ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ И ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ДЕРКАЧЕВА И. П. (1834-1916)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, зазначено хронологічні межі, подано інформацію про джерела дослідження, аргументований зв’язок роботи з науковими програмами та темами, розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів, висвітлено дані щодо апробації й упровадження його результатів; подано інформацію про публікації автора та структуру дисертаційної роботи.

Перший розділ – „Історико-педагогічні основи дослідження педагогічної та просвітницької діяльності Деркачова І. П.” – присвячено історіографічному аналізу досліджуваної проблеми, висвітлено відомості про життя та діяльність Деркачова І. П., виокремлено провідні чинники становлення та формування його як педагога, методиста, просвітянина, дитячого письменника, проаналізовано напрями та зміст його діяльності; розкрито педагогічну діяльність Деркачова І. П. у початкових школах мм. Севастополя, Сімферополя, Херсона, Одеси, Елісаветграда.

Аналіз архівних документів, наукової літератури дозволив дійти висновку, що спеціальні дослідження, присвячені педагогічній і просвітницькій спадщині Деркачова І. П. відсутні. Проте, окремі складові педагогічної, просвітницької та літературної діяльності освітянина висвітлено в працях М. Ареп’єва, К. Бендрікова, О. Бобринського, Ф. Буслаєва, В. Варенцова, В. Жемчужнікова, М. Зікєєва, Ф. Корольова, М. Лєскова, Є. Маркова, М. Прокоф’єва, П. Рогова, Д. Тихомирова, М. Тростнікова, О. Фролкова, М. Чехова, які частково розглядали деякі аспекти життя, чинники становлення Деркачова І. П. як педагога та дитячого письменника, автора підручників для початкової школи, а також його роль у боротьбі за становлення народної початкової школи в Новоросії.

Ретроспективний аналіз життєвого шляху Деркачова І. П. здійснено на основі архівних матеріалів, літературної, епістолярної спадщини, наукової та публіцистичної літератури, спогадів сучасників, простежено основні віхи життя Деркачова І. П., що дозволило виявити чинники, які впливали на формування педагогічної та просвітницької діяльності освітянина (навчання в Сімферопольській чоловічій гімназії, Харківському та Московському університетах, участь у студентському гуртку при Московському університеті, знайомство з системою освіти в Англії та Німеччині,  вивчення праць відомих вітчизняних і зарубіжних педагогів). Доведено, що формуванню свідомості педагога як прихильника народної освіти, значною мірою сприяло навчання в Московському університеті й участь у студентському гуртку з дослідження питань народної освіти. В цей період визначаються основні погляди Деркачова І. П. на мету, завдання, принципи та методи навчання, розширюються його педагогічні інтереси. На основі всебічного аналізу документальних джерел висвітлено основні напрями педагогічної діяльності Деркачова І. П. (педагогічний, виховний, науково-теоретичний, навчально-методичний) і просвітницької (мистецький, видавничий, літературний).

Із позицій системно-історичного підходу визначено й обґрунтовано основні етапи життєвого шляху, а саме: І період – навчання (Сімферопольська чоловіча гімназія, Харківський, Московський університети); формування світоглядних поглядів; ІІ – формування педагогічних ідей і поглядів; початок педагогічної та літературної діяльності; ІІІ – знайомство з системою народної освіти в Німеччині; IV – педагогічна діяльність у початкових школах Таврійської губернії (мм. Севастополь, Сімферополь, Херсон, Одеса, Елісаветград); V – просвітницька, публіцистична та літературна діяльність; VI – знайомство з методикою навчання в початковій школі Англії; припинення педагогічної діяльності (1916 р.); VII – літературна та видавнича діяльність. Обґрунтовано основні етапи самореалізації творчого потенціалу та розвитку готовності Деркачова І. П. до продуктивної педагогічної діяльності.

Під час джерелознавчих пошуків з’ясовано, що в педагогічному розв’язані широкого кола проблем початкового навчання учнів Деркачов І. П. орієнтувався на праці видатних педагогів А. Дістервега, Я. Коменського, К. Ушинського, Ф. Фребеля, прагнучи здійснити аналіз їхніх думок і визначити ті ідеї, що були найбільш актуальними для тогочасної народної початкової школи, мотивуючи можливості активного їх використання для вдосконалення системи освіти. В дослідженнях Деркачова І. П. не тільки широко висвітлено значну кількість педагогічних проблем, але й глибоко узагальнено досвід розвитку вітчизняної педагогіки. Праці Деркачова І. П.  (більше 110 робіт) визначаються спрямованістю на цілісне розкриття процесів реформування початкової освіти.

