| Краткое содержание: | У вступі наводяться положення, що розкривають актуальність теми дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів. Формулюється мета, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження. Подається інформація про зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Визначається методологічна основа дисертації. Аналізується стан наукової розробки проблеми, емпірична і нормативна база дослідження. Подається інформація про апробацію і публікацію основних положень та результатів наукової праці. Окреслюється структура дисертації.
Перший розділ „Науковий менеджмент: ґенеза теорії та сучасні підходи” складається з двох підрозділів, в яких, виходячи з того, що органи внутрішніх справ є адміністративним органом, який потребує вдосконалення, як і інші державні органи, аналізуються підходи до підвищення якості організаційно-правової діяльності в органах внутрішніх справ та можливостей запровадження сучасних підходів менеджменту до керування персоналом органів внутрішніх справ.
У підрозділі 1.1. „Висвітлення наукового менеджменту в працях вітчизняних та зарубіжних авторів” здійснено аналіз основних підходів до вивчення ефективної організаційної діяльності. Вихідним положенням дисертаційного дослідження стало, надане у Юридичній енциклопедії (за ред. Ю.С. Шемшученка), визначення менеджменту (англ. management – управління, завідування) як 1) управління діловою організацією; 2) організація ефективної роботи підлеглих; цілеспрямований вплив менеджера на підлеглих з метою забезпечення ефективного виконання завдань, що стоять перед ними; 3) політика забезпечення прийняття рішень за рахунок аналізу чинників, які впливають на його ефективність; 4) адміністрація, орган (група менеджерів), що здійснює управління як діловою, так і адміністративною (державний орган) організацією; 5) сукупність знань і умінь, що становлять основу мистецтва управління.
Автор підкреслює те, що науковий менеджмент у його сучасному розумінні до часу свого наукового осмислення пройшов декілька періодів розвитку. Він розвивався на рівні з розвитком суспільних відносин, зі своїми окремими особливостями, які характеризували існуючий стан суспільства, розвиток суспільних відносин, етапи державотворення та виробничі процеси. Розвиток організаційно-правових відносин спонукав до появи спочатку філософських думок щодо поліпшення керування, а пізніше – розвитку наукового менеджменту та його впровадження в практичну діяльність різних організацій.
Галузь застосування менеджменту практично не має меж. Він застосовується в державних і громадських організаціях, і там, де метою є отримання максимальної ефективності при мінімальних витратах. У зв’язку з цим існують різні професійні модифікації менеджменту. Використання менеджеральної моделі в адміністративних органах зарубіжних країн дозволило значно підвищити рівень їх діяльності.
Менеджмент в органах внутрішніх справ – різновид державного менеджменту, який забезпечує взаємодію систем, підрозділів і служб органів виконавчої влади як єдиного цілого з метою виконання поставлених перед ними завдань у зазначеній галузі. Без менеджменту діяльність органів виконавчої влади неможлива, як неможливе й регулювання суспільних відносин, керування матеріальним виробництвом. Скрізь необхідна координація, узгодженість, упорядкованість, цілеспрямованість груп людей і технічних механізмів. Коли порушуються принципи менеджменту, то в суспільстві виникають кризові явища, які виявляються у зниженні виробництва, занепаді духовності й моралі, збільшенні правопорушень.
Сучасний науковий менеджмент базується на дослідженнях таких теоретиків, як Ф. Тейлор, Г. Форд, Е. Мейо, М. Фолет, А. Файоль, М. Вебер та інших західноєвропейських учених, які розробили та апробували в практичній діяльності основні підходи до здійснення менеджменту в усіх сферах людського буття. Багатоаспектність менеджменту зумовила формування відповідних шкіл: класична школа наукового менеджменту; школа людських відносин; емпірична школа; школа соціальних систем; нова школа теорії менеджменту тощо.
Творчий доробок основоположників менеджменту мав величезний вплив на вітчизняних учених радянського періоду – О.К. Гастєва, П.М. Керженцева, М.Д. Кондратьєва, О.В. Чаянова, та інших, які перейшли від критики буржуазних учень наукового менеджменту до власних позитивних теоретичних розробок.
З початком становлення на межі 30-х pp. ХХ ст. в СРСР адміністративно-командної системи дослідження в галузі теорії управління були поступово згорнуті і не відновлювалися майже до 60-х pp. ХХ ст., коли Ю.А. Тихомиров, В.С. Основін, Г.І. Петров Г.Х. Попов, О.Є. Луньов та інші вчені почали досліджувати організаційну діяльність з адміністративно-правових позицій. Їх послідовники І.Л. Бачило, Г.Г. Зуйков, А.П. Іпакян, О.П. Коренєв, В.Д. Малков, В.А. Озолін, Г.А. Туманов, Н.С. Троїцький та інші в умовах тоталітарної системи закладали підвалини наукової організації керування в органах внутрішніх справ.
В Україні школа управлінців-правників була заснована в ІІ половині 60-х pp. ХХ ст. В.В. Цвєтковим. Питанням, пов’язаним з підвищенням ефективності державного менеджменту, і, зокрема, управління в органах внутрішніх справ України, присвячені праці провідних учених: В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, О.К. Безсмертного, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.С. Венедиктова, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, Д.П. Калоянова, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, В.Г. Лукашевича, Н.П. Матюхіної, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, П.І. Орлова, О.І. Остапенка, В.М. Плішкіна, В.П. Пєткова, О.П. Рябченко, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та інших авторів, які розробили теоретичні та методологічні основи наукової організації керування в органах внутрішніх справ України.
