У вступі обґрунтовано актуальність теми, проведено оцінку стану попередніх наукових досліджень, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження щодо формування та реалізації організаційно-економічного механізму адаптації авіакомпанії до ринку пасажирських авіаперевезень, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі «Теоретичні основи адаптації авіакомпаній до умов міжнародного конкурентного середовища» досліджені погляди вітчизняних та зарубіжних науковців на сутність поняття «адаптація» та теоретичні засади пристосування діяльності підприємств до змін зовнішнього середовища, визначені особливості формування стратегії розвитку авіакомпаній з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовища, досліджені науково-теоретичні засади формування організаційно-економічного механізму адаптації авіапідприємств до умов ринку пасажирських перевезень.
Успішне функціонування авіаперевізників у невизначеному зовнішньому середовищі безпосередньо пов’язано з управлінням адаптивністю. На базі систематизації існуючих визначень поняття «адаптація», запропоновано термін «адаптація авіакомпаній», який можна розглядати як процес пристосування авіаперевізників до умов міжнародного конкурентного середовища з застосуванням оптимального організаційно-економічного механізму для забезпечення найбільш повного використання конкурентних переваг на авіаринку та збереження стійкості при задоволенні потреб споживачів.
За результатами проведення аналізу наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених визначено, що дослідниками опрацьовані певні проблеми розвитку підприємств, зокрема авіакомпаній, в умовах загострення конкурентної боротьби. При реалізації адаптаційних пріоритетів особливого значення набуває вибір оптимальної стратегії з існуючих альтернативних варіантів, за наявних в авіакомпанії ресурсів та можливостей для досягнення визначених цілей. Невеликі та середні авіакомпанії занепокоєні проблемою свого виживання, побоюючись динамічного розвитку провідних перевізників, їх домінування у більшості аеропортів-хабів і нарощення маркетингової потужності глобальних альянсів. На структуру міжнародної авіаційної індустрії суттєво вплинула консолідація найбільших авіакомпаній світу для здійснення повітряних перевезень шляхом створення стратегічних авіаційних альянсів – специфічних горизонтальних інтеграційних об’єднань авіакомпаній.
Для максимального використання переваг альянсової співпраці обґрунтовані такі заходи: визначити реальні завдання співпраці авіакомпаній-партнерів та взаємні зобов’язання сторін альянсу; передбачити можливі проблеми в діяльності альянсу на етапі ведення переговорів та розробити методи корекції цих відхилень; вибрати тип організаційної поведінки, який відповідає стратегічним завданням усіх авіакомпаній-партнерів; ефективно поєднати і взаємодоповнити стратегічні ресурси авіакомпаній-партнерів для перевершення можливостей конкурентів; забезпечити відкритість авіакомпаній-партнерів для отримання нових знань, перейняття досвіду, проведення НДДКР, за умови збереження основних компетенцій.
У сучасних умовах для найбільш ефективного використання власних конкурентних переваг вітчизняним авіакомпаніям необхідно сформувати та реалізувати відповідний адаптаційний механізм. Організаційно-економічний механізм адаптації авіакомпанії до ринку пасажирських перевезень автором визначено як комплекс організаційних та економічних принципів, методів і засобів, які забезпечують активне пристосування авіакомпаній до змін у макро-, мезо- і мікросередовищі, підвищення їх конкурентоспроможності та розвиток в умовах динамічного зовнішнього середовища за рахунок оптимізації бізнес-процесів. Даний механізм спрямований на здійснення безперервного моніторингу факторів середовища, визначення перспективних напрямків розвитку авіакомпанії, реалізацію заходів щодо втілення можливостей розвитку та мінімізації або попередження дії несприятливих чинників.
У другому розділі «Фактори ефективного функціонування авіакомпаній на ринку перевезень» проаналізовані основні напрямки впливу чинників зовнішнього середовища на розвиток вітчизняного ринку авіаційних перевезень, здійснено оцінку адаптаційного потенціалу вітчизняних авіакомпаній, досліджені науково-методичні підходи до адаптації діяльності авіаперевізників.
