ПЕДАГОГІЧНА І ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ М.О. КОРФА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ШКОЛИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет; обґрунтовано методологічні та теоретичні основи, джерельну базу дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення; відображено апробацію й упровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі — „Методологічні основи педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа” проаналізовано напрями і стан дослідженості проблеми, розкрито біографічний контекст формування та розвитку педагогічних поглядів М.О. Корфа, обґрунтовано основні методологічні положення педагогічної і просвітницької діяльності вченого.

Для адекватного сприйняття особистості й творчості М.О. Корфа в роботі обґрунтовано основні напрями дослідження в історико-педагогічній ретроспективі та сучасності, вивчено і враховано весь комплекс праць педагога, в яких простежується поступове формування його оригінальної педагогічної і просвітницької позиції та діяльності.

Дослідженням установлено, що в осмисленні педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа в історико-педагогічній літературі можна виділити три основні напрями: 1) – дослідження окремих, переважно практичних аспектів творчості педагога дореволюційних авторів; 2) – наукові розвідки, присвячені аналізу теоретичних праць М.О. Корфа, статті й публікації вчених радянського періоду; 3) – історико-педагогічні дослідження творчості вченого сучасного періоду. Кожний із цих напрямів має свої домінанти та властиві лише йому особливості.

З’ясовано, що в дослідженнях першого напряму переважали практичні підходи, біографічні нотатки та спогади сучасників М.О. Корфа. У прижиттєвих публікаціях творчість педагога одержувала неоднозначну оцінку (полеміка з С.І. Миропольським). Практичну діяльність М.О. Корфа вивчали й високо  оцінювали О.В. Бєлявський, М.Ф. Бунаков, М.І. Демков, К.В. Єльницький, П.Ф. Каптерєв, В.С. Кашин, Ф.Д. Мєдніков, Л.М. Модзалевський, В.П. Острогорський, В. Родников, Д.Д. Семенов, Д.І. Тихомиров, М.В. Чехов. Аналізу підручників і посібників педагога були присвячені роботи В. Гольцева, С.І. Миропольського, О.М. Острогорського, Д.Д. Семенова. Загальні педагогічні надбання М.О. Корфа розглядалися в роботах Х.Д. Алчевської, Ф. Бьомера, Я.С. Гогебашвілі, Є.О. Звягінцева, П.Ф. Каптерєва, Г.В. Піскуна, М.В. Чехова. Високо оцінював діяльність педагога К.Д. Ушинський.

Другий напрям досліджень характеризувався значно продуктивнішим аналізом спадщини М.О. Корфа, акцент було перенесено на теоретичні погляди педагога. Його творчість стала предметом розгляду відомих істориків освіти та педагогічної думки (К.Є. Бендріков, Д.Е. Днєпров, М.О. Константинов, Є.М. Мединський, Л.П. Михайлова, А.В. Ососков, О.І. Піскунов, Ф.Ф. Сватіков, В.З. Смирнов, В.Я. Струмінський, М.В. Чехов). Найбільш детально ними аналізувалися питання внеску М.О. Корфа в організацію та розвиток земської школи. Значення спадщини педагога для сучасної школи розкривалося в працях В.М. Величкіної, Г.А. Верижникової, С.Ф. Єгорова, П.А. Лебедєва, П.І. Мазура, Л.П. Михайлової, А.В. Ососкова. Але, як свідчить дослідження, аналізу спадщини педагога цього напряму бракувало цілісності й об’єктивності щодо характеристики й значення його педагогічних досягнень. Це не дозволяло всебічно представити педагогічну і просвітницьку діяльність М.О. Корфа.

Історико-педагогічні дослідження третього напряму засвідчили науковий інтерес до педагогічної творчості та діяльності вченого як значущої й важливої для української педагогіки та історії вітчизняної школи (Л.С. Бондар, В.О Вихрущ, Л.М. Дровозюк, В.О. Землянська, К.Я. Климова, Н.М. Коляда, В.А. Мосіяшенко, Т.Ф. Потоцька, С.А. Саяпіна, Н.А. Шип, І.П. Ящук). Окремі питання педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа розглядалися в дисертаційних дослідженнях (В.В. Вдовенко, В.О. Вихрущ, Н.М. Дем’яненко, В.О. Землянська, А.В. Калачов, І.П. Репко, Л.Т. Рябовол, С.А. Саяпіна, І.Ф. Шумілова, Л.М. Шустрова, Т.П. Усатенко). Високо оцінював діяльність і погляди педагога в роботі „Історія освіти в Україні” С.О. Сірополко. Проте ще й дотепер залишаються недостатньо обґрунтованими методологічні основи та зміст педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа.