Величезним внеском в теорію наукової організації керування, зокрема у вивчення нормативних актів щодо організації діяльності ОВС України як вираження і основи управління в ОВС України, є дослідження, проведені вченими із наукової школи очолюваної академіком О.М. Бандуркою. Його учнями досліджені різні напрями управлінської діяльності: управління виховно-виправним процесом (В.П. Пєтков, С.В. Нікітенко), організаційно-правові основи інформаційної політики (І.В. Арістова, Б.А. Кормич), управління ОВС в особливих умовах (Ю.В. Дубко, С.О. Кузніченко, Ю.Б. Оболенський), новітня методологія в управлінні ОВС (О.Г. Фролова, В.В. Ковальська).
На думку дисертанта, на особливу увагу заслуговує такий напрям досліджень, як управління персоналом ОВС України. В своїх працях В.Д. Сущенко основну увагу приділив теоретичним основам цього питання. В.О. Соболєв конкретизував методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ. М.І. Ануфрієв зробив детальний аналіз нормативного забезпечення роботи з персоналом в ОВС України. Питанням підвищення ефективності управління персоналом ОВС України з урахуванням міжнародного досвіду, зокрема поліцейського менеджменту Великобританії, присвячені праці Н.П. Матюхіної. Питання взаємодії з громадськістю (паблік рілейшнз) досліджує І.Д. Казанчук. Правові способи управління конфліктами в органах внутрішніх справ також опинились у центрі уваги дослідників (О.О. Небрат, О.В. Кришевич). Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу ОВС України досліджують В.С. Венедіктов, М.І. Іншин, В.А. Пєтухов, В.В. Посмєтний та інші.
Таким чином, можемо констатувати, що науковий доробок українських учених є фундаментом для вдосконалення сучасної правоохоронної системи України і, безпосередньо, менеджменту в органах внутрішніх справ. Наріжним каменем цього фундаменту є положення менеджменту – відправної точки наукових досліджень і практичного досвіду.
У підрозділі 1.2. „Науковий менеджмент у діяльності організацій: вітчизняний та закордонний досвід” підкреслюється, що в сучасних умовах розвитку Української держави використання технологій менеджменту, напрацьоване зарубіжними країнами, є не просто необхідним, а життєво важливим. Кожному керівникові державної установи слід пам’ятати, що саме зараз вирішується питання, яке місце посідатиме його організація, його країна серед інших. Ми дуже багато втратили через свою самонавіяність, а отже, необхідно надолужувати втрачене, брати власну долю у свої руки. І в цьому контексті нехтування надбаннями цивілізації в галузі менеджменту є неприпустимим.
Відповідно до наказу МВС України № 491 від 15 травня 2003 р. „Про вдосконалення науково-дослідної діяльності в системі МВС України” необхідно вдосконалювати науково-дослідну діяльність у сфері вивчення питань вдосконалення організаційно-правової діяльності та підготовки менеджерів для органів внутрішніх справ України.
У класичній системі здійснення організаційно-правової діяльності в органах внутрішніх справ розглядалось у двох площинах: як зовнішня діяльність – виконання правоохоронних функцій держави щодо інших суб’єктів правовідносин, і як внутрішня – координація роботи працівників для здійснення зовнішніх функцій. Правоохоронні послуги – система заходів з профілактики та припинення порушень прав людини. Відповідно кадрове забезпечення було одним з елементів у виконанні поставлених державою перед системою ОВС завдань. У дисертації менеджмент в органах внутрішніх справ розглянуто у площині цілісної системи взаємопов’язаних функцій, які є основою для здійснення завдань та досягнення цілей, що стоять перед нею. В цьому контексті суттю менеджменту є підвищення ефективності діяльності ОВС і якості обслуговування населення.
Здійснюється порівняльний аналіз вітчизняних та закордонних підходів до визначення ролі менеджера в керівництві організацією. Констатується, що реалії перебудови суспільства – у найшвидшому конструюванні нового механізму організаційно-правової діяльності. Цей процес неприпустимо зводити лише до організаційної перебудови існуючих організаційних структур – важливо втілити нову ідеологію менеджменту, одночасно використовуючи все найбільш передове, найкраще, що є в нашій країні.
Базуючись на матеріалі першого розділу, можна зробити висновок про те, що вивчення та застосування елементів підходів до підвищення якості керівної діяльності, які використовуються в провідних організаціях Європи, США та Японії, дозволить значно поліпшити ситуацію, що склалася в такій важливій галузі, як державне регулювання, а особливо в органах внутрішніх справ. Цій галузі в наш час вкрай необхідні фахівці-менеджери високого ґатунку, здатні відродити та реформувати кращі традиції вітчизняної наукової школи в галузі управління та внести до неї сучасний позитивний досвід західних та східних провідних науково-прикладних шкіл. Такі ефективні менеджери будуть спроможні сформувати справжню команду для досягнення цілей, що стоять перед організацією, в якій вони працюють.
