ПАРЛАМЕНТСЬКА ПРОЦЕДУРА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У ході дискусії з приводу політичної реформи в Україні на перше місце висунулася проблема модернізації парламенту, зміни парламентської процедури. Життєздатність парламенту як загальнонаціональної виборної установи  здатна породити конфлікти і зіткнення. Саме тому, для представницького органу влади більш, ніж для будь-якого іншого державного органу, важливі правила, встановлені ним самим, і якими дотримуються всі інші учасники процедури. Звичайно, це повинні бути правила, створені на основі вивчення сучасної технології парламентаризму, засвоєння передових світових зразків парламентського провадження.

Відсутність стійких демократичних традицій парламентської діяльності у роботі Верховної Ради України, а інколи і недостатня обізнаність членів парламенту із зарубіжною практикою розв’язання проблем, аналогічно до тих, з якими зіткнулася Україна, вимагає ретельного вивчення досягнень зарубіжного парламентаризму і введення новацій, що відповідають національним традиціям. Особливого значення набуває критичне осмислення проблем процедури і організації діяльності Верховної Ради як з точки зору підтримання позитивного досвіду, так і з позиції врахування  недоліків, виправлення помилок у роботі всіх її структурних органів.

Ще більше актуалізується окреслена тема дослідження в силу її недостатньої розробленості у зарубіжній, та особливо у вітчизняній літературі з конституційного права. Незважаючи на те, що світовій практиці постійні правила парламентської процедури відомі вже давно, однак наукових праць, які б узагальнили принципи і процедурний порядок діяльності парламенту обмаль. Із публікацій з цих проблем особливо слід відмітити праці відомих політичних діячів і учених Т.Джефферсона, Генрі М.Роберта (США), Е.Мея, І.Бентама (Великобританія), М.Амеллєра (Франція). Вже в наш час активно розробляється проблематика парламентського права в публікаціях відомих російських правознавців А.С.Автономова, С.А.Єгорова, О.Д.Керимова, О.І.Ковлєра, Б.С.Крилова, Н.С.Крилової, М.А.Крутоголова, Б.М.Топорніна, Ю.П.Ур’яса та інших. Окремі аспекти теоретичних засад українського парламентського права, його функцій, місця і ролі в національній правовій системі розглядаються в працях учених-юристів і політичних діячів, і в першу чергу О.М.Бандурки, С.Б.Гавриша, А.З.Георгіци, О.В.Городецького, В.С.Журавського, Л.Т.Кривенко, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фріцького, М.В.Цвіка, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка, О.Н.Ярмиша та ін. Проте комплексної праці монографічного характеру в якій висвітлювалися би вузлові питання процесуально-правового аспекту діяльності Верховної Ради України, а іншій держави не має.

Усе викладене дозволяє зробити висновок про актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планами наукових досліджень кафедри конституційного та міжнародного права Національного університету внутрішніх справ, а також з планами пріоритетної проблематики фундаментальних і прикладних досліджень Національного університету внутрішніх справ. Окрім цього, робота виконана згідно з Комплексною цільовою програмою “Проблема вдосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та самоврядування в Україні” (державний реєстраційний № 0186. 0. 070865).