Особливості психічних станів жінок дітородного віку при передчасній інволюції шкіри

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми та з’ясовано ступінь її розробленості в сучасній психології. Визначено об’єкт, предмет, завдання та методи дослідження. Розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться відомості про впровадження та апробацію результатів дослідження.

Перший розділ  - «Проблема психічних станів хворих на дерматологічну патологію» - присвячено огляду та аналізу вітчизняних та закордонних наукових досліджень з питань оцінки особливостей ПС хворих на дерматологічні розлади, а також впливу психіки на соматичне почуття людини та її фізичне самосприйняття.

Вперше проблема зв’язку між психічною перевтомою та перебігом хронічної екземи почала вивчатися французькими дерматологами Броком Л. (Brocg L.) та Жаке Л. (Jacguet L.) ще в 1891році. Пізніше роль психотравматизації у виникненні цілої низки захворювань шкіри підтвердили Скрипкін Ю.K. (1964р.), Whitlock F.  (1980), Тополянський В.Д. і співавт. (1984р.), Довжанський С.І. (2001р.) та інші відомі дослідники. Психічні порушення ускладнюють терапію багатьох дерматологічних хвороб, особливо тоді, коли морфологічні елементи їх проявів значно виражені, а супутні суб’єктивні відчуття спричинюють довготривалі та болісні моральні страждання (Ташликов В.А., Gilbert P.). У випадку ПІШ патогенними виступають події, які призводять до формування невирішеної болісної для особистості ситуації («стан  амбівалентності» за Brautigam W., 1972), яка спричинює реалізацію мотивованої поведінки (фрустрації). Формується так званий «світ хвороби», який зумовлює адаптацію людини до нової ситуації та до навколишнього середовища (Квасненко А.В., Ніколаєва В.В., Сніцаренко О.В.). Внаслідок психічного дисбалансу порушується психоемоційний стан індивіда, виникає тривога, страх, поганий настрій, роздратованість, виникають нові психологічні механізми (такі, наприклад, як «втеча у хворобу»), нові еталони поведінки, системи оцінки тощо (Ананьєв Б.Г., Карвасарський Б.Д., Раєва Т.В., Hughes J.E., Klaber R.). Однак детальне вивчення внутрішньої картини ПІШ ще не проводилося, і тому залишається неопрацьованою етична база проблеми покращення результативності терапевтичного ефекту такого контингенту хворих за допомогою корекції стану їхньої психіки.

Особливості ПС пацієнтів із ПІШ залежать від темпу розвитку захворювання, уявлення про це захворювання у самого хворого, ставлення до його хвороби родичів і співробітників (тобто соціального резонансу захворювання), характеру лікування та психотерапевтичних обставин та особливостей характеру пацієнтів (Вітенко І.С., Shuster S., Wessley S.C.), однак особливості їх особистісних акцентуацій та внутрішньої картини ПІШ вивчені не були.

У літературі немає відомостей про особливості діагностики та профілактики психічних відхилень у жінок, які мають ознаки ПІШ. Виходячи з викладеного, вивчення характеру психічних змін та їх впливу на динаміку захворювання шкіри, клінічний перебіг її передчасної інволюції являє собою актуальний науковий інтерес і буде сприяти поліпшенню діагностики й методів корекції цієї хвороби.

У другому розділі – «Матеріали і методи дослідження» - описано загальну клінічну характеристику відібраних груп, їх соціально-демографічні особливості, методичні принципи дослідження та використані методики.