У другому розділі „Сучасні підходи до професіоналізації праці менеджерів в органах внутрішніх справ”, що складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються питання, пов’язані з роллю керівника в ефективному адмініструванні та визначенням менеджменту як сукупності знань і умінь, що становлять основу мистецтва керування.
У підрозділі 2.1. „Місце і роль менеджера в організації діяльності органів внутрішніх справ України” наголошується, що визнання особливої ролі менеджерів у діяльності ОВС України поставило питання про професійне уособлення, спеціальну підготовку керівників. Якщо ми говоримо, що менеджер – це професія, в той час як лідерство – покликання, а керування – комплекс певних функціональних обов’язків особи, яка обіймає посаду начальника, то менеджер ОВС повинен уособлювати в собі всі ці складові для здійснення наукового менеджменту.
Дисертантом розглянуті типи менеджерів і стилі керування в колективах. Менеджер ОВС виступає в ролі адміністратора, організатора, спеціаліста-професіонала, психолога, громадського діяча, котрий виконує свої функції на визначеній території у своєму підрозділі, педагога, який проводить виховну роботу серед підлеглих.
Керівники повинні мати відповідні психологічні якості, а також відповідно до наказу МВС України № 527 від 6 липня 1999 р. „Про затвердження Інструкції про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів та підрозділів МВС України” повинні бути постійно в центрі уваги психологів.
Тільки при наявності добре підготовленого ядра менеджерів, особливо середньої ланки, можливо вирішити питання вдосконалення та реорганізації системи МВС у повному обсязі.
Аналізу методик добору кандидатів на керівні посади присвячено підрозділ 2.2. „Добір менеджерів в органах внутрішніх справ”.
Основою планування роботи по добору менеджерів ОВС є наказ МВС України № 1317 від 6 листопада 2003 р. „Про затвердження Інструкції про порядок добору та зарахування працівників органів внутрішніх справ України до резерву кадрів для переміщення на вищі посади та організації роботи з ними”.
Дисертант вважає, що слід приділити достатню увагу тому, щоб на керівні посади призначались справжні професіонали. Посади в ОВС, особливо посади менеджерів, відповідно до „Інструкції про порядок призначення працівників органів внутрішніх справ України на посади начальників міськрайлінорганів внутрішніх справ на конкурсній основі”, затвердженої наказом МВС України № 449 від 10 липня 2000 р., мають обійматися на конкурсній основі, саме це сприятиме підвищенню професіоналізму в роботі всіх підрозділів і служб.
Менеджер органу весь час оцінюється колективом, а ще більше – вищими посадовими особами, його начальниками. Оцінювання менеджера, його стилю керування, рівня підготовки, тісно пов’язано зі знаннями і вміннями, якими володіє керівник, а також з якістю виконання своїх функціональних обов’язків. Під час проведення атестувань персоналу ОВС, регламентованих наказом МВС України № 148 від 23 лютого 2001 р. „Про затвердження Інструкції про порядок атестування особового складу органів внутрішніх справ України”, необхідно використовувати різні оцінки рівня професійності менеджерів.
Керівник будь-якого рангу повинен бути не просто фахівцем у визначеній галузі, але й менеджером. У той же час, на думку автора, сьогодні, більше ніж будь-коли, керівник повинен бути новатором, носієм творчих ідей. Йому необхідно бути вимогливим і здатним створити високу напругу в ефективній роботі колективу. Співробітник ОВС, який призначається на керівну посаду, повинен мати кваліфікаційний рівень не нижче „магістр менеджменту”. Адже чим вище керівна посада, тим більшу частину часу займають організаційні функції. Професійні питання керівник може вирішувати за допомогою відповідних фахівців, але проблеми менеджменту цілком лежать на ньому. Тому не можна працювати без знання основ наукового менеджменту та сучасних досягнень в організації діяльності колективу.
У підрозділі 2.3. „Підготовка менеджерів органів внутрішніх справ для ефективної організаційної діяльності” вивчаються питання, пов’язані зі створенням системи навчання керівних кадрів сучасним методикам наукового менеджменту.
Відповідно до наказу МВС України № 1444 від 25 листопада 2003 р. „Про організацію професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України” та наказу МВС України № 1279 від 30 листопада 2002 р. „Про затвердження Концепції виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України”, „Положення про психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України” необхідно вдосконалювати виховну роботу та професійну підготовку персоналу ОВС.
Навчання менеджменту повинно проводитись у різних формах. Перша – це ознайомлення з основами менеджменту всіх молодих спеціалістів, які навчаються у вищих навчальних закладах МВС України (базове навчання). Друга – навчання перед переходом на нову посаду, спеціальне теоретичне і практичне навчання осіб, які перебувають відповідно до наказу МВС України № 335 від 27 квітня 2001 р. „Про затвердження Інструкції про порядок формування в органах внутрішніх справ України резерву кадрів на висунення та організацію роботи з ними” у резерві висунення на керівні посади (посадове навчання). Третя – різноманітні курси підвищення кваліфікації керівників, які продовжують працювати на своїй посаді, в нових галузях науки, поновлення забутих знань (кваліфікаційне навчання).