Аналіз і вивчення листів Деркачова І. П. до Єлісаветградського земства та до Єлісаветградського суспільства дає змогу виділити його педагогічні ідеї, а саме – оновлення, розвиток і вдосконалення системи початкової освіти як ключової ланки освітньо-виховного процесу; підготовки та перепідготовки вчителів; використання досвіду видатних педагогів, письменників, науковців у навчанні та вихованні дітей; рекомендації щодо використання зарубіжних і вітчизняних досягнень у галузі педагогіки, методик навчання та виховання в початковій школі. З’ясовано, що покращення ситуації зі станом народної школи, на думку Деркачова І. П., можливе лише за умови врахування новітніх поглядів на процес організації навчання, а саме перегляд мети, основних завдань нової школи.

Доведено, що Деркачов І. П. приділяв особливу увагу меті навчання, під якою розумів не тільки формування запасу знань, але й розвиток розумових здібностей учнів, а також бажання та здатність дитини до подальшого самостійного використання знань. Досягнення цієї мети Деркачов І. П. убачав у необхідності реформування початкової школи, розповсюдженні знань рідною мовою, виданні підручників для початкової школи. Головне завдання школи педагог вбачав у тому, щоб давати уявлення про різноманіття всесвіту та навчати методам його пізнання.

Виявлено, що Деркачов І. П. у своїх працях звертав особливу увагу на необхідність розв’язання основних завдань, що висувалися в ті часи перед початковою школою, а саме:

– стимулювання навчально-пізнавальної активності школяра;

– організація пізнавальної діяльності учнів із оволодіння знаннями, вміннями та навичками, застосування їх на практиці;

– розвиток мислення, пам’яті, творчих здібностей і дарувань;

– вироблення наукового світогляду й етично-естетичної культури;

– осмислення вчителями теоретичних основ навчання;

– навчання та виховання школярів рідною мовою, що повинне бути підкріплене відповідними підручниками.

У розділі зазначено, що важливого значення у власній творчій спадщині Деркачов І. П. надав учителю як ключовій фігурі навчально-виховного процесу початкової школи. Аналіз педагогічних статей Деркачова І. П. дав змогу виділити такі вимоги до педагога початкової школи: вчителю необхідно добре знати вікові особливості розвитку учнів; застосовувати ефективні та раціональні методи навчання; дотримуватись у викладанні матеріалу таких принципів, як наочність, послідовність, доступність, систематичність, наступність, свідомість і посильність навчання, зв’язок навчання з життям. Правильне навчання, наголошував Деркачов І. П., організує психічний розвиток дитини в потрібному напрямі, пробуджуючи та стимулюючи її самостійність і активність. Під час уроків уся система пізнавальної діяльності, на думку педагога, повинна сприяти цілеспрямованій організації інтелектуальної праці, виробленню стану постійної розумової напруги, а для цього необхідно застосовувати різноманітні методи навчання, активізувати мисленнєву діяльність учнів, формувати їхні пізнавальні потреби. Ефективними методами навчання Деркачов І. П. вважав бесіду, систематизацію й узагальнення знань; співставний, наочний, пояснювальний, сократичний метод; метод пояснювального читання.

У результаті проведеного дослідження виявлено педагогічні ідеї розвитку початкової народної школи:

– розробка нових методик навчання та підручників для початкової народної школи;

– орієнтація початкової народної школи на підготовку розумної, розвинутої людини, яка усвідомлює себе значущою особистістю;

– потреба в педагогічних кадрах для роботи в початковій народній школі Криму;

– вивчення досвіду передових учителів і впровадження його в навчально-виховний процес початкової народної школи.

