ОРГАНІЗАЦІЙНО–ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З проголошенням у 1991 році незалежності Українська держава визнала людину найбільшою соціальною цінністю. Виходячи з цього, одним з основних напрямків діяльності держави стало розроблення відповідної законодавчої бази, спрямованої на забезпечення прав і свобод людини, а також створення механізму реалізації цього законодавства. Набуття Україною членства у Раді Європи у 1995 році значною мірою вплинуло на подальший розвиток прав і свобод людини в Україні, стимулювало розроблення нової, відповідної стандартам сучасної правової держави, Конституції. Прийнята у 1996 році чинна Конституція України визнала головним обов’язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Україна за роки незалежності пройшла значний шлях у побудові демократичного суспільства, однак багато проблем у сфері забезпечення і дотримання основних прав і свобод людини залишаються невирішеними. Незважаючи на чинне демократичне законодавство, правоохоронні структури держави, що безпосередньо мають забезпечувати захист прав і свобод людини, часто діють неефективно, формально, а іноді самі грубо порушують права і свободи людини, які покликані захищати. Причинами цього є складність та неоднозначність процесів, що відбуваються в Україні у перехідний період, відсутність усталених демократичних традицій, що й призвело до вкрай негативних явищ у економіці та управлінні державою – корумпованості, загального падіння рівня культури та моралі.

Провідне місце у забезпеченні особистої безпеки громадян, захисті їх прав, свобод і законних інтересів посідають у системі державних правоохоронних органів саме органи внутрішніх справ України. Разом з тим, працівники ОВС є, перш за все, громадянами України і тому володіють усіма правами і свободами людини і громадянина, встановленими Конституцією України. Окрім ускладнення криміногенної ситуації в країні за останні 10-15 років, працівники органів внутрішніх справ відчувають на собі та своїх родинах також і економічні та соціальні труднощі й негаразди сучасного стану розвитку суспільства. Невирішені соціальні, духовні та правові потреби правоохоронців, прорахунки у правовому та соціальному захисті працівників ОВС призвели в останні роки до значної втрати органами внутрішніх справ свого професійного ядра, падіння престижу професії міліціонера, виникнення різних негативних проявів у діяльності окремих працівників і, зрештою, до загального зниження ефективності діяльності органів внутрішніх справ. Статистика свідчить, що протягом 1997-2005 років загальне число працівників органів внутрішніх справ зменшилось більш ніж на 160 тисяч. У 2005 році кількість тих, хто звільнився з ОВС, на 7,5% перевищила кількість новоприбулих, тенденція відтоку персоналу з ОВС зберігається і в 2006-2007 роках. Можна стверджувати, що рівень забезпечення життєдіяльності персоналу органів внутрішніх справ прямо впливає на ефективність їх діяльності. Все вищевикладене, а також недосконалість законодавства, яке закріплює гарантії правового та соціального захисту працівників ОВС, з особливою гостротою ставить питання про необхідність дослідження організаційно-правових засад забезпечення життєдіяльності персоналу органів внутрішніх справ.

Загальні проблеми управління в органах внутрішніх справ, а також окремі аспекти управління персоналом, правового та соціального захисту працівників органів внутрішніх справ певною мірою розглядалися філософами, теоретиками права, державознавцями, адміністративістами, соціологами, політологами, економістами тощо. Вагомий внесок у розробку даної проблеми внесли такі провідні вітчизняні та зарубіжні вчені як: В.Б. Авер’янов, М.І. Ануфрієв, В.Г. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, О.К. Безсмертний, Ю.П. Битяк, В.С. Венедиктов, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, М.І. Іншин, Р.А. Калюжний, О.П. Клюшніченко, А.Т. Комзюк, О.П. Коренєв, Л.М. Колодкін, Н.П. Матюхіна, О.В. Негодченко, В.Ф. Опришко, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, С.В. Пєтков, В.М. Плішкін, О.П. Рябченко, С.С. Сливка, В.Ф. Сіренко, А.А. Стародубцев, Ю.М. Старилов, Ю.О. Тихомиров, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков, В.І. Щербіна, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа, О.Н. Ярмиш та інші. Проте єдиної концепції забезпечення життєдіяльності персоналу ОВС України в адміністративно-правовій науці так і не вироблено, незважаючи на важливе наукове та прикладне її значення. До теперішнього часу відсутнє комплексне наукове дослідження на рівні дисертаційного організаційно-правових засад забезпечення життєдіяльності персоналу ОВС, особливо в період реформування органів внутрішніх справ України. В науковій літературі навіть відсутнє визначення такого поняття як „життєдіяльність персоналу органів внутрішніх справ”.

Таким чином, актуальність та важливість такого наукового дослідження не викликають сумніву, зумовлені необхідністю посилення захисту прав і свобод людини і громадянина, вирішення проблем, що накопичились у сфері кадрового забезпечення правоохоронної діяльності, підвищення престижу та загальної ефективності діяльності ОВС.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на виконання основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджена Указом Президента України „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від  22 липня 1998 року №810/98 (з наступними змінами і доповненнями)), Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року №746), та Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки (затверджена рішенням колегії МВС від 10 січня 2003 року №1Км/1). Дослідження виконано відповідно до п.1.2 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років (затверджені наказом МВС України від 5 липня 2004 року №755) і Харківського національного університету внутрішніх справ (пп. 3.1, 3.3, 3.5, 6.1, 6.3 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практичної реалізації забезпечення життєдіяльності персоналу органів внутрішніх справ виробити концепцію забезпечення життєдіяльності персоналу ОВС України і визначити шляхи його удосконалення.