Автор вважає, що однією з важливих проблем сьогодення є введення і подальше вдосконалення курсу „Менеджмент в органах внутрішніх справ” у вищих навчальних закладах МВС України. Основним завданням під час вивчення курсантами та слухачами курсу „Менеджмент в ОВС” є вивчення понять, принципів і методів наукового менеджменту, оволодіння створеними ним практичними рекомендаціями ведення організаційно-керівної діяльності.
Дисципліна „Менеджмент в ОВС” у вищих навчальних закладах МВС України має вивчатись комплексно за кредитно-модульною системою: „Вступ до менеджменту” (3-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік), „Менеджмент організації” (4-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік), „Менеджмент в державних службах” (5-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік), „Зв’язок ОВС з громадськістю” або „Паблік рілейшнз в ОВС” (6-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік), „Менеджмент в ОВС” (7-й семестр 2 кредити – 108 академічних годин, курсова робота, іспит), „Менеджмент кризових ситуацій” (8-й семестр, 1 кредит – 54 академічні години, залік).
Доречно розбивати дисципліни на певні блоки – модулі (один кредит – два модулі), в кінці кожного проводити контрольне тестування, і за підсумками тестувань – підсумкове оцінювання. Теоретичні питання менеджменту слід викладати на лекційних заняттях. Групові заняття слід проводити у вигляді штабних навчань, круглих столів, тренінгів, тощо.
Також треба підкреслити важливість викладення курсу „Менеджмент в ОВС” у тісному зв’язку з іншими загальноосвітніми, спеціальними та професійно орієнтованими дисциплінами.
На останньому курсі у вищих навчальних закладах МВС України доцільним є виконання курсантами дипломної роботи з менеджменту в ОВС. Питання з менеджменту в ОВС необхідно ввести до переліку питань державних іспитів.
Актуальним на сьогодні є створення Академії з підготовки керівного персоналу ОВС України, в якій для більш якісного оволодіння знаннями з керування в ОВС доцільно ввести такі дисципліни: „Історія менеджменту”, „Теорія менеджменту”, „Документаційне забезпечення організаційної в ОВС”, „Психологія менеджменту в ОВС”, „Процес здійснення менеджменту в ОВС”, „Менеджмент в ОВС”, „Самоменеджмент керівників ОВС” та інші. При Академії з підготовки керівного персоналу ОВС України слід створити центр з подготовки навчальних фільмів з менеджменту.
Дисертант пропонує інформацію про наукові конференції, семінари, круглі столи, що плануються у вищих навчальних закладах МВС України доцільно публікувати у спеціальній рубриці в газеті „Іменем закону” а підсумкові матеріали у журналі „Міліція України” та газеті „Іменем закону”.
Необхідним є укріплення навчально-методичної та наукової бази кафедр вищих навчальних закладів МВС України, на яких вивчаються дисципліни, пов’язані з науковим менеджментом: при кафедрах доречно створити бібліотеки з менеджменту; лабораторії з ефективного керування, в яких би на посадах наукових співробітників працювали фахівці з практичних органів; визначити провідні органи, підрозділи на базі яких потрібно проводити курси, практичні заняття тощо. Викладання дисциплін наукового менеджменту має відбуватися на сучасному рівні в аудиторіях з аудіо та відео обладнанням.
Вивчаючи дисципліни з циклу менеджменту, курсанти повинні не лише опанувати теоретичні основи менеджменту, а, насамперед, усвідомити свою особисту роль у системі органів внутрішніх справ, виробити основи стилю поведінки у спілкуванні з керівництвом і колегами по службі, навчитися адекватно реагувати на зміни, які відбуваються як в системі правоохоронних органів, так і в особистих стосунках з колективом. Саме основні положення менеджменту можуть допомогти молодим правоохоронцям стати в майбутньому вмілими та успішними керівниками. А вже досвідчені керівники можуть почерпнути з менеджменту ряд нових методик і порад щодо покращення рівня здійснення організаційної роботи в державних органах України.
Отже, на основі матеріалу, викладеному у другому розділі, автор робить висновок, що менеджер органів внутрішніх справ – це особа, яка має фахову освіту (магістр менеджменту), практичні навички керування персоналом органів внутрішніх справ, притаманні лідеру риси характеру, нормативно закріплені повноваження, відповідний авторитет серед підлеглих. Фахівці-менеджери в органах внутрішніх справ повинні володіти знаннями основних методів аналізу й проектування організаційних систем, вмінням здійснювати менеджмент, знанням і розумінням завдань соціального розвитку підрозділу, яким вони керують, умінням вирішувати нагальні проблеми соціального розвитку колективу; великим запасом юридичних знань; знанням та вмінням використовувати на практиці наукові методи менеджменту.
Третій розділ „Шляхи вдосконалення менеджменту персоналу органів внутрішніх справ” складається з трьох підрозділів, в яких висвітлено менеджмент в органах внутрішніх справ України як цілеспрямований вплив менеджера на колектив з метою забезпечення ефективного виконання завдань, що стоять перед ОВС України.
