| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, аналізується ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми, висвітлюється зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методологічна основа, формулюється наукова новизна отриманих результатів, розкривається їх теоретичне та практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження його результатів та відображаються результати дисертаційного дослідження в публікаціях у наукових фахових виданнях.
Розділ перший «Історико-правовий аналіз і теоретичні основи організації національної системи фінансового контролю» складається з трьох підрозділів і присвячений сторико-правовому аналізу передумов виникнення та розвитку світового законодавства й юридичної думки в системі фінансового контролю, дослідженню стану і ступені наукової розробки поняття фінансового контролю з позиції фінансового права, вивченню проблеми розмежування видів і форм фінансового контролю у фінансовому праві.
У підрозділі 1.1. «Історико-правовий аналіз передумов виникнення та розвитку світового законодавства й юридичної думки в системі фінансового контролю» доводиться, що проведений історико-правовий аналіз передумов виникнення та розвитку світового законодавства й юридичної думки в системі фінансового контролю свідчить про те, що він виник не раптово. За історіографічними джерелами можна стверджувати, що фінансовий контроль, має багатовіковий період розвитку. Як стверджують історико-архівні матеріали, перші види державного фінансового контролю з’явилися біля 4000 років до н.е.
Наголошується, що історія контролю в Україні нерозривно пов’язана з історією становлення її державності. При цьому, входячи до складу Російської імперії, Україна не мала власних органів фінансового контролю. Ревізія і контроль у колишньому СРСР, у тому числі й в Україні, багато років і десятиліття були наглухо вмонтовані в адміністративно-командну систему.
Робиться висновок, що здійснений, з урахуванням хронологічних рамок періодизації юридичної науки, історико-правовий аналіз становлення та розвитку фінансового контролю свідчить, що фінансово-правові відносини різних історичних періодів певною мірою відображають реальні, які існують сьогодні в Україні. Переорієнтація економіки України призвела до зміни умов господарювання й різкого зростання кількості підприємств. Фінансовому контролю в окремі історичні періоди приділялася певна увага, однак без нього не існувала і не існує жодна держава. Отже, виникнення фінансового контролю обумовлено суспільною необхідністю.
У підрозділі 1.2. «Стан і ступінь наукової розробки поняття фінансового контролю з позиції фінансового права» зазначається, що однозначність визначення фінансового контролю надасть можливість проводити відповідні наукові дослідження, дозволить чітко визначити їх межі, досліджувати функції, об’єкти, суб’єкти фінансового контролю, його види, форми, методи тощо. Крім того, фінансовий контроль відіграє важливу роль у здійсненні фінансової діяльності держави, у ході якої проходить формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.
Встановлюється, що призначення фінансового контролю, його основний зміст та поняття неодноразово розглядалося рядом науковців, доробки яких детально аналізуються в дисертації. Проте, ці роботи не носили систематизованого характеру, та, здебільшого, його вивчали з економічної точки зору. На основі проведеного аналізу пропонується авторське визначення фінансового контролю.
Робиться висновок, що недооцінка ролі фінансового контролю призводить до значних порушень у сфері фінансових відносин. Виходячи з реальної дійсності, змістом фінансового контролю, у кінцевому рахунку, є забезпечення виконання законів і додержання фінансової дисципліни всіма державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами, громадянами.
«Проблеми розмежування видів і форм фінансового контролю у фінансовому праві» доводиться, що класифікації фінансового контролю в нових умовах розвитку фінансового права надає можливість зрозуміти суть фінансового контролю, здійснити його всебічну характеристику. Розробка науково обґрунтованої класифікації є важливою умовою раціональної організації фінансового контролю. На сьогодні в юридичній літературі існують різноманітні думки вчених про критерії класифікації фінансового контролю.
Наголошується, що класифікація фінансового контролю має важливе значення, проте існуючі класифікації є суперечливими. Така ситуація склалася з причини недостатньої розробки загальнотеоретичних питань фінансового контролю. Відсутність єдиних критеріїв класифікації, малорозробленість видів фінансового контролю не сприяє вдосконаленню чинного законодавства. Більшість вчених проводять класифікацію фінансового контролю за видами, формами та методами, хоча в основу поділу вони кладуть різні критерії або взагалі ніяких, що, у свою чергу, приводить до нечіткого визначення та неоднозначного розуміння різноманітних понять.