Проведене дослідження показало, що важливим чинником розкриття становлення й розвитку педагогічних поглядів М.О. Корфа став його життєпис. Раннє знайомство з різними типами приватних виховних закладів сприяло формуванню поглядів педагога на завдання школи, єдності виховання й освіти, характеру стосунків між учителем та учнями. Навчання в Олександрівському ліцеї в Петербурзі стало своєрідним поштовхом для формування та розвитку методологічних основ діяльності М.О. Корфа, його загальнофілософське переконання, що „наука одна, і завдання її полягає у вивченні людини й природи, і що різні науки , з яких читаються лекції під різними назвами, не що інше, як різні точки зору все на ту ж людину та її діяльність і на природу” згодом дозволило М.О. Корфу розглядати педагогіку як „синтез наук про дух”, використовуючи всі новітні досягнення сучасного йому гуманітарного знання.

У дисертації визначено зміст педагогічної і просвітницької діяльності вченого. Педагогічна діяльність М.О. Корфа включала роботу з організації мережі початкових земських шкіл в Олександрівському повіті Катеринославської губернії, розроблення моделі земської народної школи, організацію недільних повторювальних шкіл, інспекцію народних училищ інших повітів, організацію та проведення вчительських з’їздів, створення підручників та посібників для школи та ін. Просвітницька діяльність педагога полягала в знайомстві й наданні допомоги з організації та діяльності різних типів приватних навчальних закладів, ремісничих та фабричних училищ, шкіл для бездомних, недільних шкіл, жіночих педагогічних курсів, учительських семінарій, педагогічно-публіцистичній діяльності, створенні читалень для селян, перевірці ступеня втрати навичок читання й письма випускниками шкіл тощо.

Дослідженням установлено, що педагогічну і просвітницьку діяльність М.О. Корфа можна умовно розділити на три етапи: І етап (теоретико-прикладний) – діяльність з організації початкових земських шкіл в Олександрівському повіті Катеринославської губ., написання основних праць, створення посібників та підручників для школи (1867-1872 рр.); ІІ етап (досвідний) – перебування у Швейцарії, вивчення зарубіжного педагогічного досвіду (1872-1880 рр.); ІІІ етап (єдності теорії й практики) – просвітницька діяльність останніх років життя після повернення на Батьківщину (1880-1883 рр.).

Для обґрунтування етапів педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа використано: а) біографічний та соціальний критерії, а також б) критерій розвитку освіти в Росії й за кордоном.

Доведено, що найбільш плідним був перший етап діяльності педагога. Про це свідчать відкриті ним у повіті біля 100 початкових земських шкіл, опубліковані п’ять „Отчётов Александровского уездного училищного совета” загальним обсягом більше 50 друкарських аркушів, низка статей у періодичній та педагогічній пресі, 5 підручників і посібників для народної школи. Діяльність М.О. Корфа в Олександрівському повіті мала велике значення, викликала загальноросійський інтерес. Значні наклади видань його підручників і посібників для школи значно виділялись на тлі решти педагогічної літератури. Педагогічна і просвітницька діяльність М.О. Корфа була гідно оцінена педагогічним загалом: у 1873 р. він був нагороджений Золотою медаллю С.-Петербурзького комітету грамотності, обраний Почесним членом С.-Петербурзького педагогічного товариства, Почесним членом Московського університету та Московського комітету грамотності.

Перебуваючи в Женеві, педагог активно друкується в російській періодичній пресі, осмислюючи досвід західної педагогіки. Він перекладає найбільш повну в німецькій педагогіці роботу Ф. Гардера „Руководство к наглядному обучению”, яка отримала схвальні відгуки критики. Як пише біограф М.О. Корфа М.Л. Пєсковський, під час перебування за кордоном він був настільки видною величиною, що Женевська академія наук (Institut) обрала його своїм Почесним членом.

