ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ У ПРАЦІВНИКІВ ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ МНС УКРАЇНИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначається об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, задачі та методи їх вирішення. Тут же розкрито наукову новизну, практичне значення роботи і висвітлено особистий внесок автора, а також апробацію та впровадження одержаних результатів дослідження.

Перший розділ „Науково-історичні та теоретико-методологічні основи концепції посттравматичних стресових розладів” містить теоретичний аналіз досліджуваної проблеми в науці та практиці. У цьому розділі аналізуються сучасні уявлення про умови, які викликають виникнення посттравматичних стресових розладів. З цього приводу підкреслюється, що одностайної думки дослідників про чинники, що обумовлюють виникнення цього феномена немає. Так, одні автори вважають що це вплив стресогенних ситуацій (Т.О.Нємчин, В.Л.Марищук, Л.Г.Дика та ін.), другі акцентують увагу на екстремальних умовах (Ю.М.Забродін, В.Г.Зазикін).

В цьому ж розділі розглядається класифікація посттравматичних стресових розладів та аналізується зміст, який  вкладається різними дослідниками стосовно них. Враховуючи наявність типових реакцій у різних фахівців, чия трудова діяльність проходить в ризиконебезпечних умовах, був проведений аналіз досліджень, в яких вивчався вплив умов діяльності на психіку досліджуваних осіб. Цілою низкою авторів було показано, що як у військових (Б.Грін, Д.Вільсон, Д.Лінді, 1986), та у працівників ОВС при виконанні службових обов’язків  (О.В.Тімченко, 2002; Т.П.Паронянц, 2004), так і в цивільних осіб, які постраждали від стихійних лих (B.L.Green, 1990), скоєння злочину (L.Weisaeth, 1999), сексуального зґвалтування (K.L.Cassiday, 1992), суїцидальної поведінки  (T.L.Kramer, 1994) виявляються посттравматичні стресові розлади. Більш того, їх симптоми та змінені психічні реакції можна встановити і через декілька років після травматичної події.

Важливо підкреслити, що більшість дослідників проблеми посттравматичних стресових розладів вказують на те, що інтенсивність їх прояву залежить від масштабності травматичних подій та особливостей індивідуально-особистісного сприймання їх людиною.

Але досліджень цієї проблеми у працівників пожежно-рятувальної служби зовсім одиниці. Крім окремих праць російських психологів (М.І.Мар’їн, 1992; М.В. Леві, 2000) ця проблема практично не розроблялась. Особливо багато невирішених питань залишилось в зв’язку з відсутністю досліджень, зв’язаних з психологічним обґрунтуванням специфіки праці пожежно-рятувальних підрозділів. Також чекають свого вирішення питання, в яких буде установлена роль стресогенних чинників праці цих фахівців в глибині прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому, а також з’ясування особливостей його перебігу у даної категорії професіоналів.

Безумовно, важливими й практично значущими являються питання наукового обґрунтування оптимізації небезпечної праці пожежних-рятувальників, з викладенням рекомендацій стосовно профілактики й психологічної корекції наявних змін в психіці, які, на жаль, і до теперішнього часу в Україні не вирішені.

У другому розділі „Організація роботи та методи емпіричного дослідження” аналізується доцільність використання сучасних методів дослідження, які були застосовані для виконання даної дисертаційної роботи.

Для діагностики посттравматичних стресових розладів у нашій роботі застосовувався один з головних методів, розроблений в Росії спеціально для дослідження змін в психіці пожежників – це опитувальник психологічно травмуючих подій, які переживають пожежники (М.В.Леві, С.І.Ловчан, 1998).

Вияв інтенсивності і частоти прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому здійснювався за допомогою методик Н.О.Котєнєва та шкали оцінювання впливу травматичної події, переглянутої (YES-R). Ці методи дозволяють діагностувати типові симптоми вказаного синдрому.