Акцентується увага, що питання класифікації видів, форм і методів фінансового контролю виникає та існує постійно, оскільки виникають, створюються нові органи фінансового контролю, які мають свої специфічні повноваження, змінюється правовий статус, завдання діючих органів контролю, тому змінюються, вдосконалюються форми та методи їх роботи. Робиться висновок, що класифікація повинна бути зручною та зрозумілою. Хоча класифікація різноманітна і проводиться постійно, автор, висвітлюючи позиції вчених, викладає свій, авторський погляд поклавши в основу правовий статус суб’єктів, на яких покладено функцію контролю у сфері фінансів.
«Теоретико-правові засади організації та правового регулювання діяльності суб’єктів фінансового контролю» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню правових засад організації діяльності суб’єктів державного фінансового контролю, особливостей діяльності деяких державних органів задіяних в механізмі фінансового контролю, а також ролі правоохоронних органів в механізмі фінансового контролю.
«Правові засади організації діяльності суб’єктів державного фінансового контролю» наголошується, що питання фінансового контролю є актуальним у наш час за умови, коли подальший його розвиток відбувається, спираючись на дійсні потреби в його застосуванні, коли його реформування буде здійснюватися правильно та доцільно. Адже, значимість фінансового контролю полягає у необхідності створення сучасної досконалої системи фінансового контролю. Проте великою проблемою є правильне, якісне і з найменшими затратами проведення фінансового контролю. Діюча система державного фінансового контролю потребує серйозного реформування.
Доводиться необхідність координації дій державних органів при проведенні фінансового контролю, що передбачає узгодження функцій усіх контролюючих суб’єктів та концентрацію їх зусиль на пріоритетних напрямах контролю.
Вказується, що у державі вже існує система державних органів на яких безпосередньо покладено функцію контролю за фінансами. Зокрема, це – Рахункова палата з її регіональними представництвами та державна контрольно-ревізійна служба. Так, державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і йому підпорядковується, а Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.
Звертається увага на результати опитування, які свідчать, що самі співробітники державної контрольно-ревізійної служби (92 %) вважають, що для якісного проведення фінансового контролю їм необхідно взаємодіяти з іншими державними органами. Робиться висновок про необхідність на державному рівні постійно координувати правове забезпечення та організацію діяльності державної контрольно-ревізійної служби та Рахункової палати з пріоритетних напрямів фінансового контролю, що в свою чергу, не допустить взаємну підміну їх функцій та завдань, а також створить надійну систему фінансового контролю в державі.
У підрозділі 2.2. «Особливості діяльності деяких державних органів задіяних в механізмі фінансового контролю» зазначається, що функції державного фінансового контролю розподіляються між вищими органами державної влади, залежно від принципу розподілу влади. Тобто, фінансовий контроль здійснюється органами законодавчої та виконавчої влади, спеціальними органами державного фінансового контролю, недержавними спеціалізованими організаціями.
Наголошується, що з
Звертається увага, що президент України здійснює свої контрольні функції підписуючи закони України про державні бюджети на відповідні роки. Встановлюється, що на сьогодні такий різновид загальнодержавного фінансового контролю, як президентський, в Україні ще остаточно не сформувався. Процес визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період у Верховній Раді здійснюється з урахуванням поданого Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України за попередній бюджетний період. Доводиться, що адміністративний фінансовий контроль – здійснюють органи управління фінансами держави. Ці органи здійснюють повноваження у сфері фінансового контролю поряд з виконанням свого основного завдання – управління доходами і видатками держави. Крім того, розглядаються й інші суб’єкти адміністративного контролю. Звертається увага, що Національний банк України в системі органів фінансового контролю займає особливе місце.
У підрозділі 2.3. «Роль правоохоронних органів в механізмі фінансового контролю» зазначається, що в механізмі фінансового контролю правоохоронні органи відіграють важливу роль. Хоча існують певні складнощі розробки шляхів їх взаємодії з іншими суб’єктами фінансового контролю.