Третій етап діяльності М.О. Корфа після повернення в Росію також був плідним і насиченим. Він керує з’їздами вчителів, передає європейський досвід, першим із вітчизняних педагогів перевіряє рівень залишкових знань випускників земської школи, організовує недільні повторювальні школи, для яких видає методичний посібник „Руководитель для воскресных повторительных школ”. Виходить друком його збірка статей „Наши педагогические вопросы”, а також численні статті в педагогічних часописах.

Аналіз архівних джерел, наукових праць і публікацій з історії педагогіки показав, що методологічні основи педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа найбільш чітко відображені в роботі „Наши педагогические вопросы”(1882). До неї ввійшли статті останнього періоду діяльності педагога. Основними питаннями роботи є: методологія діяльності вчителя з викладання в початковій школі, зміст та завдання підготовки вчителів, організація вчительських з’їздів, відкриття недільних повторювальних шкіл.

Дослідження змісту роботи виявило, що, характеризуючи питання про доцільність навчання ремесла в початковій школі, М.О. Корф категорично виступає проти злиття грамоти й ремесла. Розглядає педагог і питання функціонування у школі української мови. Він доводить, що діти не розуміють найбуденніших слів російської книжної мови. Тому, відповідно до загального принципу педагогіки „від простого до складнішого” навчання необхідно проводити українською мовою, яка повинна набути великого педагогічного значення. Позиція М.О. Корфа щодо значення та місця української мови в школі позитивно оцінювалась М.С. Грушевським, Б.Д. Грінченком, С.Ф. Русовою, С.О. Сірополком.

З’ясовано, що важливе місце в педагогічних поглядах М.О. Корфа займає така форма освіти, як недільні повторювальні школи. На його думку, ці школи мають стати захистом від можливих рецидивів неписьменності. Пропонуючи зробити повторювальну школу трирічною, М.О. Корф розробляє для неї попередню програму, в якій утілений концентричний метод, що відповідає основним положенням його педагогічної системи.

Аналізуючи освітній рівень дорослих грамотних селян (для чого автор розробив спеціальну анкету, опрацював та систематизував 423 письмових роботи), М.О. Корф тим самим підсумовує результати діяльності земської народної школи за півтора десятиліття і визначає головну її заслугу: поєднавши навчання й виховання, школа продовжує впливати на духовний розвиток села, констатує, що освічена людина постійно відчуває потребу в книзі і підкреслює необхідність організації читалень для дорослих.

Розглядаючи питання інспекції народних училищ, педагог вважає його педагогічно доцільним для справи народної освіти, він покладає на інспектора місію просвітителя та наставника вчителя. Аналізуючи питання організації вчительських з’їздів, М.О. Корф описує з’їзд у Херсоні й характеризує свою діяльність як керівника з’їзду, наголошуючи на вільному розвитку народної школи, зниженні урядового поліційного контролю.

Доведено, що найбільш концентрований вияв педагогічні погляди М.О. Корфа знайшли в статті „Научные основы обучения по Бену”. У ній педагог обґрунтовує загальнофілософські та педагогічні основи своєї діяльності: 1) місце і роль педагогіки в системі гуманітарного знання, що на думку М.О. Корфа, позначаються двома словами „людина” і „суспільство”; 2) учитель повинен не тільки мати освіту, але й володіти умінням навчати й виховувати; 3) теоретичною основою педагогіки є вчення про навички; 4) основним завданням педагогіки є розвиток пізнавальної здатності, пам’яті, уяви й мислення; 4) задоволення як стимул діяльності є одним з основних принципів наукової педагогіки виховання; 6) індуктивний метод найбільш відповідає завданням початкової школи і спрямований на самостійну діяльність учня; 7) виховання й навчання інших неможливе без самовиховання й самонавчання вчителя.

До методологічних належать і такі положення, як: єдність теорії й практики; антропологічні засади педагогіки, її загальна гуманістична спрямованість; органічний синтез навчання й виховання; національний характер школи; навчання рідною мовою; народність школи; її загальноосвітній характер. М.О. Корф сформулював головну мету народної школи – розвиток природних здібностей дитини.

