| Краткое содержание: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт та предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні й методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне значення та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження у практику діяльності ДСНС України.
Перший розділ «Науково-теоретичні підвалини вивчення впливу надзвичайних ситуацій на стан осіб, що опинилися в осередку трагедії» містить: аналіз понять «екстремальна ситуація» та «надзвичайна ситуація» в аспекті психологічної безпеки особистості; розгляд психічної травми як чинника розвитку особистісних змін та обгрунтування взаємозв’язку психосоматичних, психічних порушень й особистісних змін у постраждалих від надзвичайної ситуації.
Відзначено, що на сьогодні єдиного визначення поняття «екстремальна ситуація» не існує. Останнє охоплює незвичні, несприятливі для життєдіяльності, граничні, крайні ознаки таких елементів ситуації, що вимагають мобілізації адаптивних ресурсів та які відчуваються й переживаються людиною як джерело дискомфорту й можуть викликати (при тривалій дії) порушення поведінки, конфліктність та соціальні девіації.
Проаналізовано основні типи екстремальних ситуацій: 1) об'єктивно екстремальні (труднощі і небезпека в них виникають із зовнішнього середовища); 2) потенційно екстремальні ситуації (небезпека виражається як прихована загроза); 3) особисто спровоковані екстремальні ситуації (небезпека породжується самою людиною, її навмисним або помилковим вибором, поведінкою); 4) уявні екстремальні ситуації (які не несуть небезпеки, загрози ситуації).
Доведено, що словосполучення «надзвичайна ситуація» визначає небезпечні події чи явища, які призводять до порушення безпеки життєдіяльності, виходять за межі звичайного життєвого досвіду і можуть викликати стрес травматичного типу в кожної людини.
Загальними ознаками надзвичайної ситуації є: (а) наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності; (б) заподіяння економічних збитків; (в) суттєве погіршення стану довкілля. До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, як-то епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.
Встановлено, що саме надзвичайна ситуація слугуватиме детермінантою виникнення й розвитку у постраждалого психічної травми. Чим вищим є ступінь залученості постраждалого в надзвичайну ситуацію, тим потужнішим стає негативний вплив цієї ситуації на особистість, тим більше дана ситуація провокує негативні психічні прояви у самого постраждалого.
Своєрідною реакцією людини на травматичну подію стають психічні і психосоматичні порушення, що розглядаються в межах дослідження як підґрунтя особистісних змін у осіб, які волею долі опинилися в осередку лиха. Відзначено, що саме психічні і психосоматичні порушення впливатимуть на взаємодію людини з новими обставинами її життєдіяльності, визначаючи, чи займе ця людина активну позицію й буде боротися, або ж, навпаки, розгубиться і не знайде виходу з цієї важкої ситуації.
Під особистісними змінами в межах дисертаційного дослідження розуміються внутрішні глибинні перетворення у людини, що відбуваються внаслідок набутого нею життєвого досвіду стосовно ситуацій, які виходять за межі звичайних умов життєдіяльності, неочікуваних поворотів у житті, психічних травм тощо. У зв’язку з цим надзвичайну подію, або ситуацію екзистенціальної загрози, можна назвати життєвою подією, яка виступає детермінантою процесу особистісних змін, що набувають форми засобу виживання людини у нових, незнайомих для неї умовах. Це значить, що людина, яка пережила трагедію та зазнала втрат, найкращим виходом з цієї складної життєвої ситуації та засобом збереження власної психічної стабільності бачитиме процес особистісного перетворення або змінення як форми пристосування чи адаптації до нових умов життєдіяльності. Психологічна роль цього процесу полягатиме в тому, що особистісні зміни визначатимуть подальші події в житті людини та її поведінку і самосприйняття у посткатастрофний період.
У другому розділі рганізація роботи та методи дослідження» наводиться схема побудови дослідження, загальна характеристика надзвичайної ситуації техногенного походження, характеристика груп досліджуваних, методів дослідження та статистичної обробки даних.