Аналізується діяльність Державної служби боротьби з економічною злочинністю, яка є складовою частиною кримінальної міліції системи МВС. До складу Державної служби боротьби з економічною злочинністю входять департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС, департамент фінансової та економічної безпеки МВС, управління, відділи, відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю.
Крім того, в роботі розглядається діяльність і інших правоохоронних органів.
Робиться висновок, що одним із можливих варіантів підвищення ефективності участі правоохоронних органів в механізмі фінансового контролю може бути запропоновано впровадження системного методу розмежування функціональних обов’язків працівників правоохоронних органів за лініями роботи, чітке виокремлення їх функціональних обов’язків, а також максимальне приведення у відповідність цілей та завдань, які перед ними стоять. Крім того, необхідне чітке законодавче визначення статусу Державної служби боротьби з економічною злочинністю та податкової міліції, що в свою чергу, сприятиме результативності та якості її діяльності.
Розділ третій «Аналіз організаційно-правових засад взаємодії державних органів при здійсненні фінансового контролю в Україні та напрями її вдосконалення з урахуванням міжнародного досвіду» складається з трьох підрозділів і присвячений правовому аналізу організації фінансового контролю у зарубіжних країнах та особливості імплементації принципів міжнародного законодавства в національне, дослідженню теоретико-правових аспектів взаємодії державних органів при здійсненні фінансового контролю та вивченню напрямів її вдосконалення, розгляду особливостей застосування методів фінансового контролю в процесі взаємодії державних органів.
У підрозділі 3.1. «Правовий аналіз організації фінансового контролю у зарубіжних країнах та особливість імплементації принципів міжнародного законодавства в національне» доводиться, що розвиток суспільних відносин, поява різних організаційно-правових форм підприємництва розширюють зміст фінансового контролю, зумовлюють потребу взаємодії державних органів в процесі проведення фінансового контролю. В своїй діяльності контрольні органи США прагнуть надавати широкій гласності результати своєї роботи. Звертається увага, що у Франції незалежним контрольно-ревізійним відомством є Рахункова палата. Вона складається з семи управлінь, де зайнято понад 200 осіб. Крім того, у службі Генерального економічного та фінансового контролю Міністерства фінансів Франції працюють державні контролери.
Акцентується увага на здійсненні державного фінансового контролю в Англії. На чолі центрального уряду Великобританії стоїть Кабінет. Його очолює канцлер Державної скарбниці – міністр фінансів, якому підпорядковані Управління податкових зборів, Управління митних і акцизних зборів та Управління національних заощаджень. В Японії фінансовий контроль всіх рішень проходить за двома напрямами. По-перше, фінансовий контроль державних фінансів здійснюється парламентом. По-друге, Фінансово-ревізійна палата здійснює ревізії та перевірки, що покликані виявляти наявність або відсутність державних грошей, цінних паперів, майна, встановлювати відповідність чи невідповідність їх руху виправдовувальним документам.
Звертається увага, що відповідно до Конституції Російської Федерації фінансовий контроль Президента здійснюється шляхом підписання федеральних законів, видання указів з фінансових питань, призначення і звільнення з посади міністра фінансів РФ, представлення Державній Думі кандидатури для призначення на посаду голови Центрального банку. Указом Президента від 24 травня 1994 р. створене Головне контрольне управління Президента РФ, як структурний підрозділ Адміністрації Президента. З метою забезпечення всебічного контролю, при Уряді РФ діє Контрольно-спостережлива рада.
Робиться висновок, що здійснений аналіз проведення фінансового контролю свідчить, що в окремих країнах світу функцію координації діяльності всієї системи контролю покладено безпосередньо на контрольно-рахункові органи. Проте в Україні у жодному документі не визначено статусу Рахункової палати як вищого органу фінансового контролю. Тому, в сучасних умовах економічних реформ спрямованих на вдосконалення діяльності державних органів фінансового контролю в Україні, доцільним є вивчення організації та правового забезпечення фінансового контролю в зарубіжних країнах, що, в свою чергу, допоможе сформулювати напрями вдосконалення фінансового контролю в нашій державі, з метою гармонізації національного законодавства з міжнародним, а також забезпечить якісну взаємодію державних органів при проведенні ними фінансового контролю.
