ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ТА ФУНКЦІЇ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ НА ГІПЕРТРОФІЧНУ КАРДІОМІОПАТІЮ

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Під проспективним спостереженням перебувало 102 хворих на ГКМП. Строки спостереження були від 2 до 5 років, у середньому 38,8 ± 9,9 міс. Контрольні групи склали 60 хворих із гіпертонічною хворобою та 45 практично здорових осіб.

Діагноз ГКМП у всіх випадках було встановлено на підставі ехокардіографічного дослідження відповідно до стандартних критеріїв, викладених у вітчизняних і міжнародних рекомендаціях. Наявність і ступінь артеріальної гіпертензії, а також наявність та ступень СН встановлювали відповідно до рекомендацій затверджених Українським Товариством Кардіологів.

Всім обстеженим особам виконувалися трансторакальні ехокардіографічні та допплерографічні дослідження на апаратах «Ultramark 9» (ATL, США); «HDI 5000» (Philips, Німеччина) і «ACUSON СV 70» (Siеmens, Німеччина), застосовували датчик із частотою 2,5 – 3,0 МГц, обладнаний імпульсним, безперервним, кольоровим і тканинним допплером. У відповідності до стандартних рекомендацій Американського Товариства Ехокардіографії, оцінювали розміри та об’єми камер серця з індексацією на площу поверхні тіла, товщини стінок ЛШ, показники систолічної функції ЛШ за фракцією вигнання (ФВ), яка оцінювалась за методом Simpson. Діагностику порушень діастолічної функції та визначення їх варіантів (за показниками трансмітрального кровотоку) виконували, базуючись на рекомендаціях G.A.Whalley et al. (2002). З метою більш детальної оцінки порушень діастолічної функції лівого шлуночка 38 хворим проведено ТМІД-ЕхоКГ. При цьому глобальну діастолічну дисфункцію ЛШ оцінювали за показниками руху фіброзного кільця мітрального клапану та регіональну – за показниками тканинного руху сегментів міокарда. З метою оцінки градієнта тиску у ВТЛШ та детальної діагностики типу обструкції 28 хворим проводили навантажувальний тест – велоергометрію (ВЕМ).

29 пацієнтам виконувалося холтерівське моніторування електрокардіограми для виявлення порушень ритму і провідності серця на апараті "Bioset – 4000" (Німеччина).

Відповідно до міжнародних рекомендацій з лікування хворих цієї категорії, ми застосовували в них β-адренергічні блокатори, верапаміл-SR, аміодарон.

При проспективному спостереженні особливу увагу звертали на динамічні зміни ступеня гіпертрофії міокарда, а також ступеня обструкції ВТЛШ, параметрів діастолічного наповнення ЛШ, клінічну ефективність застосування β-адренергічних блокаторів. Крім того, протягом зазначеного періоду спостереження оцінювали розвиток серцево-судинних ускладнень (документовану смерть від серцево-судинних причин, наявність стенокардії, клінічних проявів СН і синкопальних станів, а також життєнебезпечних порушень ритму та провідності серця).

При статистичній обробці залежно від характеру розподілу даних використовували параметричні або непараметричні методи. Безперервні дані при нормальному розподілі представлено як середнє (М) ± стандартне відхилення (SD); категоріальні дані представлені у вигляді відсотків (%). Середні значення порівнювали за допомогою t-тесту Student. Порівняння категоріальних даних проводили за допомогою критеріїв χ² і точного критерію Fisher. Коефіцієнт кореляції Pearson використовували для кореляційного аналізу зв'язку між безперервними показниками. Для виявлення зв’язку розвитку та прогресування змін структури і функції ЛШ у хворих на ГКМП при динамічному спостереженні використовували мультиваріантний логістичний регресійний аналіз із застосуванням покрокового регресійного підходу, підрахунком ступенів ризику (OR – odds ratio) і довірчих інтервалів (CI – confidence intervals). Рівні р < 0,05 вважали достовірними.

Результати дослідження та їх обговорення. Серед пацієнтів з ГКМП було 66 чоловіків і 36 жінок у віці від 16 до 64 років (середній вік 38,4 ± 14,4 роки). Групи обстежених осіб (хворі на ГКМП та особи контрольних груп), істотно не розрізнялися відносно розподілу за статтю. Середні значення віку хворих на ГКМП, площі поверхні їхнього тіла, частоти серцевих скорочень і рівні артеріального тиску також не відрізнялися від величин аналогічних параметрів у здорових осіб. Але у осіб з гіпертонічною хворобою середні значення віку і рівні АТ були значуще вище відповідних показників у групі хворих на ГКМП.

При аналізі клінічних особливостей у хворих на ГКМП біль у грудній клітині та задишка мали місце майже в половині випадків (47,1% і 42,2% відповідно). Синкопальні та пресинкопальні стани мали місце у 27 (26,5 %) хворих.

При електрокардіографічному дослідженні виявлені зміни у 94,1 % хворих на ГКМП (електрокардіографічні ознаки гіпертрофії ЛШ 65,6%, негативний зубець Т у 84,3%, патологічний зубець Q у 31,4% порушення ритму та провідності у 33,9% випадків).

При першому ехокардіографічному дослідженні систолічна функція ЛШ була збереженою в переважній більшості хворих – 97 (95,1 %) випадків, при цьому рівні ФВ перевищували 70 % у 90 хворих. З високою частотою у хворих на ГКМП при трансторакальному ехокардіографічному дослідженні виявлялися порушення діастолічної функції ЛШ (73,5 %).