Дослідження засвідчило, що суттєвими аспектами педагогіки М.О. Корфа є питання етнографічного елементу та навчання рідною мовою. Він акцентує увагу на тому, що школа повинна задовольняти потреби місцевого населення й видозмінюватися відповідно до місцевих умов, серед яких чільним є питання про рідну мову вихованців школи.

У другому розділі — „Теоретико – прикладна педагогічна і просвітницька діяльність М.О. Корфа в історії вітчизняної педагогічної думки та освіти” схарактеризовано модель земської народної школи, проаналізовано принципи загальнопедагогічних та дидактичних праць М.О. Корфа, досліджено роль практики у становленні педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа та у формуванні його педагогічних поглядів.

У роботі здійснено детальний аналіз посібника „Русская начальная школа. Руководство для земских гласных и учителей сельских школ”(1870). У ньому педагог узагальнив і показав теоретичне осмислення та практичне застосування своїх педагогічних вимог і принципів до нового типу народної земської школи. До книги ввійшли перероблені та доповнені М.О. Корфом звіти про училища й уся опрацьована література та практичні прийоми, що закріплені в „Руководстве к обучению грамоте по звуковому методу”. Структура посібника також відповідає типу нової школи та її програмі і містить 6 розділів (по числу предметів) та додатки, в яких подано плани та малюнки самої будівлі школи, розклади занять, зразки письмових вправ, список бібліотечних книг для вчителя й учнів. Посібник містить форми відомостей про школи й успіхи учнів, зразок книги, де відмічали учнів, які з’явилися до школи і відсутні (прообраз сучасного класного журналу).

Установлено, що модель земської початкової школи, розробленої М.О. Корфом, характеризувалася наступними особливостями. Мета школи – збагачення учнів корисними знаннями та розвиток їх природних здібностей. Школа повинна дати знання, застосовні у практичному житті. Організація і зміст навчання: трирічний термін навчання; одночасність вступу дітей до школи; тривалість навчального року – 6-7 місяців (з жовтня по травень); заняття проводяться одним учителем з трьома класами (відділеннями) одночасно; допомогу вчителеві в роботі здійснює помічник учителя; у школі викладаються закон Божий, читання, письмо, арифметика, предметні уроки, „міровєдєніє” (знайомство з навколишнім світом: природа, тварини, польові роботи тощо); уведений сталий розклад занять; ведеться класний журнал; відсутність домашніх завдань; у кінці навчального року проводяться іспити. При школі створена бібліотека, в якій є як підручники та книги для читання учнів, так і література для самоосвіти вчителя. Програма навчальних предметів побудована за принципом „від найлегшого до найважчого”, що було новаторським для того часу. Розподіл учбового матеріалу за роками навчання, як і вся програма школи, витікають зі знайомства з умовами роботи школи та потребами учнів.

Великого значення М.О. Корф надає шкільній дисципліні, яку вважає необхідною умовою роботи нової школи. Дисципліна, на його думку, встановлює бадьорість духу і прихильність до школи й учителя і залежить від ставлення його до дітей. Підкреслює педагог і важливість морально-релігійних бесід з учнями. Вони мають слугувати основному завданню створення й розвитку народної школи – вихованню гідних, свідомо й морально розвинених громадян. Безумовним нововведенням М.О. Корфа була пропозиція організації читалень при школах. Для цього він наводить список книг (понад 170 назв), рекомендованих для читалень. Відстоює педагог і неможливість навчання ремеслам у початковій школі. Окремий розділ присвячений спостереженню за викладанням, акцентується увага на педагогічній підготовці попечителя школи.

У зв’язку з аналізом посібника розглянуто і значення складеного М.О. Корфом „Руководства к обучению грамоте по звуковому методу”(1867). Воно використовувалось педагогом у навчанні й характеризувалось свідомістю засвоєння букв, на відміну від буквоскладового методу. „Руководство” набуло значного поширення в Росії, отримало безліч схвальних відгуків, а звуковій метод називали „методом Корфа”. Проведений аналіз засвідчив, що посібник „Русская начальная школа” справедливо оцінювався сучасниками як енциклопедія школознавства.

