ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАСОБАМИ ОПОДАТКУВАННЯ

Краткое содержание

1.      ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, визначено мету та завдання, окреслено предмет та об’єкт дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади регулювання діяльності підприємств аграрного сектору економіки»  розглянуто сутність та цілі організаційно-економічного механізму регулювання сільськогосподарського виробництва, взаємообумовленість економічного розвитку держави і механізму оподаткування, а також методичні підходи щодо оцінки рівня оподаткування та визначення його впливу на діяльність підприємств аграрного сектору.

В сучасних умовах необхідність державного регулювання економіки України зумовлена наступними причинами.: по-перше, держава має компенсувати негативні сторони ринку, що набуває особливого значення в період становлення ринкових відносин, інституційних перетворень й інтеграції економіки України у світову економіку; по-друге, важливою є роль держави в регулюванні економічних відносин між господарюючими суб'єктами, галузями народного господарства й регіонами країни. При цьому слід враховувати ту обставину, що національна економіка  – це багаторівнева, багатоцільова і багатофункціональна система, в якій не тільки різні галузі та суб'єкти господарювання, а й різні регіони мають свої особливості та досить суперечливі інтереси. Ринковий механізм не спроможний направити їх розвиток до однієї загальної мети, для цього потрібно забезпечити активне макроекономічне регулювання з боку держави.

На нашу думку, організаційно-економічний механізм державного регулювання діяльності аграрних підприємств – це спосіб дій суб’єкта регулювання із використанням сукупності різноманітних засобів та інструментів, забезпечуючи  стабільний та  ефективний розвиток діяльності аграрних підприємств та економіки держави загалом. При формуванні даного механізму   можна виділити ряд важелів впливу. Перш за все – це організаційно-економічні засади та функціонально-забезпечувальні елементи.

Організаційними засадами виступають: правове регулювання діяльності підприємств, їх відносин з покупцями, постачальниками, інвесторами, кредиторами, державними інститутами, встановлення стандартів якості продукції,  стимулювання розвитку інфраструктури,  створення сприятливої інвестиційної атмосфери, розвиток консультативної діяльності, стимулювання впровадження передових технологій виробництва. 

Організаційні системи та заходи уможливлюють дієвість економічних важелів впливу на об’єкт для досягнення бажаного результату. Економічними важелями виступають засоби та методи управління народним господарством з допомогою фінансово-кредитних інструментів, податків, регулювання цін,  використання тарифів,  амортизаційної,  бюджетної політики та ін. Провідне місце серед засобів регулювання займає податкова політика.

За результатами узагальнення економічної природи податків визначено, що податки – це інструмент перерозподілу доходів фізичних і юридичних осіб та основний канал доходів держави для фінансування благ і послуг в суспільстві; метод впливу на розподіл багатства, економічну стабільність; інструмент фіскальної політики, що регулює рівень зайнятості та цін. Як дієвий інструмент регулювання, податки слугують засобом впливу на суб’єктів господарювання з метою досягнення бажаних результатів, зокрема в напрямі створення сприятливих умов для розвитку певної галузі чи території.

Державне регулювання діяльності аграрних підприємств пов’язане із встановленням оптимальної системи оподаткування, яка впливає на стабільність та ефективність функціонування як національної економіки в цілому, так і його окремих галузей. Сільське господарство, як важлива галузь виробництва, вимагає особливих підходів до податкового механізму – застосування дієвих фінансових інструментів підтримки, формування специфічного джерела фінансових ресурсів та створення сприятливого податкового середовища