З аналізу літератури стало зрозумілим, що однією з основних особливостей прояву посттравматичних стресових розладів є зростання рівня агресії у осіб, які перебували в екстремальних умовах діяльності. Саме в зв’язку з цим в емпіричній частині нашого дослідження застосовано методику А.Басса і А.Даркі, яка дозволяє диференційовано визначити рівень агресивних ворожих реакцій людини.

Розуміючи, що пристосування до виконання своїх робочих обов’язків для працівників пожежно-рятувальних підрозділів має велике значення, ми вважали доцільним і логічним дослідити у них рівень адаптивних можливостей, що ми й зробили за допомогою багаторівневого опитувальника „Адаптивність”.

Загальновідомо, що особливості реакцій людини на події, що відбуваються, детермінуються індивідуально-психологічними рисами її особистості, при цьому емоції в цьому процесі відіграють важливу роль. Саме в зв’язку з цим у досліджуваних фахівців визначалися параметри емоційно-особистісної сфери. Для вирішення цього етапу дослідження використовувались колірний тест відношень та колірний тест Люшера.

З метою визначення впливу змін в психіці на соматичні прояви застосовувалась методика „Загальне здоров’я – GHQ-28”.

Кількісні дані оброблялися за допомогою методів математичної статистики з використанням стандартної комп’ютерної програми Excel Microsoft.

Спочатку безпосередньо під час ліквідації надзвичайної ситуації групу чисельністю 300 осіб діагностували з метою виявлення у них негативних психічних станів та формування групи підвищенного ризику. В подальшому для дослідження впливу умов праці фахівців пожежно-рятувальних загонів на їх психіку було відібрано групу в кількості 62 чоловік. Це особи чоловічої статі, професіонали, які пройшли спеціальну підготовку до ліквідації надзвичайних ситуацій. Відбір виконувався з урахуванням вікових та професійних параметрів. Таким чином в вибірку були включені особи від 28 до 36 років, які мають стаж роботи в пожежних частинах 5-9 років. Освіта у більшості з них середня та спеціальна середня, у 23 % - вища.

Контрольну групу в кількості 60 осіб було сформовано з фахівців пожежно-рятувальних частин м. Харкова. Вік, стаж та освіта в контрольній групі відповідала тим же параметрам, що і в експериментальній.

Крім того, в дослідженні приймала участь група експертів, які були сформовані з керівників пожежно-рятувальних управлінь Харківської та Запорізької області, які мали стаж роботи в цій системі більше 10 років, та практичних психологів. Ця група складалась з 15 осіб.

Емпірична частина дослідження була проведена через місяць після закінчення пожежно-рятувальних робіт.

В третьому розділі „Специфіка діяльності МНС України в надзвичайних ситуаціях, викликаних подіями соціального, природного та техногенного характеру»  виконано аналіз структури, професійних обов’язків та робочого навантаження пожежно-рятувальних підрозділів МНС України. В тексті приводяться такі факти: протягом 2003 року підрозділи пожежної охорони за сигналом „Тривога” виїжджали 207904 рази, що становить 570 виїздів за добу. З метою ліквідації пожеж здійснювалось 158 на добу, або 1 виїзд кожні 9 хвилин. Підрозділи пожежної охорони в 2003 році 2525 раз ліквідували наслідки аварій, катастроф, стихійних лих та надзвичайних ситуацій.

Далі йде аналіз особливостей професійної діяльності цих фахівців. З метою об’єктивної оцінки саме специфіки праці, використано опитувальник психологічно-травмуючих подій, які переживаються пожежниками. Нами було визначено індекс стресогенності, який мав високі показники. Встановлено, що такі ситуації, як поранення і загибель товаришів та дітей, вибухи, падіння уламків споруд, отруєння отруйними речовинами, задимленість, поразка електричним струмом, дія дуже високої температури, все це специфічні чинники, які викликають психічну і фізичну перенапругу у пожежних-рятувальників.