Робота ґрунтується на результатах обстеження 90 жінок (основна група), які спостерігалися в дермато-косметологічному відділенні спільного, ліцензованого МОЗ України, україно-угорського медичного підприємства з приводу корекції вікових змін на шкірі обличчя (у вигляді зморщок, сенільних кератом, телеангіектазій, посиленої пористості, ангіом, пігментних плям), та 31 жінки без проявів інволюції шкіри (контрольна група). Згідно з класифікацією Z. Stava, M. Kobicova (1971р.) жінки основної групи були розподілені на три групи (по 30 осіб у кожній): у І групі – ПІШ клінічно виявлялася великою кількістю телеангіектазій, ангіом як на відкритих, так і на закритих ділянках шкірного покриву; у ІІ групі – посиленою пігментацією відкритих і закритих ділянок шкірного покриву; у ІІІ групі – посиленою пористістю обличчя і спини, великою кількістю сенільних кератом. Всі жінки досліджуваних груп мали зморшки на обличчі та зниження еластичних властивостей шкіри. Середній вік осіб у контрольній групі - 33,39± 1,12 роки, в І групі – 33,43±1,01 років, в ІІ групі – 34,23±1,32 роки, в ІІІ групі – 34,83±1,54 роки.

Серед обстежених хворих основної групи переважали заміжні жінки – 64 особи (71,2%), 21 (23,3%) - розлучені, 5 (5,5%) – незаміжні. Не працювали 32 обстежені (35,6%). З 58 (64,4%) працюючих – 54 (93,1%) займалися переважно розумовою працею: 34 (58,62%) – керівники  (директори, вищий менеджмент тощо); 9 (15,52%) – державні службовці; 5 (8,62%) – учні; 4 (6,9%) - працівники сфери обслуговування; 4 (6,9%) – особи вільних професій; 2 (3,45%) хворих були науковцями. Серед осіб контрольної групи переважали заміжні жінки – 24 особи (77,42%), 1 (3,23%) – розлучена, 6 (19,35%) – незаміжніх. Всі особи контрольної групи працювали. З них 11 осіб (35,48%) – державні службовці; 8 (25,81%) – особи вільних професій; 7 (22,58%) – учні; 3 (9,68%) – керівники (директори, вищий менеджмент тощо); та 2 (6,45%) – працівники сфери обслуговування.

     Клініко-психопатологічним, морфологічним і біохімічним дослідженням підлягали жінки із ознаками ПІШ віком 34,22 ± 1,33 роки, які лікувалися з цього приводу у дермато-косметологічному відділенні спільного, ліцензованого МОЗ України, україно-угорського медичного підприємства та у відділенні щелепно-лицьової хірургії Центральної міської клінічної лікарні №12 міста Києва у 2004–2007 рр.

Для вирішення поставлених завдань при обстеженні всіх жінок, які мали ознаки ПІШ, було використані загальноклінічні, лабораторні, інструментальні, морфологічні, клініко-психопатологічні та клініко-статистичні методи дослідження. Обстеження пацієнток проводили на основі розробленої алгоритмізованої стандартної тематичної карти, яка включала розділи загальноклінічного, інструментального, лабораторного та психопатологічного досліджень. Вивчення стану шкіри здійснювали наступними комплексними морфофункціональними методами: визначення резистентності капілярів шкіри за допомогою приладу НКП-5 за методикою, запропонованою К.І.Малевічем (1974); дослідження тинкторіальних властивостей шкіри за допомогою апарата “Аспір-1”; визначення швидкості відлущування забарвленого рогового шару епідермісу (методика Кожевнікова П.В. за шкалою Васильєвої Л.І.; 1972); колориметричний метод  Burckhat і Vermeer з метою визначення нейтралізуючої здатності шкіри стосовно лугів (Шишкіна І.Г., 1980). Відповідно для діагностики особливостей ПС жінок дітородного віку при ПІШ використовували комплекс таких методів: вивчення анамнестичних даних хворих; спостереження; бесіда; опитування; клініко-психопатологічний метод; клініко-статистичний методи дослідження; психодіагностичні методики: ЛОБІ – з метою діагностики типів ставлення до хвороби та інших, пов'язаних з нею, особистісних ставлень хворих до соматичних недуг (методика Беспалько І.М., Іванова Н.Я, Вассермана Л.І. та ін., 1981); діагностичний опитувальник для визначення типів особистісної акцентуації (Шмішек Г., 1981, згідно з концепцією Леонгарда К., 1976); карта  для виявлення змін функції вегетативної нервової системи (Вейн А.М., 1981); метод експертних оцінок; констатуючий і формуючий експерименти; визначення біологічного віку за допомогою методики Войтенко В.П. та співавт., розробленою Інститутом геронтології АМН СРСР (Войтенко В.П., Полюхов А.М., Барбарук Л.Г., Колодченко В.П., Ходзинский А.Н., 1984). Клініко-психопатологічне обстеження проводили методом традиційного психодіагностичного інтерв'ю, спрямованого на з'ясування особливостей суб'єктивних переживань, ставлень і спостереження за психоемоційними та вегетативними реакціями, моторикою й поведінкою обстежених. Поряд із особливостями особистості, з'ясовувалися характеристики внутрішньої картини хвороби (пізнавальний, емоційний і мотиваційно-поведінковий компоненти сприйняття хвороби, особливості психологічної компенсації), а також ставлення до людей у значимому оточенні. Для діагностичної верифікації використовувалась анкета-опитувальник, яка базувалася на діагностичних критеріях МКХ - 10.

