ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ В ПРОЦЕСІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

     У вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано його гіпотезу та завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади означеного феномена, охарактеризовано методи дослідження, висвітлено наукову  новизну, теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження її результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади формування методичної компетентності майбутніх учителів музики” – розглянуто наукові підходи до визначення сутності основної дефініції дослідження “методична компетентність”, а також з’ясовано зміст та особливості методичної компетентності вчителя музики в процесі інструментальної підготовки.

На основі результатів вивчення наукової літератури  доведено, що  поняття “методична компетентність” відображає готовність та здатність людини професійно виконувати педагогічні функції  у відповідності до сучасних вимог. Рівень методичної компетентності має індивідуальний характер і пов'язаний з успішністю життєвого шляху та професійної діяльності кожної особистості. Водночас підкреслюється, що вирішення проблеми підвищення методичної компетентності стає важливою умовою забезпечення конкурентної спроможності на сучасному вітчизняному й міжнародному ринку праці.

З метою вивчення специфіки методичної підготовки вчителя музики в дослідженні розглянуто і узагальнено психолого-педагогічні надбання у галузі фортепіанного виконавства, які формувалися протягом тривалого історичного періоду і становлять цілісну теоретико-методичну систему. В її основі закладені такі вихідні положення: необхідність виховання освіченого і гармонійно розвинутого музиканта (Р.Шуман, Й.Гофман, В.Пухальський, Г.Нейгауз, Б.Печерський, В.Макаров та ін.); пріоритетна роль слухового методу навчання, важливість розробки багатої звукової палітри, різноманітних прийомів звуковидобування (Ф.Ліст, Ф.Блюменфельд, К.Мартінсен, Г.Ципін, Г.Артоболевська); гармонійне поєднання технічних прийомів, музичного мислення і навичок художнього виконання (Ф.Шопен, К.Ігумнов, Л.Баренбойм, Я.Мільштейн, К.Михайлов, Б.Міліч, Р.Савицький, О.Шульпяков, Н.Дьяченко, Ю.Полянський, І.Котляревський та ін.).

У роботі визначається, що розвиток методики фортепіанного навчання відбувається протягом тривалого історичного періоду і залежить від рівня накопичення естетичного досвіду, розвитку техніки фортепіанного виконавства та теоретико-методичного осмислення його закономірностей. Наукова база методик фортепіанного навчання забезпечується успадкуванням традицій, узагальненням накопиченого в історії музичної освіти  теоретичного й емпіричного знання, що дозволяє вирішувати актуальні питання сучасної підготовки майбутніх учителів.

Важливими механізмами формування методичних знань стає включення студентів у активну музично-пізнавальну діяльність, серед них виокремлюється: осмислення, інтерпретація та виконання, що дозволяє вважати музично-виконавську діяльність дієвим фактором, який значно впливає на становлення студента як педагога-музиканта.

Розглядаючи методичну компетентність під кутом зору ідей видатних педагогів і методистів, ми визначили, що ця дефініція може бути представлена як інтегроване утворення, в якому система фахових знань та вмінь, а також  особистісних якостей стає джерелом ефективної професійної діяльності. Ця багаторівнева динамічна система організується за принципом єдності загального і особливого, зумовлюється об’єктивними (соціальними) та суб’єктивними (психологічними) чинниками, а її  зміст набуває індивідуальної своєрідності, неповторності в кожній навчальній ситуації. Відповідно у змісті методичної компетентності вчителя музики в процесі інструментальної підготовки доцільно виділити когнітивний, операційний, аксіологічний, креативний блоки. Таким чином, проведений науково-теоретичний аналіз дозволив визначити методичну компетентність вчителя музики як сформовану систему знань, умінь і практичного досвіду, котра зумовлена особливостями його індивідуально-психологічних характеристик та спрямовується на реалізацію музично-педагогічної діяльності з одночасною здатністю до самореалізації й постійного самовдосконалення.