На основі проведеного аналізу розвитку національного ринку перевезень, визначено, що в сучасних умовах зберігається тенденція динамічного зростання обсягів пасажирських авіаперевезень при збільшенні операційних витрат та погіршенні рівня прибутковості авіакомпаній. Дослідження основних показників діяльності вітчизняної авіаційної галузі дозволило виявити позитивні зрушення у цій сфері завдяки розширенню мережі авіаліній вітчизняними перевізниками та збільшення частоти на певних маршрутах, поступовому оновленню парку ПС, розширенню співпраці з авіакомпаніями інших країн, удосконаленню транспортної інфраструктури, що пов’язано, передусім, з проведенням Євро-2012 в Україні, застосуванню сучасних ІТ-рішень вітчизняними авіапідприємствами при здійсненні своєї операційної та маркетингової діяльності.
На основі аналізу особливостей вітчизняного ринку авіаперевезень виявлено відносну відокремленість вітчизняної авіаційної галузі від глобального ринку, що пов’язано зі специфікою державного регулювання та домінуванням кількох провідних українських авіакомпаній на ринку. Незважаючи на позитивні тенденції, пов’язані зі збільшенням пасажирообороту, авіакомпанії «Аеросвіт», «Донбасаеро» та «Дніпроавіа» не витримали тиску заборгованості перед кредиторами та інших суб’єктивних факторів і втратили свої позиції, що кардинально змінило розподіл ринку авіаперевезень України. Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» забезпечила стабільне зростання при дії негативних зовнішніх чинників завдяки реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію операційних витрат, забезпечення взаємоузгоджених дій при досягненні поставлених цілей, диверсифікацію діяльності, оновлення парку ПС, успішне впровадження методів антикризового управління.
Постійний вплив міжнародного конкурентного середовища, зменшення внутрішньої стійкості системи з порушенням стану рівноваги визначають необхідність адаптації вітчизняних авіакомпаній до умов ринку. При цьому, важливо враховувати особливості взаємодії вітчизняних авіаперевізників із зовнішнім середовищем та ідентифікувати найбільш адекватні напрямки реагування на зміни в ньому. Автором розроблена схема альтернативних сценаріїв адаптації авіакомпаній залежно від їх адаптаційного потенціалу – сукупності можливостей перевізника змінювати внутрішні параметри розвитку адекватно до умов ринку перевезень, зберігаючи при цьому свою стійкість (рис. 1). На основі кореляційного аналізу з використанням коефіцієнту контингенції, визначено, що існує прямий взаємозв’язок між рівнем адаптаційного потенціалу авіакомпанії та успіхом/невдачею на ринку перевезень. Імовірність невдачі для авіакомпаній з низьким адаптаційним потенціалом суттєво вища порівняно з тими перевізниками, які володіють високим рівнем здатності до пристосування.
За методиками І. Ансоффа та С. Болотова здійснена оцінка рівнів турбулентності зовнішнього середовища, стратегічної агресивності та адекватності менеджменту авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», виявлені розриви у даних показниках відносно швидкості змін зовнішніх факторів. Оцінка основних складових адаптаційного потенціалу авіакомпанії «МАУ» свідчить про некритичність стану та можливість підвищення рівня за рахунок активізації сильних сторін, таких як імідж авіакомпанії, розвинена мережа авіаліній, налагоджені партнерські відносини, оновлення парку ПС, активне впровадження новітніх систем продажів, ефективні програми лояльності для часто літаючих пасажирів. Відхилення від рівня розвитку ринку перевезень можна розглядати як резерв покращення параметрів розвитку авіакомпанії при використанні комплексу належних адаптаційних заходів. Для підвищення рівня адаптаційного потенціалу вітчизняних авіакомпаній, запропоновано реалізувати ефективний організаційно-економічний механізм адаптації авіакомпаній до умов ринку пасажирських авіаперевезень, що дозволить забезпечити діагностування та прогнозування змін факторів зовнішнього та внутрішнього середовища авіакомпанії, мінімізацію прояву негативних факторів, своєчасне та обґрунтоване прийняття управлінських рішень; вибір оптимальної бізнес-моделі авіакомпанії при адаптації до умов конкурентного середовища; визначення ефективної структури парку повітряних суден відповідно до умов обслуговування існуючої чи прогнозованої мережі повітряних маршрутів авіакомпанією; удосконалення методів та форм співпраці авіакомпаній України з авіаперевізниками інших країн для зміцнення своїх позицій на міжнародних ринках.
