Оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання

Краткое содержание

Актуальність теми. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження й забезпечення прав та свобод людини є головним обов’язком держави (ст.3 Конституції України). Однією з найважливіших правоохоронних функцій держави, що суттєво впливає на стан законності та забезпечення прав і свобод людини, результати боротьби зі злочинністю і якість правосуддя, є кримінально-процесуальна діяльність органів дізнання.

Особлива роль міліції як органу дізнання полягає в тому, що її працівники виявляють ознаки переважної більшості злочинів і першими вступають в контакт з особами, які їх вчинили, жертвами та очевидцями злочинів. На жаль, до різних інстанцій постійно надходить чимало скарг громадян на неправомірні кримінально-процесуальні дії та рішення міліції. Лише до центрального апарату МВС України їх надійшло у 2006 р. близько 2,2 тис., а в 2007 р. – 2,0 тис. У Відділі з питань звернень громадян Верховної Ради України протягом січня-вересня 2008 р. зареєстровано понад 5,0 тис. таких скарг. Не завжди вжиті заходи реагування можуть задовольнити тих, хто звернувся зі скаргою за захистом своїх прав і законних інтересів, оскільки правовий інститут оскарження дій і рішень органів дізнання в Україні залишається далеким від досконалості.

Конституція України надає усім право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, яких зобов’язує розглянути кожне звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40), гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, якими порушуються права чи ускладнюється їх реалізація (ч.2 ст.55).

Відповідно до положень КПК України, які встановлюють засади оскарження кримінально-процесуальних актів та регулюють провадження дізнання, а також відомчих нормативно-правових актів МВС України, що забезпечують організацію діяльності міліції з виявлення, розкриття і розслідування злочинів, будь-яка особа має право оскаржити дію та рішення міліції до органу вищого рівня в системі МВС, прокурора чи суду. Але при цьому залишаються поза увагою особливості діяльності міліції як органу дізнання. Правовий інститут оскарження дій та рішень органу дізнання містить дещо неузгоджені між собою норми, які мають швидко реалізовуватися різними суб’єктами в ієрархічно складній системі органів кримінальної юстиції, на перших стадіях кримінального процесу, в умовах поширеного застосування заходів процесуального примусу. Саме це послаблює ефективність механізму захисту прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, сприяє одночасному зверненню особи зі скаргою до різних інстанцій. Тому вказані проблемні питання є вкрай актуальними і потребують вивчення та вирішення.

Правовий інститут оскарження у кримінальному процесі став предметом дослідження вчених: В.Л. Буднікова, А.Я. Дубинського, О.В. Капліної, О.Ю. Костюченка, В.І. Летучих, П.А. Лупинської, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, Л.В. Черечукіної та інших процесуалістів.

Теоретичним підґрунтям при дослідженні багатьох питань за темою дисертації стали також праці відомих науковців: Ю.П. Аленіна, С.А. Альперта, О.В. Бауліна, В.І. Галагана, А.П. Гуляєва, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, Т.М. Добровольської, В.В. Долежана, М.В. Жогіна, В.С. Зеленецького, Є.Г. Коваленка, А.М. Колодія, О.М. Ларіна, Л.М. Лобойка, Є.Д. Лук’янчикова, І.Д. Перлова, Д.П. Письменного, М.А. Погорецького, В.М. Савицького, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, Ф.Н. Фаткулліна, М.Є. Шумила та інших.

Дослідження зазначених вчених безперечно мають важливе значення для розвитку інституту оскарження в загальному аспекті. Проблема ж оскарження дій та рішень міліції як органу дізнання з теоретичної та практичної точки зору досліджена недостатньо, що й зумовило необхідність проведення відповідного теоретичного осмислення та практичного аналізу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС, затвердженої наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 р. «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років», плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 р. (п.106).