На сучасному етапі ОВС України перебувають на шляху до євроінтеграції. Відбуваються процеси еволюційного розвитку і вдосконалення організаційно-правового забезпечення ОВС. У цьому контексті розглядаються питання добору та організації роботи з персоналом у підрозділі 3.1. „Підходи до добору та організації роботи з персоналом (аналіз світового та вітчизняного досвіду)”.
До персоналу ОВС України належать усі особи, які працюють у цих органах (підрозділах). Особливе місце в персоналі ОВС посідає особовий склад. До цієї категорії працівників ОВС належать громадяни України, призначені на посаду рядового та начальницького складу, а також курсанти навчальних закладів МВС, яким присвоєно спеціальне звання, передбачене „Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС” затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 26 липня 1991р.
Проблемам роботи з персоналом приділяється велика увага в менеджменті. Перед наукою стоять три основні завдання. По-перше, розробити наукову методику добору персоналу в керівний апарат. По-друге, поставити на наукову основу підготовку й перепідготовку персоналу. По-третє, за допомогою наукових підходів до організаційної діяльності домогтися найбільш ефективного використання персоналу.
Правову основу роботи з персоналом органів внутрішніх справ України складають накази МВС України: № 1372 від 13 листопада 2003 р. „Про затвердження Положення про Департамент роботи з персоналом Міністерства внутрішніх справ України”, № 190 від 25 лютого 2004 р. „Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи”, № 334 від 5 квітня 2002 р. „Про затвердження Концепції психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України та Програми її реалізації до 2005 року”.
Основою організаційно-правової роботи, спрямованої на підвищення рівня культури у взаємовідносинах між працівниками ОВС, є „Кодекс честі працівника ОВС”, затверджений наказом МВС України № 18 від 11 січня 1996 р. та „Етичний кодекс працівника ОВС України” затверджений рішенням МВС України № 7км/8 від 5 жовтня 2000 р. Відповідно до Директиви № 8 від 28 квітня 2004 р. „Питання службового етикету працівників ОВС України” етичне поводження в ОВС відноситься до особливо актуального напряму організаційно-правової роботи з персоналом і заслуговує на постійну увагу з боку керівників ОВС.
Відповідно до наказу МВС України № 367 від 9 квітня 2002 р. „Про покращання виховної роботи з персоналом органів внутрішніх справ України” в органах внутрішніх справ потрібно постійно проводити роботу щодо підвищення рівня дисципліни.
Дисертантом робиться порівняльний аналіз напрямів щодо добору персоналу у світовій практиці: японській, американській і західноєвропейській системах. Підсумовуються результати анкетувань працівників органів внутрішніх справ. Вивчаються основні методи добору персоналу. Наголошується, що основним методом добору персоналу ОВС повинно бути їхнє вивчення і перевірка на ділі, у практичній діяльності. Особливим методом вивчення працівників є з’ясування думки про них громадських організацій, трудових колективів.
Автором відзначається, що менеджмент, як цілеспрямована, організуюча діяльність, може здійснюватися тільки людьми. У зв’язку з цим персонал будь-якої організації, й особливо органів внутрішніх справ, – головний і вирішальний елемент менеджменту. Менеджер – керівник, працівник керуючої системи (апарату), людина, яка не тільки працює з іншими людьми, а й організовує їхню працю. Особливу увагу слід приділяти менеджерам середньої ланки. Саме на них покладається основний обсяг роботи з персоналом організації.
У підрозділі 3.2. „Менеджмент та раціональне використання персоналу” відзначається, що наукова організація праці – це така організація праці, при якій практичному втіленню конкретних заходів передує ретельний науковий аналіз трудових процесів та умов їх виконання, а самі практичні заходи базуються на досягненнях сучасної науки і передової практики.
Доводиться необхідність залучення до організації діяльності в органах внутрішніх справ учених, які займаються актуальними, перспективними проблемами, що вимагають тривалих зусиль. Наукові підрозділи ОВС повинні проводити наукові дослідження, висунуті повсякденною практикою. На них треба покласти планування й координацію наукових досліджень усередині системи міністерства, наукову перевірку ефективності наукових концепцій, впровадження в практику інноваційних науково-технічних досягнень. Наділені реальною адміністративною владою, вони будуть здатні швидше запроваджувати в життя результати досліджень і знаходити відповіді на питання, що стоять перед наукою.
Актуальним є створення в МВС України науково-дослідної лабораторії з питань менеджменту в ОВС, яка б об’єднала провідних учених у цій галузі. Така лабораторія надала б величезну допомогу штабам і аналітичним відділам у розробці нормативних документів, програмному забезпеченні комп’ютерної техніки, створенні бази даних. Учені могли б надавати практичні поради та рекомендації, розробляти типові документи, тести, тренінгові програми, стандарти та критерії. Науковий менеджмент повинен іти пліч-о-пліч з практикою. Принципи та положення менеджменту повинні пронизувати всю діяльність органів внутрішніх справ.
Автор наголошує на необхідності спеціалізації в діяльності персоналу ОВС. Основою спеціалізації є чіткий розподіл функціональних обов’язків кожного працівника. У багатьох УМВС у цьому напрямі вже здійснена значна робота. При розробці переліку функціональних обов’язків працівників провідних служб необхідно враховувати, що служби УМВС повинні виконувати дві групи завдань: забезпечувати організаційне і методичне керування відповідними службами відділів внутрішніх справ, контролювати їх роботу та безпосередньо виконувати оперативні завдання по лінії своєї служби. Для дійсно наукового вирішення питань менеджменту в ОВС необхідна найшвидша розробка єдиних положень і посадових інструкцій для всіх органів, підрозділів і служб.
