління персоналом в умовах реструктуризації, яку запропоновано визначати як процес оптимізації функціонування підприємства за рахунок комплексного стратегічного перетворення його внутрішніх взаємозв'язків, що носить інноваційний характер і спрямоване на перетворення структури підприємства згідно його місії та стратегічних цілей в умовах змін  зовнішнього середовища.

Аналіз підходів щодо сутності та основних напрямів реструктуризації підприємств в умовах трансформації соціально-трудових відносин, дозволив прийти до висновку про необхідність визначення нового об’єкту реструктуризації – персоналу. Реструктуризація персоналу вітчизняних підприємств є обумовленою необхідністю виходу з кризи на внутрішньому та зовнішньому ринку праці, підвищення привабливості підприємств для найманих працівників, стабілізації  соціально-економічного стану підприємств як в умовах кризи так і в умовах економічного розвитку.

У зв’язку з тим, що управління персоналом є функціональною підсистемою підприємства, було розроблено механізм реструктуризації персоналу як ключового об’єкту реструктуризації в контексті організаційних змін на підприємстві. Механізм реструктуризації персоналу підприємства включає наступні базові елементи: ресурси (інформаційні, фінансові, матеріальні, людські, інтелектуальні); принципи реструктуризації (загальні та часткові); фактори впливу на ефективність соціально-трудових відносин (зовнішні і внутрішні); внутрішнє середовище; зовнішнє середовище; результати здійснення реструктуризації (рис.1).