Доведено, що книга для читання „Наш друг”(1871) є втіленням принципів педагогічної системи М.О. Корфа. Найбільш виразно погляди вченого на принципи укладання та зміст книги для читання в початковій школі представлено в полеміці з відомим критиком С.І. Миропольським. Детальний аналіз книги для читання С.І. Миропольський надрукував у журналі „Семья и школа”(1872). Він охарактеризував її визначальні риси як утилітарність та практичність, що, за його переконанням, є суттєвою вадою книги, оскільки не виділяє загальні педагогічні принципи. Критик надавав перевагу теоретичному осмисленню проблеми над практичною перевіркою теорії в реальних умовах. Тому, на його думку, „Наш друг” не можна вважати зразковою книгою для читання. Далі критик дорікає  М.О. Корфу за надмірну увагу до селянського побуту і пристосування до його потреб. Вадою він вважає й поєднання книги для читання та посібника для вчителів. Усього на розсуд читачів він виносить 13 критичних пунктів, серед яких: на його думку, неправильний вибір учбового матеріалу, безпланове його розміщення, слабкість хрестоматії, відсутність зразкових статей, неправильність мови книги, бесіди страждають утилітарним характером і повною відсутністю порядку і плану.

З’ясовано, що полеміка між М.О. Корфом та С.І. Миропольським з приводу „Нашего друга” відбулася в засіданні Петербурзького педагогічного товариства в 1871 р. Упродовж дискусії М.О. Корф доводив, спираючись на Я.А. Коменського: педагогіка – дослідна наука, а отже, тільки та теорія сильна, яка витікає з життя; призначення школи – виховувати, тому тільки зрозумілий і знайомий дитині матеріал може спонукати її до діяльності; непідготовлений учитель має наслідувати вказівки посібника, наслідування є першим кроком до самодіяльності; розташування матеріалу повинне бути концентричним; книга для читання має відповідати потребам народу, зі зміною потреб та умов буде змінюватись і вона. Відповідальність перед народом є високогуманістичною позицією М.О. Корфа. Педагог відстоював правильність обраного ним методологічного підходу, заснованого на досягненнях світової педагогічної думки і власному практичному досвіді. Високу оцінку книзі для читання „Наш друг” давали як відомі педагоги (О.М. Острогорський, І.Ф. Рашевський, Д.Д. Семенов), так і педагоги-практики, приміром, директор Московської вчительської школи відомий педагог П. Цейдлер. У листах до М.О. Корфа С.І. Миропольський також позитивно оцінював останнє прижиттєве видання книги „Наш друг” у переробленому вигляді (1881 р).

Здійснено порівняльний аналіз першого й останнього прижиттєвого видання книги, яка була розділена на книгу для читання та „Руководство к „Нашему другу”. Порівняльний аналіз дозволив деталізувати педагогічну концепцію М.О. Корфа: практична спрямованість книги для читання; розширення обсягу практичних відомостей пов’язане з появою шкіл з чотирирічним строком навчання; концентричність розташування матеріалу; завдання для самостійних занять спрямовані на розвиток самодіяльності учнів; відповідність матеріалу рівню розвитку дітей; важливість і значення бесід про прочитане; без морального авторитету вчителя неможливе виховання; системність побудови книги для читання; переваги індуктивного методу та наочності в початковій школі. Отже, в останньому прижиттєвому виданні книги М.О. Корф продовжував проводити свідомий педагогічний експеримент. Він, не відмовляючись від головних положень своєї педагогічної системи, що склалася на основі практики, доповнював і розвивав її. До основних принципів варто віднести: зв’язок навчального матеріалу з життям, дослідність, концентризм, самодіяльність, наочність, доступність, розвивальний характер матеріалу тощо.

Доведено, що здійснений у роботі аналіз наукових праць М.О. Корфа дає підстави стверджувати, що найповніше становлення педагогічних поглядів М.О. Корфа та їх обґрунтування можна прослідкувати в роботі „Наше школьное дело”(1873). Основою книги стало ознайомлення з різними теоріями й типами народної школи, що з’явилися в пореформений період, увага освіченої частини суспільства до потреб простого народу й проблем його освіти. Книга об’єднала матеріали окремих статей у цілісне педагогічне дослідження. У збірці розглядаються питання важливості селянської освіти для майбутнього Росії, юридична сторона методів перевірки та інспекції початкової школи, роль земства в організації народної освіти. Пишучи про народні училища герцогства Гота в Німеччині, М.О. Корф відзначає, якої великої уваги там надають учительським з’їздам і доводить їх необхідність у Росії. Він висловлює пропозиції з організації з’їздів та програму для них.

