ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УНР У ПЕРІОД ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ ТА ДИРЕКТОРІЇ (1917–1921 рр.)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кожна новоутворена держава задля охорони державного ладу розбудовує органи охорони правопорядку та розробляє відповідну нормативно-правову базу, що визначає організаційно-правові засади їх нормального функціонування з метою забезпечення внутрішньої безпеки, захисту інтересів держави і громадян від протиправних посягань. Завдання розробки нормативно-правової бази організації та діяльності правоохоронних органів як одне з першочергових завдань новоутвореної держави поставало й перед Українською Центральною Радою та Директорією УНР під час державотворення за часів Української революції 1917–1920 рр.

Якщо провести історичні паралелі, то можна бачити, що таке завдання було актуальним і в умовах становлення сучасної незалежної України. Так, після проголошення у липні 1990 року Декларації про державний суверенітет України вищий орган законодавчої влади республіки задовго до прийняття Акта проголошення незалежності України у серпні 1991 року та невдовзі після його прийняття ухвалив низку законодавчих актів з питань охорони правопорядку та боротьби зі злочинністю, що стали правовими засадами організації та діяльності правоохоронних органів суверенної України.

Обставини, за яких в Україні відбувалося становлення законодавства з регулювання відносин у галузі правоохоронної діяльності держави за спроб утвердження української незалежності у 1917–1920 рр., подібні обставинам, за яких відбулося становлення сучасного українського законодавства з регулювання діяльності правоохоронних органів у час здобуття незалежності. Виходячи з цього, можна дійти висновку, що історія розбудови в Україні цих органів, і зокрема міліції, та вироблення організаційно-правових засад їх діяльності має неабиякий теоретичний і практичний інтерес, оскільки з’являється можливість порівняти тодішні й сучасні умови, в яких відбувалися процеси становлення органів охорони правопорядку і правового регулювання їх організації та діяльності й виявити їх загальні закономірності та відмінності.

Дослідження питань, що стосуються організаційно-правових засад, на яких будувалися організація та діяльність міліції в УНР часів Української Центральної Ради та Директорії, дозволить, з одного боку, виявити допущені помилки і свідомі перекоси у галузі правового забезпечення її діяльності, з другого – показати шляхи розвитку і надбання тогочасної нормотворчої діяльності, спрямованої на створення та удосконалення нормативно-правової бази з регулювання правоохоронних правовідносин та організації й діяльності системи правоохоронних органів, і в першу чергу міліції.

У сучасних умовах при удосконаленні організаційно-правових засад діяльності міліції України широко використовується міжнародний досвід організації та діяльності поліції. Проте необхідно враховувати й історичний досвід нашої країни, щоб на основі ретельного аналізу виявити допущені тогочасною владою помилки. А також встановити можливість запровадження в сучасну практику тих позитивних надбань, які були напрацьовані у минулі роки, і зокрема – досвіду правового забезпечення організації та діяльності міліції УНР. Ці положення і визначають актуальність даної праці.