Організаційно дослідження проводилось у 3 етапи. На першому (пошуковому) етапі було визначено наукову проблему, її стан, окреслено підходи щодо її вирішення, розроблено початкові принципи та методики дослідження, сформульовано робочу гіпотезу, проведено аналіз літературних джерел. Другий (діагностичний) етап включав у себе підбір психодіагностичних методик, вивчення аналітико-звітних та інших матеріалів, які містили в собі інформацію про надзвичайну ситуацію, проведення емпіричного дослідження учасників надзвичайної ситуації, кількісну та якісну обробку отриманих даних. Результати цього етапу дозволили розкрити основні особливості змін, які спостерігались у постраждалих від надзвичайної ситуації. Третій (теоретико-узагальнюючий) етап був присвячений концептуальному аналізу, систематизації та узагальненню результатів дослідження, розробці основних висновків, здійсненню апробації і впровадженню основних результатів, а також визначенню подальших перспектив дослідження проблеми, що розглядалася.
Дослідження проводилося протягом 10 днів через 1,5 місяця після вибуху в житловому будинку (24 грудня 2008 р., м. Євпаторія). Постраждалі (126 осіб), які дали згоду для участі в дослідженні, були розподілені на групи досліджуваних: 1-а група: постраждалі, які отримали травми та/або втратили близьких людей – 38 осіб (21 жінка та 17 чоловіків); 2-група: родичі постраждалих у трагедії – 46 осіб (28 жінок та 18 чоловіків); 3-я група: свідки трагедії – 42 особи (30 жінок та 12 чоловіків). Розподіл обстежуваних на групи було проведено за ознакою ступеня пережитого «потрясіння» або отриманої психічної травми під час трагедії. Іншою ознакою, за якою проводився поділ постраждалих на групи, стало їх офіційне віднесення до тієї чи іншої категорії ще під час самої трагедії. При опитуванні досліджувані самі розповідали, якого статусу вони набули під час цієї надзвичайної ситуації, що паралельно порівнювалося з офіційною інформацією, наданою в ДСНС України в АР Крим.
У третьому розділі «Характеристика особистісних змін у постраждалих унаслідок вибуху у житловому будинку» наведено результати дослідження особливостей функціонального стану постраждалих; надано характеристику психосоматичних змін, які зафіксовані у різних категоріях постраждалих, та розглянуто специфіку психологічних характеристик постраждалих.
Вивчення особливостей функціонального стану постраждалих унаслідок надзвичайної події дозволило встановити, що:
· існує чіткий взаємозв’язок між ступенем важкості перенесеної психотравмуючої ситуації та гостротою емоційної реакції людини на стресогенну подію (висновок ґрунтується на результатах дослідження домінуючого засобу вирішення життєвих проблем постраждалими);
· ступінь незадоволеності власним самопочуттям певною мірою обумовлюється ступенем потрясіння, яке пережила людина (висновок ґрунтується на результатах порівняння показників оцінки суб’єктивного самопочуття та наявності соматичних скарг у постраждалих);
· досліджувані 1-ї групи характеризуються високим рівнем активності, стенічною реакцією на труднощі, що виникли та внутрішньою зібраністю. Заниженість інших показників у цій групі вказує на недостатню критичність та адекватність самооцінки, стурбованість, настроєність на виникнення негативних подій незалежно від ступеня вірогідності їх виникнення, емоційну нестійкість та психологічну слабкість.
У 2-й групі досліджуваних спостерігається загальна готовність до активних дій, прийняття необхідних рішень, боротьба з труднощами, але лише за умови сприятливих зовнішніх факторів.
Показники параметрів стану свідків трагічної ситуації (3-я група) мають здебільшого загальну позитивну вираженість, що свідчить про відсутність будь-яких негативних проявів або негативних змін в загальному самопочутті цієї категорії постраждалих (висновок ґрунтується на результатах дослідження домінуючих станів серед виділених категорій постраждалих).
За результатами вивчення психосоматичних змін у постраждалих (1-а група), їх родичів (2-а група) та свідків трагедії (3-я група) встановлено, що для найбільшої кількості постраждалих 1-ї групи притаманними є прояви іпохондрії та астенії, менш вираженими – прояви депресії. У постраждалих 2-ї групи найбільш вираженими спостерігались іпохондричні прояви, менш вираженими – депресивні та астенічні прояви. У більшості постраждалих, які стали свідками трагедії (3-я група), усі показники були достовірно нижчими порівняно з іншими групами досліджуваних |
