ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Період становлення ринкових відносин в економіці України супроводжувався кризою неплатежів, взаємною заборгованістю юридичних осіб різних форм власності, накопиченням боргів. Одним із правових інструментів захисту від негативних наслідків перехідного періоду в економіці став Закон України «Про банкрутство» від 14.05.1992 р. Вказаний Закон не вирішував проблем фінансового оздоровлення підприємств, не надавав пільг для боржників. Основне завдання полягало в примушуванні боржника будь-яким шляхом (навіть на шкоду виробництву) погасити борги кредиторам, тобто зазначений нормативно-правовий акт носив яскраве прокредиторське забарвлення. Як показала судова практика, цей документ був далекий від досконалості. Саме в період його чинності банкрутство стало масовим явищем: переважна більшість суб’єктів підприємницької діяльності мали можливість, не виконуючи договірних зобов’язань, навмисне ставати банкрутами, тому невдовзі він викладається в новій редакції, як Закон від 30.06.1999 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон або Закон про банкрутство). В Законі  вперше з’явилися норми про особливості  регулювання банкрутства окремих юридичних осіб, зокрема таких як: містоутворюючі підприємства, особливо небезпечні підприємства, сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, страховики, професійні учасники ринку цінних паперів тощо.

Включення до Закону положень про банкрутство окремих юридичних осіб пояснюється специфікою їхньої діяльності, економічним і соціальним значенням цих підприємств для економіки держави.

Після прийняття в 1999 році Закону про банкрутство питанням банкрутства окремих категорій юридичних осіб стало приділятися більше уваги і в юридичній літературі. Однак ці питання на монографічному, комплексному рівні не розглядалися.

Дослідження питань, пов’язаних з особливостями регулювання неспроможності окремих категорій юридичних осіб, є надзвичайно актуальним, зважаючи на те, що розробка теоретичних засад, рекомендації щодо практичного застосування норм та виявлення існуючих у цій сфері проблем сприятиме удосконаленню законодавства про неспроможність стосовно осіб, до яких не можна застосовувати звичайні правила банкрутства.