Зроблено висновок, що педагогічна, просвітницька, методична та літературна спадщина Деркачова І. П. – більш ніж 50 підручників і педагогічних праць (понад 70), 40 книжок для дітей – дозволили йому ввійти в когорту відомих педагогів, які діяли в історичному контексті боротьби за реформування народної школи і, безумовно, як визначна особистість, небайдужа до долі своєї країни, не міг не сприйняти ідеї передової інтелігенції та не міг залишитись байдужим до процесів удосконалення народної початкової школи.

У другому розділі – „Просвітницько-педагогічна, методично-видавнича діяльність Деркачова І. П.” – проаналізовано педагогічну, просвітницьку, літературну та видавничу діяльність Деркачова І. П. у контексті розбудови народної початкової освіти в кінці XIX – на початку XX століття, виявлено, схарактеризовано загальнопедагогічні та просвітницькі ідеї Деркачова І. П., розкрито навчально-виховний потенціал його підручників, обґрунтовано внесок Деркачова І. П. у розвиток сучасної початкової школи.

Проаналізовано педагогічну спадщину Деркачова І. П. і з’ясовано, що педагог-просвітянин, методист наголошував на необхідності вдосконалення початкової освіти, яка є запорукою інтелектуально-культурного розвитку народу. Виявлено, що для підвищення професійного рівня народного вчителя, Деркачов І. П. виступав ініціатором проведення педагогічних з’їздів у м. Сімферополі в 1869 та в 1870 роках, на яких висловлював власне бачення підготовки народного вчителя.

Аналіз документів Сімферопольського архіву свідчить, що детальних протоколів на з’їзді вчителів не велося, збереглися лише короткі записи, але за спогадами деяких учасників і Деркачова І. П., виявлено та схарактеризовано основні питання, які обговорювалися на з’їзді, а саме:

– організація навчання в народних школах;

– проблеми методичного забезпечення та методика початкового навчання: проблеми звукового методу навчання грамоті;

– принцип наочності;

– методики пояснювального читання, психологічні та логічні основи початкового навчання.

З’ясовано, що проведення цих заходів на з’їзді вчителів сприяло активізації діяльності з розробки та вдосконалення методики навчання в початкових школах, вивчення досвіду передових учителів. Зрештою, це була єдина можливість для вчителів зібратися й обмінятися досвідом. З’їзди певною мірою об’єднували педагогів, пробуджували бажання до самоосвіти та саморозвитку. Зазначено, що з’їзди в м. Сімферополі, керівником яких був Деркачов І. П., відіграли важливу роль у виробленні типу народної школи, методики її роботи, озвученню та розв’язанню проблем, пов’язаних зі становленням системи початкової освіти.

Охарактеризовано мережу навчальних закладів, які в період педагогічної діяльності Деркачова І. П. задовольняли потребу кримчан в отриманні освіти. Встановлено, що в цей період своєрідною ознакою педагогічного доробку Іллі Петровича Деркачова стало створення ним підручників для початкової школи, при написанні яких педагог користувався найновішими теоретичними здобутками сучасної на той час наукової думки. За 50 років педагогічно-літературної діяльності Деркачовим І. П. написано та видано підручники та дитячі книжки (всього 144), які потім неодноразово перевидавалися. Серед них ,,Українська грамотка (український буквар, складений за звуковим методом)”, ,,Школьные ступени”, ,,Русская азбука”, ,,После азбуки”, ,,Родная азбука”, дитячі книжки про тварин, природу, дитячі казки, які широко використовувалися в практиці початкової народної школи в дорадянський період. Виявлено, що просвітницько-видавнича діяльність Деркачова І. П. здійснювалась згідно таких принципів, як: легальність, функціонування в межах чинних законів, незаполітизованість, людинолюбство, демократичність.

Висвітлено внесок Деркачова І. П. у розвиток педагогічної преси в Україні й еміграції, перебуваючи в якій педагог зосередив увагу на розробці питань початкової народної школи. Заслуговують на увагу перші дитячі книжки для самостійного читання ,,Наш друг”, ,,Книга для шкіл”, які містять статті, розумові вправи, завдання для письмових робіт із правопису, а також допоміжні відомості з інших навчальних предметів. Досвід організації народної школи Деркачов І. П. узагальнив у працях ,,Письма к Елизаветградскому земству и обществу”, ,,Как школу построить и устроить?”, ,,К вопросу о гигиене в школе”, ,,К вопросу о народном образовании”, ,,Первый съезд народных учителей в г. Симферополе”. В цих працях проаналізовано такі аспекти шкільного життя: принципи організації народних училищ, обов’язки вчителів і їхніх помічників, можливості підвищення освітнього рівня педагогів завдяки з’їздам і вчительським семінаріям; з’ясовано питання методичного забезпечення навчального процесу. Саме з цією метою опубліковано працю ,,Руководящие правила при занятиях ,,Родным словом”, у якій визначено основні завдання початкової школи, розроблено практичні рекомендації з проведення занять, розкрито їх виховну мету.