Важливе місце в системі наукового менеджменту займає нормування організаційної діяльності в ОВС, раціоналізація трудових операцій. Наказ № 1561 від 18 грудня 2003 р. „Про затвердження Положення про кімнати для проведення слідчих дій та інших заходів в органах і підрозділах внутрішніх справ України” є основою для поліпшення умов праці працівників ОВС.
Проведення роботи з раціоналізації і типізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ, механізація праці та поліпшення умов роботи персоналу ОВС дозволить значно підвищити ефективність роботи.
Менеджмент персоналу ОВС становить собою складну систему окремих інститутів, відносин, які в сукупності з іншими елементами організаційно-правової діяльності складають невід’ємний механізм існування самої системи, поповнення її фахівцями різнобічної професійної орієнтації, контролю за проходженням служби, досягнення кінцевих результатів по боротьбі з правопорушеннями.
Таким чином, вивчення й застосування в практичній діяльності соціологічних і психологічних напрацювань наукового менеджменту дозволяє більш ефективно вирішувати питання добору, розміщення і використання працівників у відповідності з їх індивідуальними психічними особливостями; створювати в трудовому колективі такий “психологічний клімат”, який максимально сприятиме досягненню цілей, що стоять перед підрозділом; виробляти найбільш ефективні форми, методи і стилі роботи; виявляти і впроваджувати способи підвищення авторитету керівників, допомагати менеджерам і підлеглим успішно переборювати конфліктні ситуації.
Напрями роботи менеджера щодо підвищення згуртованості колективу, створення групи однодумців з позитивним настроєм, сталими традиціями розглядаються у підрозділі 3.3. „Формування менеджером команди для досягнення поставлених перед організацією цілей”.
Для досягнення найбільшого розвитку моральної зрілості колективу необхідний комплекс умов. Суть полягає в тому, щоб забезпечити економічний та соціальний ефект. До важливіших завдань менеджменту в ОВС щодо забезпечення ефективної діяльності колективу належить і те, що пов’язано з його соціально-психологічним забезпеченням.
У цьому контексті менеджмент – це цілеспрямована робота керівника в напрямі підвищення ефективності праці кожного члена колективу. Така робота в ОВС базується на наказі № 1458 від 25 листопада 2003 р. „Про організаційно-нормативне забезпечення виховної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ”. Велику роль в організаційно-правовій роботі в ОВС продовжує відігравати „Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ” (Відомості Верховної Ради України – 1992. – № 45. – Ст. 599.) як засіб стимулювання роботи персоналу ОВС.
Дисертантом проводиться аналіз лідерства в колективі, оскільки лідер виступає активним суб’єктом соціально-психологічної згуртованості колективу і виконує життєво важливі організаційні та виховні функції. А отже, менеджер окрім ділових якостей повинен володіти “ефектом притягнення” до себе людей. Такий менеджер має здатність до спілкування та встановлення міжособистісних контактів.
Ефективні менеджери повинні володіти сучасними методиками впливу на підпорядкований їм колектив. У минуле мають відійти карально-репресивні способи примусу. Соціально-психологічне мотивування працівників до більш високих професійних здобутків є основою інноваційних моделей менеджменту в ОВС.
Автор погоджується з концепцією сучасної філософії менеджменту, яка, ґрунтуючись на системному та ситуаційному підходах до керування і розглядає організацію як відкриту соціальну систему. Система начальник – підлеглі, яка і досі є основою діяльності органів внутрішніх справ України, повинна відійти у минуле. Її місце має посісти демократична система менеджер – команда.
Отже, команда – це частина персоналу органів внутрішніх справ, члени якої об’єднані довкола одного лідера і відрізняються високим рівнем професійної підготовки та психологічної сумісності та згуртованості, завдяки чому ефективно та якісно вирішують завдання, поставлені перед організацією вищим керівництвом. Мета менеджера органів внутрішніх справ полягає у створенні команди з персоналу підпорядкованого органу для досягнення більш високих показників діяльності.
Таким чином, підсумовуючи матеріал викладений вище, дисертант робить висновок, що менеджмент персоналу ОВС – це прояв владної, організуючої діяльності керівника, спрямованої на підвищення ефективності праці підлеглих для досягнення поставленої загальної для всіх членів колективу мети, а відповідно, і реалізації цілей кожного, як прояв мотивації праці працівників.
Особливо яскраво якості менеджера виявляються в організації керування підрозділами по роботі з персоналом. Саме тут він розкриває своє вміння добирати працівників, керувати підрозділом по роботі з персоналом, впливати на морально-психологічний клімат у колективі. Менеджер – керівник, який володіє мистецтвом здійснення ефективної організаційно-правової діяльності. Саме такі керівники вкрай необхідні органам внутрішніх справ та Українській державі.
Орієнтація персоналу органів внутрішніх справ на підвищення якості надання правоохоронних послуг населенню – основний напрямок у роботі менеджера. Тільки за таких умов ОВС України зможуть реформуватись у демократичну установу, яка надає правоохоронні послуги суспільству, що її утримує.