Четвертий розділ „Діагностика та профілактика посттравматичних стресових розладів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України” присвячений діагностиці та аналізу змін, які виникають у психіці учасників пожежегасіння та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Спочатку подається аналіз даних, отриманих при вивченні негативних психічних станів, що виникають у пожежників-рятувальників під час ліквідації надзвичайної ситуації. Визначення рівня адаптивності ми здійснювали за допомогою опитувальника „Адаптивність” та методики експрес-діагностики адаптивності. Одержані результати свідчать про те, що всі показники у осіб з експериментальної групи зростають в 2,5-3 рази (крім працездатності та саморегуляції, які навпаки знизились відповідно в 1,5 та 2 рази) в порівнянні з контролем. Слід зазначити, що показники психічної втоми збільшились від 6,8 в контролі до 10,1 ум. Одиниць в експериментальній групі; а тривожність, відповідно, від 5,8 до 8,9 ум. одиниць.

При цьому сумарне відхилення від аутогенної норми в експериментальній групі рівнялось 17 ум. одиниць в той час, як в групі контролю цей показник був на рівні 3,6 ум. одиниць. Такий низький рівень адаптивності, безумовно, ускладнює виконання працівниками пожежно-рятувальних загонів свої трудових обов’язків, а також свідчить про необхідність проведення з ними психокорекційної роботи.

Використання методики „Загальне здоров’я” дало можливість, з одного боку, переконатись в наявності взаємозв’язку між психічними та соматичними чинниками, а, з другого боку, виявити досить значні зміни впливу стресогенних умов праці досліджених на ці чинники. Так, наприклад, рівень тривожності та депресії у осіб з експериментальної групи, в порівнянні з контролем, виросли в 2-2,5 рази; тривожність в контролі була 9,4, а в експерименті – 22,8 балів; депресія, відповідно – 9,8 та 25,6 балів. А загальний рівень здоров’я в контролі дорівнював 39,5 балів, а в експериментальній групі, майже вдвічі більше: 77,7 балів.

Переконливими були і результати визначення у досліджуваних осіб рівня агресивності. Як виявилось, стресогенні умови їх праці викликають зсув і в реакціях агресії. Так, у 93 % досліджуваних значно зростають показники вербальної агресії, у 89 % - негативізму та у 86 % - почуття провини.

Показано, що агресивні ворожі реакції мають між собою позитивні кореляції: наприклад, непряма агресія корелює з дратівливістю (r=0,37), негативізмом (r=0,46), образою (r=0,56), вербальною агресією (r=0,78) та почуттям провини (r=0,49).

Використання опитувальника І.О.Котєнєва дало змогу переконатись в фактичній наявності у досліджуваних осіб посттравматичних стресових розладів.

Слід зазначити, що за всіма шкалами у представників експериментальної групи показники були вищі в 2-2,5 рази, ніж у контрольної. Особливо гостро виражені у них симптоми, які об’єднують в групу „вторгнення”.

З метою вияву особливостей прояву симптомів посттравматичного стресового розладу у пожежників-рятувальників ми вирішили використати порівняння наших даних з результатами дисертаційних робіт С.В.Харченко (2001) (вона вивчала посттравматичні стресові розлади у ветеранів війни в Афганістані) та Т.П.Паронянца (2004) (він досліджував цей же феномен у міліціонерів, які були учасниками бойових дій).

Порівняльний аналіз показав, що більша частина симптомів посттравматичного стресового розладу у пожежних-рятувальників, в порівнянні з ветеранами афганських подій та бійцями-міліціонерами, проявлялась частіше та з більшою інтенсивністю. Серед „класичних” симптомів посттравматичного стресового синдрому, у пожежників-рятувальників в найбільшій мірі проявлялись ті, які об’єднані в групу „нав’язливі переживання”. Тобто для цих фахівців такі симптоми, як страхітливі сновидіння, нав’язливі спогади, переживання при нагадуванні та оживання минулого були домінуючими і проявлялись частіше, ніж у військових та міліціонерів, що являється особливістю протікання у них посттравматичних стресових розладів.