Великий розділ збірки, названий „Педагогика и дидактика”, містить статті, в яких аналізуються школи різного типу, відвідані педагогом, а також дається теоретичне осмислення побаченого. Окремо зупиняється автор на значенні наочності у викладанні та обсязі знань, які має давати елементарна школа. На думку М.О. Корфа, обсяг знань повинен залежати від методів викладання в школі. Як приклад приватної ініціативи наводиться недільна школа Х.Д. Алчевської, методично правильна побудова уроків, теплі стосунки, що склалися між ученицями та вчительками.

Аналізуючи питання, пов’язані з учительськими семінаріями, М.О. Корф ще раз зазначає, що підготовка вчителів – це наріжний камінь усієї народної освіти, тому розробляє основні принципи безперервної освіти вчителів, починаючи з початкової школи, доводить необхідність обов’язкового навчання, яке має вводитись поступово, з появою соціально-педагогічних передумов.

Отже, дослідження змісту основних праць М.О. Корфа дозволило стверджувати, що педагогічна і просвітницька діяльність ученого мала теоретико-прикладний характер, відзначалася взаємовпливом і взаємозумовленістю практичного й теоретичного її складників.

У третьому розділі — „Новаторство в педагогічній спадщині М.О. Корфа” визначено новаторські ідеї педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа, актуалізовано доробок педагога в сучасних умовах розвитку вітчизняної школи.

Дослідження праць М.О. Корфа надало можливість виявити традиції та новаторство в педагогічній та просвітницькій діяльності вченого, розкрити її зв’язок з філософською системою Г.С. Сковороди, ідеями Я.А. Коменського та Й.Г. Песталоцці. Як і Г.С. Сковорода, педагог переконаний, що освіта має виявляти природні здібності дитини, чому сприятиме загальноосвітній характер школи. Співзвучний з позицією філософа й погляд М.О. Корфа на роль учителя, який повинен розвивати природні здібності дитини й навчати, спираючись на її почуттєву сферу. Педагог також збагачував творчість М.І. Пирогова, К.Д. Ушинського, О.В. Духновича та ін. Таким чином, можна стверджувати, що у своїй педагогічній і просвітницькій діяльності М.О. Корф продовжував і розвивав гуманістичні традиції вітчизняної педагогіки.

Стосовно розвитку в педагогічній і просвітницькій діяльності М.О. Корфа вчення класиків зарубіжної педагогіки, встановлено: посилаючись на ідеї Я.А. Коменського про школу як майстерню гуманності, педагог вибудовував антропологічні засади власної системи навчання. В основу книги для читання „Наш друг” ним покладено чуттєве сприйняття тексту й принцип наочності, що відстоювались Я.А. Коменським. Теоретичні положення М.О. Корфа про принципи єдиної школи, природовідповідності, детальна розробка класно-урочних занять свідчать про конкретизацію ним положень „Великої дидактики”. Не можна не відзначити вплив на погляди М.О. Корфа теоретичної спадщини  Й.Г. Песталоцці. Це насамперед гармонійність виховання, його мета як розвиток усіх природних сил і здібностей людини, що М.О. Корф поклав в основу всього процесу навчання в початковій школі.

До новаторства у творчості М.О. Корфа варто віднести: 1) звуковий метод навчання грамоти, названий „методом Корфа”; 2) формування свідомої дисципліни; 3) обґрунтування теоретико-прикладних основ самостійної роботи учнів; 4) гуманістичні відносини педагога й учнів, їх взаємодія як суб’єктів навчальної діяльності; 5) індивідуальний підхід до учнів; 6) концентрична побудова навчальних програм; 7) сталий розклад занять у земській школі; 8) створення недільних повторювальних шкіл; 9) застосування анкетування для визначення залишкових знань випускників школи та ін.

У дослідженні висвітлено вплив педагогічної і просвітницької діяльності М.О. Корфа на розвиток сучасної національної школи та педагогічної думки. Його ідеї щодо загальноосвітнього характеру школи розвивали Т.Г. Лубенець, О.Ф. Музиченко, традиції сільської школи, закладені М.О. Корфом, продовжували В.О. Сухомлинський, О.А. Захаренко та інші педагоги.