У четвертому розділі „Напрями використання технологій наукового менеджменту в органах внутрішніх справ”, що складається з трьох підрозділів, розглянуто менеджмент як організацію ефективної роботи персоналу та органів внутрішніх справ України у напрямі підвищення якості обслуговування населення.
Підрозділ 4.1. „Технології здійснення наукового менеджменту в органах внутрішніх справ” присвячено аналізу розгляду основних технологій наукового менеджменту, суть яких полягає у ефективності використання персоналу: співвідношення цілей і винагороди, формування ресурсу успіху, послідовного планування, раціонального використання часу тощо.
Дисертант доходить висновку, що тільки за умови постійної мотивації персоналу ОВС, яка полягає у відповідній винагороді за надання правоохоронних послуг та у забезпеченні, при постійній підтримці з боку держави, соціального захисту працівників ОВС та членів їх сімей (підвищення рівня заробітної плати, надання соціальних пільг та гарантій), стає можливим формування ресурсу успіху як певного підрозділу, так і органів внутрішніх справ, в цілому.
Констатується, що будь-яка творча діяльність відрізняється своєю цілеспрямованістю, плановістю, передбаченням результатів майбутніх дій. Кожна робота повинна бути заздалегідь спланована. Планування – необхідна передумова правильної організації будь-якої діяльності, особливо керівної діяльності. Плани є різновидом організаційних рішень, але за своїм значенням в організаційній роботі планування дає можливість цілеспрямовано використовувати персонал менеджменту, зосередити зусилля колективу на виконанні головних завдань, дисциплінує виконавців, підвищує їх відповідальність за доручену справу.
Саме раціональність використання робочого часу разом з раціональним використанням матеріальних ресурсів є показником досконалості діяльності тієї чи іншої організаційної системи. Система організації праці вказує на такі основні причини непродуктивної витрати службового часу працівниками органів внутрішніх справ, як відсутність чіткого поділу праці; складання величезної кількості різних указівок, довідкових матеріалів, звітів тощо; проведення малоефективних виїздів працівників на місця; відсутність особистих планів роботи.
У вирішенні завдань підвищення ефективності організації праці персоналу, поліпшення використання робочого часу і скорочення витрат особливе місце належить нормуванню. Будь-яка робота в керівному апараті може бути правильно організована тільки в тому випадку, якщо відомо, скільки часу і скільки працівників буде потрібно для її виконання. Без науково обґрунтованих норм не може бути забезпечене правильне вирішення питань поділу і кооперації праці, вдосконалення форм і методів роботи та матеріального стимулювання службовців. З огляду на органічний зв’язок наукової організаційної діяльності й нормування рекомендується два основних напрями удосконалення нормування, розширення його сфери, щоб уже в найближчі роки створити норми для всіх категорії працівників і службовців ОВС.
Відповідно до наказів МВС України № 55 від 20 січня 2004 р. „Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України” і № 1440 від 24 листопада 2003 р. „Про затвердження Інструкції про організацію діловодства в системі МВС України” необхідно провести уніфікацію та стандартизацію документів, які регулюють менеджмент в ОВС.
Зниження непродуктивних витрат, підвищення ефективності діяльності, удосконалення якості надання правоохоронних послуг можна досягти завдяки тісній співпраці з громадськістю, пресою, керівниками державних і недержавних установ тощо.
У підрозділ 4.2. „Використання інформаційних та науково-технічних технологій менеджменту в органах внутрішніх справ України” констатується, що впровадження оргтехніки і комп’ютеризація якісно змінюють організацію діяльності, створюють передумови для більш ефективного використання праці людей.
Застосування техніки надає можливості для переміщення людської енергії у сферу інтелектуальної й організаторської діяльності, дозволяє якісно перебудувати саму “технологію” менеджменту. Так, впровадження оргтехніки сприяє централізації інформаційно-аналітичної роботи. Це викликано як інтересами продуктивного використання техніки, так і необхідністю зосередження інформації в тій організаційній ланці, яка відповідає за ухвалення рішення.
Організація інформаційного забезпечення менеджменту в ОВС базується на відомчих нормативних актах: наказ МВС України № 741 від 20 липня 2002 р. „Про утворення Департаменту інформаційних технологій при МВС України”, наказ МВС України № 786 від 18 липня 2003 р. „Про створення Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України”, наказ МВС України № 1155 від 4 жовтня 2003 р. „Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України”, наказ МВС України № 1395 від 17 листопада 2003 р. „Про інформаційні системи органів внутрішніх справ України”.
Керівникам ОВС звичайно не доводиться скаржитися на брак інформації, але інколи вона навіть є зайвою. Для того, щоб виконати свої завдання з планування, прийняття рішень і контролю менеджеру необхідна оперативна ділова поінформованість, що є результатом добору, дослідження, оцінки і концентрації інформації.
Менеджер ОВС повинен не шукати, а вибирати інформацію, мати при собі спеціальний апарат, який займався б підготовкою матеріалів для прийняття рішень, збором і аналізом даних. Тому інформаційні служби повинні піклуватися не тільки про своєчасне надання необхідної інформації керівному складу, але й глибоко, систематично аналізувати її, щоб виявити, яка специфічна інформація необхідна на кожному рівні менеджменту ОВС для ухвалення відповідного рішення.
