ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, виділено недостатньо досліджені аспекти проблеми інноваційної діяльності підприємств, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади дослідження сутності організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності підприємств» розкрито концептуальні засади інноваційної діяльності підприємств, визначено сутність, функції, принципи та основні елементи організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності підприємства, удосконалено порядок та систему показників оцінювання організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності для промислових підприємств.

Результати дослідження поняття «інновація» з позицій класичних і сучасних підходів свідчать, що інновація є наслідком творчо-інтелектуальної діяльності. Виходячи з цього, у творчому процесі вирішальною є роль індивіда, його інтелектуальний потенціал та схильність до креативності. Враховуючи це, а також переваги процесного, трансформаційного, результативного та об’єктного підходів, у роботі запропоновано наступне визначення цього поняття: інновація – це комплексний результат інтелектуальної, творчої та професійної діяльності новатора, виражений у створенні нової або кардинальній зміні, модифікації вже існуючої ідеї, процесу, методу, засобу або продукту та доведений до практичного використання з метою отримання економічного, соціального, екологічного та науково-технічного ефекту.

Комплексне дослідження класифікаційної системи інновацій у різних наукових джерелах підтвердило необхідність її удосконалення в таких напрямах: класичний розподіл інновацій «за масштабом впливу» на локальні та глобальні у дисертаційній роботі доповнений такими видами інновацій як внутрішньоорганізаційні та міжорганізаційні; види інновацій, що об’єднані ознакою «рівень розробки і поширення», доповнені корпоративними та фірмовими інноваціями; запропоновано класифікацію інновацій за такими характеристиками, як «сфера розробки інновацій» та «сфера діяльності підприємства», що дало змогу уникнути дублювання виробничих і продуктових інновацій; розмежовано поняття «змінюючі», «заміщуючі», «замінюючі», «модифікуючі», «модифікаційні» інновації за допомогою виокремлення двох класифікаційних ознак «за ступенем впливу на зміни» та «за спрямованістю дій»; для доповнення класифікації відповідно до сучасних умов запропоновано виділити класифікаційні ознаки «за причиною виникнення», до якої належать реакційні та стратегічні види інновацій, «за тривалістю життєвого циклу» (довготривалі та короткотривалі), «за повнотою інноваційного процесу» (повні, мозаїчні). Це дає можливість більш повно розкрити сутність різних видів інновацій та уникнути дублювання їх класифікаційних ознак.

Як показало дослідження, організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності визначають як систему взаємопов’язаних економічних відносин, принципів, методів і форм організації, а також джерел і засобів забезпечення діяльності, спрямованої на створення, промислове впровадження та комерціалізацію нововведень. Формування організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності підприємства має здійснюватися на основі принципів системності, цілісності, адаптованості, адаптивності та рівноваги.

У роботі запропоновано багаторівневий порядок оцінювання організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності, що складається з оцінок елементів системи, які піддаються та не піддаються впливу організаційно-економічного механізму, формують механізм та оцінки результативності його дії. При цьому оцінка організаційно-економічного механізму нерозривно взаємопов’язана з оцінкою інноваційного потенціалу підприємства.

Для комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємства в дослідженні виділено групи показників кадрового, матеріально-технічного, фінансово-економічного, наукового, маркетингового, інфраструктурного, організаційно-управлінського, ринкового та інформаційного потенціалу, на основі яких розраховуються інтегральні індикатори по кожній групі показників та, за методикою розрахунку середньої геометричної по вищезазначених групах, сукупний інтегральний індикатор інноваційного потенціалу підприємства. Дана методика дозволяє об'єктивно виміряти складові інноваційного потенціалу, виявити динаміку і взаємозв'язок тенденцій його зміни, а також може бути інструментом для виявлення перспективних напрямів інноваційного розвитку.

У другому розділі «Оцінка організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності вітчизняних авіабудівних підприємств» виявлено тенденції інноваційного розвитку підприємств авіабудівної промисловості України, проведено комплексну оцінку їх організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності, за системою запропонованих показників  оцінки інноваційного потенціалу визначено можливості стратегічного інноваційного розвитку підприємств.

Аналіз  інноваційної діяльності найбільших вітчизняних авіабудівних підприємств, що входять до Державного авіаційного концерну «Антонов» (АНТК ім. Антонова, Харківське державне авіаційне виробниче підприємство, державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» (нині «Серійний завод «Антонов») і державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації»), дозволив виявити основні макро- та мікроекономічні фактори, що гальмують розвиток українського авіабудування: недостатня адаптованість авіабудівних підприємств до ринкових умов господарювання; відсутність дієвих механізмів стимулювання інноваційної діяльності; недостатність фінансових ресурсів підприємств; не повне використання інфраструктури авіаційної промисловості України; відсутність організаційно-економічних механізмів забезпечення серійного виробництва літаків на інноваційних засадах; ведення виробництва в умовах дефіциту ресурсів; технологічна відсталість та критичний стан основних виробничих фондів галузі.

Експрес-SWOT-аналіз організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності щодо впливу на нього зовнішнього середовища підприємства, суб’єктів його системи управління, а також умов, у яких функціонує даний механізм, показав, що слабкі сторони та загрози суттєво переважають сильні сторони й можливості у функціонуванні підприємств даної галузі, тому оновлення організаційно-економічного механізму та удосконалення його дії на цих підприємствах вкрай необхідне.

За результатами експертного аналізу дії функціональних підсистем досліджуваного механізму було встановлено, що жодне із перелічених підприємств не має ефективно діючого організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності, що уповільнює швидкість змін в організації управління, ускладнює процес оновлення виробництва, гальмує процес впровадження інновацій та не сприяє активізації інноваційної діяльності персоналу на них.

Зокрема, підсистеми організації та управління організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності підприємств є малоефективними і характеризуються жорсткою централізацією управління (середнє значення експертних оцінок за всіма підприємствами по підсистемі управління - 38,7 бала, а організація – 43,7 бала із 100 можливих), що виключає можливість швидкої адаптації до змін зовнішнього середовища. Дія стимулюючої підсистеми механізму неефективна (середня експертна оцінка в загальному по підприємствах – 41,2 бала) і не сприяє проявам активної творчої діяльності наукових працівників та підвищенню ділової активності керівників підприємства. До проблемних підсистем організаційно-економічного механізму підприємств відносяться також оцінка, планування та регулювання (45,8; 44,5 і 47,2 бали відповідно). Щодо контролю якості виробничого процесу, продукції підприємства, то дія механізму в даній сфері його діяльності є налагодженою (61,4 бала).Показники підсистеми забезпечення механізму також перевищують середній рівень (52,5 бала), оскільки виробничі площі, досвідчені кваліфіковані кадри, техніка, що залишилася від радянських часів, ще підтримують виробничу діяльність підприємств на достатньому для господарсько-економічної діяльності рівні. За таких умов необхідний коригуючий  вплив суб’єктів управління, що має  полягати у частковому оновленні організаційно-економічного механізму відповідно до тих функціональних підсистем, які дають найбільші збої у діяльності шляхом заміни традиційних засобів, важелів, інструментів впливу новими, більш прогресивними; удосконалення інших підсистем; забезпечення систематичності його дії.