У другому розділі – “Моделювання структури методичної компетентності майбутнього вчителя музики та педагогічні умови її формування” – визначено структуру методичної компетентності майбутніх учителів  музики; сформульовані принципи та визначені педагогічні умови, необхідні для її формування в процесі інструментальної підготовки.

Аналіз наукової літератури дозволив з’ясувати, що методична компетентність учителя музики характеризується інтегративністю, що дотична до понять “професіоналізм”, “кваліфікація”, “здібності” та ін. Розгляд окремих її аспектів знайшов відображення у працях Е.Абдулліна, Л.Арчажнікової, О.Олексюк, В.Орлова, Г.Падалки, Л.Рапацької, О.Ростовського, О.Рудницької, В.Шульгіної, О.Щолокової, у яких представлена педагогічна стратегія, зорієнтована на підвищення фахових знань і професійних якостей майбутнього вчителя музики.

Конкретизація цих положень у галузі музично-інструментального навчання відбувається завдяки реалізації нових підходів до фахової підготовки спеціалістів, які розробляються у дослідженнях О.Бурської, В.Буцяк, Л.Гусейнової, Н.Згурської, Є.Куришева, І.Мостової, Н.Мозгальової, М.Михаськової, О.Ребрової, В.Ревенчук, М.Сибірякової-Хіхловської, Ши Цзінь Бо, О.Щербініної та ін. У працях зазначених авторів підкреслюється, що формування і розвиток особистості фахівця здійснюється не лише у процесі сприймання та осмислення певних знань, а перш за все в індивідуальній музично-виконавській діяльності. Саме під час музикування студенти набувають багато специфічних знань, необхідних для майбутньої педагогічної діяльності. Чим краще вони оволодівають грою на музичних інструментах і відповідним музичним репертуаром, тим ефективнішим буде їх вплив на учнів. Урахування цього чинника дозволяє розглядати виконавську діяльність учителя музики як могутній інформаційний фактор, котрий впливає на становлення студента як педагога.

Разом з тим, двоступенева структура сучасної музично-педагогічної освіти (бакалавр - магістр) створює передумови поетапної педагогічної діяльності, набуття фахових знань і вмінь на основі попередньо набутого досвіду та поступового їх удосконалення в процесі підвищення кваліфікаційного рівня. Змістове наповнення та структурна організація методичної компетентності майбутнього вчителя музики в процесі інструментальної підготовки залежить від визначення її особливостей на кожному з цих ступенів. Відповідно до структури визначеної методичної компетентності вчителя, що охоплює когнітивний, операційний, аксіологічний і креативний блоки, у дослідженні детально розглядається зміст кожного з них.

На основі моделювання змістового наповнення цих блоків у роботі виділяються такі взаємопов’язані компоненти, а саме: когнітивно-інформаційний, операційно-регулятивний, емоційно-ціннісний, творчо-діяльнісний (акумулюючий), що надають цілісності процесу інструментальної підготовки студентів. Розроблена система компонентів виступає теоретичною базою для формування методичної компетентності майбутніх учителів музики в умовах дослідно-експериментальної роботи. Вона реалізується за дотримання системи педагогічних умов, виявлених та обґрунтованих на підставі аналізу теоретичних джерел з проблеми дослідження.

До них віднесено:

-   цілеспрямований розвиток мотивації і вольових якостей студентів до процесу навчання;

-       організацію навчання на основі доцільно відібраного теоретико-методичного матеріалу;

-       активізацію виконавської діяльності студентів, що стимулює їх пізнавальний інтерес  до музичного мистецтва і забезпечує продуктивність педагогічного мислення;

-         орієнтацію студентів на самооцінку досягнутого рівня методичної  компетентності.

Зазначені педагогічні умови дозволяють організувати виконавську підготовку майбутніх учителів таким чином, що вони забезпечують у сукупності достатньо високий рівень їх методичної компетентності. 

На основі аналізу науково-методичної літератури визначено базові організаційні форми робіт, які забезпечують зростання методичної  компетентності майбутніх учителів музики: індивідуально-практична, лекційно-семінарська, творчо-самостійна.              