З'ясування функціонального стану вегетативної нервової системи здійснювали за допомогою вивчення відповідної симптоматики й аналізу результатів клінічних проб (була використана скринінг-методика Вейна А.М. і співавт., 1981) – з метою уточнення вегетативного компоненту особливостей ПС у жінок з ПІШ і відпрацьовування відповідних аспектів психокорекції. Діагностику типів ставлення до хвороби та інших пов'язаних із нею особистісних ставлень проводили за допомогою методики ЛОБІ.   Визначення типів особистісної акцентуації здійснювали за допомогою аналізу даних самооцінки та самоспостереження, отриманих із використанням спеціального опитувальника Шмішека Г., теоретичною базою якого є розроблена Леонгардом К. концепція «акцентуйованих особистостей». Біологічний вік визначали за методикою Войтенко В.П. та співавт., розробленою Інститутом геронтології АМН СРСР із врахуванням як показників пульсового артеріального тиску, статичного балансування, маси тіла та суб'єктивної оцінки стану здоров'я.  Для визначення ступеня відповідності календарного віку біологічному визначали належний біологічний вік (характеризує популяційний стандарт темпу старіння.

Результати кількісних досліджень обробляли методами варіаційної статистики із оцінкою достовірності різниць величин, показників кореляційного аналізу. Достовірність відмінностей при порівнянні середніх арифметичних показників визначали за критерієм t Стьюдента, а при порівнянні частоти ознаки у відсотках - методом альтернативного варіювання. Статистичну обробку одержаних результатів проводили за допомогою визначення коефіцієнта достовірності.

У третьому розділі – «Результати дослідження» - встановлена роль та особливості особистісної акцентуації у формуванні специфіки ПС жінок дітородного віку при ПІШ, виокремлено основні варіанти конфліктів у ставленні пацієнток до своєї хвороби, самих себе та оточення, визначено зміни функції вегетативної нервової системи, а також вплив ПІШ на професійне, міжособистісне та сімейне життя хворих на ПІШ

Результати проведеного нами дослідження осіб з ПІШ свідчать про виражені зміни їх ПС, зокрема появу депресії та субдепресії, психалгії, тривожного напруження, фіксованості на інтероцептивних відчуттях, афективних порушеннь, посилення тривожно-депресивної та обсесивно-фобічної симптоматики, вегето-судинних дистонічних порушень та обмеження соціальної активності. У структурі психічної патології переважали розлади астенічного кола у формі тривожних, депресивних, астенічних та обсесивно-фобічних змін. Біологічний вік у жінок дітородного віку з ПІШ наближався до похилого віку (Войтенко В.П., 1984). Таким чином, у осіб з передчасним старінням організму розвиваються специфічні психічні порушення.