У підрозділі 3.2. «Теоретико-правові аспекти взаємодії державних органів при здійсненні фінансового контролю та напрями її вдосконалення»зазначається, що фінансовий контроль охоплює всю систему державних органів. Тому він потребує оперативних заходів у вигляді стратегічного аналізу напрямів взаємодії державних органів та в створенні цілісної системи правового регулювання фінансового контролю. А саме, є необхідність у розробці методики проведення фінансового контролю, а також методичних рекомендацій з питань взаємодії державних органів. У зв’язку з цим, важливого значення набуває теоретичне формування концепції правового регулювання взаємодії держаних органів щодо проведення ними фінансового контролю, що в свою чергу забезпечить подальший розвиток фінансового контролю в державі. Для розв’язання вказаних проблем, з урахуванням нових умов функціонування ринкової економіки, необхідне формування відповідної нормативно-правової бази та розробка концепції вдосконалення взаємодії державних органів щодо проведення ними фінансового контролю в Україні.
Доводиться, що сьогодні взаємодія об’єктивно необхідна в процесі здійснення фінансового контролю. Так, за результатами анкетування працівників державної контрольно-ревізійної служби 91 % опитаних вважають, що необхідно взаємодіяти при проведенні фінансового контролю з усіма державними органами. Тому необхідно визначити перелік завдань, які мають бути досліджені з метою комплексного та цілісного впровадження взаємодії державних органів в процесі проведення фінансового контрою.
Наголошується, що зусилля органів влади, яким доручено виконувати функції контролю, не координуються і здійснюють вони його в основному в рамках свого відомства, що викликає роздробленість фінансової системи. Тому, для ефективного здійснення державного фінансового контролю потрібно не тільки назвати органи державного контролю, але і законодавчо закріпити їх задачі, права, сферу дії, чітко визначити порядок їх взаємодії. Таким чином, коли вся фінансова система України знаходиться в стадії становлення, питання реформування системи фінансового контролю, є одним з найбільш важливих та актуальних.
Звертається увага, що кожен орган має власні завдання, структуру, функції, повноваження, застосовує різноманітні форми і методи для досягнення єдиної мети. Недосконалість чинного законодавства спричиняє дублювання функцій органів фінансового контролю, призводить до паралельного виконання обов’язків щодо здійснення контролю декількома суб’єктами.
На основі аналізу наукової літератури і дослідження різних поглядів і думок, пропонується визначення поняття «взаємодія», що в сою чергу має не лише теоретичне, але й суто практичне значення. Це пояснюється тим, що проблема взаємодії є загальною, і залежно від того, яким змістом воно буде наповнене, вирішуватимешсь питання про принципи, класифікацію, етапи, нормативно-правове регулювання взаємодії. При розробці відповідних нормативних актів пропонується обов’язково зазначати учасників взаємодії, розмежовуючи їх компетенції, чітко визначитися з їх метою, завданнями, засобами і прийомами при здійсненні фінансового контролю. Робиться висновок про те, що необхідно посилити вимоги до фінансового контролю. Реалізація зазначених напрямів надасть змогу реформувати в Україні систему державного фінансового контролю.
У підрозділі 3.3. «Особливості застосування методів фінансового контролю в процесі взаємодії державних органів» наголошується, що інансові перетворення кардинально змінили роль державних органів у фінансовому контролі, зумовлює низьку ефективність функціонування системи фінансового контролю держави в цілому, що призводить до дублювання контрольних функцій державними органами в процесі здійснення фінансового контролю. Тому, розвиток ринкових відносин вимагає нового методичного та технологічного інструментарію при взаємодії державних органів, потребує перегляду термінологічний апарат, нормативно-правові акти, а також методи фінансового контролю.
Наголошується, що сьогодні існують різні підходи до трактування методів контролю, які обираються в залежності від завдань фінансового контролю та органів, які його проводять. На основі аналізу наукової літератури та дослідження різних поглядів і думок, пропонується перелік методів фінансового контролю, які доцільно використовувати взаємодіючим державним органам при здійсненні фінансового контролю.
|