На особливу увагу заслуговують дидактичні особливості підручників, які своїм змістом переконливо підтверджують думку про те, що Деркачов І. П. створював підручники, враховуючи знання про дитячу психологію, вікові особливості дітей. Проаналізувавши підручники та навчальні посібники Деркачова І. П. для початкових класів, можна виділити декілька основних характерних рис:

– доступність змісту навчального матеріалу, що забезпечувалася глибокими знаннями вікових особливостей дітей і рівнем інтересу до навчання;

– науковість змісту поданої в читанці інформації з різних галузей (природознавства, фізики, ботаніки, зоології, анатомії, астрономії, географії, що сприяло розширенню світогляду школярів);

– різножанрова своєрідність творів (науково-пізнавальних і художніх), що тематично поєднувалися в розділі, даючи можливість вплинути не лише на розум, але й на почуття учнів;

– забезпечення активності молодших школярів у засвоєнні знань через систему різноманітних завдань дослідницького характеру, спостережень та описів;

– логічність викладу навчального матеріалу, тісний взаємозв’язок між розділами, забезпечення міжпредметних зв’язків;

– відповідність навчального матеріалу реальному життю та можливість його використання в навчально-виховному процесі учнів;

– високий рівень виховного потенціалу навчального матеріалу, що сприяв вихованню кращих моральних якостей особистості (повага до людей науки, шанобливе ставлення до наукових відкриттів, усвідомлення значення здобутків науки в житті народів у цілому й кожної людини зокрема);

– унаочнення навчального матеріалу через малюнки, схеми, фото, що сприяло міцному засвоєнню знань.

Отже, праці Деркачова І. П. мали практичну спрямованість: надавали допомогу вчителям та школярам народних шкіл у засвоєнні знань із математики, письма, читання, ознайомлення з навколишнім; сприяли підвищенню якості навчального процесу. Зазначено, що заслугою Деркачова І. П. є видання нових, сучасних його часу підручників, що, на думку освітянина, сприятиме формуванню та зростанню загальної культури дітей, вихованню їхніх громадянських якостей, допоможе вдосконалити методику навчання в початковій школі. Доведено, що підґрунтям просвітницької, педагогічної, методичної, літературно-видавничої діяльності Деркачова І. П. слугувало християнське вчення, оскільки релігія, на думку педагога, формувала моральні принципи поведінки та світогляду людини.

Аналіз педагогічного доробку Деркачова І. П. свідчить, що він був прибічником народної школи, виступав за тісний взаємозв’язок науки та практики. За сучасних умов визначення стратегії освітньої політики в Україні, пошуку шляхів реалізації мети з підвищення якості навчально-виховного процесу в початковій школі, формування професіоналізму вчителя початкових класів педагогічні ідеї Деркачова І. П. набувають особливої актуальності. Використання педагогічної, науково-методичної, літературної спадщини Деркачова І. П. сприятиме ефективності реформування сучасної початкової школи та підготовці педагогічних кадрів України.

Актуалізація досвіду педагогічної діяльності Деркачова І. П. дає можливість пропонувати для впровадження в навчально-виховний процес початкової школи такі ідеї: оволодіння учнями знань на основі сучасних пропедевтичних досягнень психолого-педагогічних наук; зв’язок науки й освіти з життям; поширення педагогічних знань серед батьківської та громадської спільноти, що набуває глобального звучання в сучасному світі; формування потреб мотивації інтересів і захоплень знаннями дітей; прищеплення їм навичок самоосвіти; розробка та впровадження регіональних підручників як засобу підвищення ефективності виховання та навчання молодших школярів.