На всіх організаційних сходинах, у всіх ланках ОВС необхідно встановити чіткі основні маршрути проходження інформації. Тільки таким шляхом буде забезпечений порядок, при якому кожен працівник зможе вчасно одержати всі необхідні йому дані, зберегти час на пошук зведень і краще зосередитися на виконанні дорученого завдання.
Констатується, що основним результатом будь-якого аналізу інформації повинні бути об’єктивні висновки і конкретні рекомендації щодо поліпшення роботи. Слід створити дієвий механізм надання методичної і практичної допомоги з боку вищих навчальних закладів системи МВС іншим органам і підрозділам внутрішніх справ у вигляді видання методичних рекомендацій, оглядів, посібників з позитивної практики роботи органів внутрішніх справ.
Доречним, на думку дисертанта, є публікація відомчих нормативних актів у відомчих газетах та журналах, таких як „Іменем закону”, „Міліція України” та інших. . Такий досвід повинен стати надбанням усіх органів і працівників. Зневага до поширення передового досвіду є рівнозначною розтраті національного багатства. Органи внутрішніх справ можуть удосконалювати свою діяльність тільки на основі впровадження в повсякденну практику передового досвіду та новітніх досягнень науки і техніки.
Потрібно постійно вдосконалювати систему форм і методів оперативно-службової діяльності, впроваджувати в практику найбільш ефективні з них, а також наукові рекомендацій і технічні досягнення, розробляти зведені поточні і перспективні плани роботи органів внутрішніх справ з проведення експериментів та впровадження в практику передового досвіду.
У підрозділі 4.3. „Менеджмент у прийнятті організаційних рішень в органах внутрішніх справ України” розглянуті перспективи менеджменту і науковий підхід до прийняття організаційних рішень, досліджені шляхи підвищення ефективності організаційних рішень в органах внутрішніх справ, виявлені можливості колективних форм прийняття організаційних рішень, з’ясовані можливості впливу менеджерів через науковий підхід на прийняття рішень з оптимізації діяльності органів внутрішніх справ України під час кризових ситуацій.
Сучасне суспільство, сучасні організації пронизані конкурентною боротьбою, в якій досягають успіху найбільш ініціативні. Рівень роботи органів охорони громадського порядку не достатньо високий, вони ще не домоглися високої оперативності і наступального характеру своїх дій у боротьбі з правопорушеннями.
Змістом організаційної діяльності ОВС є менеджмент. Саме від його рівня в першу чергу залежить успішне вирішення завдань, що стоять перед керівним апаратом. Без менеджменту не дадуть належного ефекту ні капіталовкладення, ні нова техніка, ні самовіддана робота персоналу. Та й сама така праця неможлива без високої організованості, що забезпечує тверду дисципліну, правильну оцінку праці кожного службовця й всього персоналу. Неправильна організація роботи керівного апарату веде до нераціонального використання сил і способів, породжує штурмівщину, вимотує персонал.
Основні шляхи підвищення рівня організаторської роботи в органах внутрішніх справ полягають у тому, щоб серйозно поліпшити діяльність ОВС на місцевому рівні, створити наукову систему накопичення й аналізу організаційно-керівної інформації, забезпечити правильне розміщення і використання персоналу ОВС, підвищити рівень планування, якість нормативних актів, удосконалювати контроль за виконанням організаційних рішень.
За останні роки МВС України здійснено конкретні заходи, які направлені на поліпшення менеджменту як в центральному апараті МВС, так i в низових його ланках на місцях. Для того щоб привести менеджмент в органах та підрозділах внутрішніх справ у струнку організаційну систему, колегією МВС, Штабом та іншими галузевими службами підготовлено низку нормативних актів, що регламентують діяльність ОВС у надзвичайних умовах: наказ МВС України № 1345 від 11 листопада 2003 р. „Про затвердження Настанови про дії органів, підрозділів внутрішніх справ, з’єднань військових частин внутрішніх військ, вищих навчальних закладів МВС України з ліквідації масових заворушень”, наказ МВС України № 496 від 16 травня 2003 р. „Про вдосконалення організації і порядку проведення цільових оперативно-профілактичних операцій та комплексних оперативно-профілактичних відпрацювань”.
Оптимальне рішення – невід’ємна складова процесу менеджменту в органах внутрішніх справ України. Завданням менеджменту є вплив через науковий підхід до прийняття рішень на оптимізацію діяльності органів внутрішніх справ України як у правоохоронній діяльності в цілому, так і під час кризових ситуацій зокрема.
Таким чином, базуючись на матеріалі четвертого розділу, можна зробити висновок про те, що технології менеджменту – це науково обґрунтовані організаційно-керівні заходи, які ґрунтуються на чинних нормативно-правових актах, спрямовані на підвищення ефективності діяльності ОВС та підвищення якості надання правоохоронних послуг населенню. Для оптимізації діяльності органів внутрішніх справ менеджер повинен постійно і цілеспрямовано впроваджувати передові організаційно-правові та інформаційно-технічні технології менеджменту. |