         Індивідуально-практична робота є основним видом у тому розумінні, що вона безпосередньо спрямована на практичне оволодіння правилами, прийомами і засобами музичного виконавства й зумовлює успішне протікання інших видів робіт. Вона застосовується переважно в аудиторних умовах та охоплює навчально-виконавську діяльність, концертну практику і магістерське дослідження.

Індивідуально-практичні форми роботи вимагають від майбутніх учителів систематичності, наполегливості, витримки, відповідальності та інших естетико-творчих та морально-вольових якостей.

Тому емоційно-інтелектуальні особистісно-психологічні властивості виокремлюються нами у структурі майбутнього вчителя музики. Безпосередньо впливають на вирішення питань творчого характеру в процесі музично-педагогічної діяльності, що підтверджується дослідженнями ряду авторів, які довели зв'язок емоційно-інтелектуальної структури із здібностями та рівнем їх розвитку.

         У контексті сказаного ми акцентуємо увагу на тому, що на характер індивідуально-практичної роботи суттєво впливають фактори психологічного порядку, які відносяться до емоційно-інтелектуальної сфери особистості і так чи інакше проявляються у їх навчальній діяльності. Отже, організація індивідуально-практичних форм роботи забезпечують підвищення емоційності та активізації творчого мислення майбутніх учителів музики.

Лекційно-семінарська форма роботи спрямовується на більш глибоку підготовку студентів у галузі методики музичного виконавства і музично-педагогічної діяльності. Систематична і цілеспрямована робота даного напрямку розвиває у студентів потребу постійно поглиблювати і розширювати свої знання, пробуджувати інтерес до музично-педагогічної діяльності, збагачувати її конкретними методичними прийомами. Цінність такої роботи полягає у тому, що майбутні педагоги набувають дослідних умінь і навичок (анотування і реферування статей і книг, робота з першоджерелами, з мемуарною і епістолярною літературою, документальними матеріалами) та вчаться класифікувати явища і узагальнювати педагогічні факти. Набутий дослідницький досвід стає необхідним підгрунтям для наступного стану фахової діяльності вчителя - ознайомлення з основними методиками навчання гри на музичних інструментах, які були вироблені видатними українськими та європейськими педагогами.

У процесі вивчення курсу “Методика викладання гри на музичних інструментах” увага студентів зосереджується на усвідомленні педагогічних принципів видатних педагогів-піаністів: К.Черні, Ф.Блюменфельда, В.Пухальського, К.Михайлова, Г.Нейгауза, Г.Артоболевської, Б.Міліча та ін., а також на ознайомленні з досвідом їх педагогічної діяльності та різноманітними методами та підходами до навчання музики. Компаративний аналіз їх методів підводить майбутніх педагогів до розуміння нагальних вимог щодо музичного розвитку учнів на різних етапах музичної освіти.

    Творчо-самостійна форма роботи передбачає опосередковане часткове керівництво музично-педагогічною діяльністю з боку викладача й засновується на вмінні студентів достатньо самостійно вирішувати педагогічні завдання. Самостійна робота майбутніх учителів синтезує різні види навчальних і творчих завдань, які сприяють підвищенню рівня методичних знань та вмінню застосовувати їх на практиці. При цьому важливою педагогічною умовою успішного навчання студентів є використання різних творчих видів діяльності. У процесі вивчення курсу “Методика викладання гри на музичних інструментах” використовувалися не лише  традиційні форми (лекції і семінари), а були застосовані інноваційні методи:

- проблемні дискусії, під час яких студенти вільно виражають різні, іноді досить дискусійні думки і погляди, обговорюють основні питання методики фортепіанного навчання;

- аналіз основних методичних посібників, монографій, наукових статей у процесі самостійної роботи;

- організація практичних занять за фортепіано з елементами рольових педагогічних ігор;

- аналіз записів відомих піаністів з порівнянням їх виконавських особливостей;

-  участь у колоквіумі з дитячого фортепіанного репертуару і його педагогічний аналіз;

- збір матеріалу та проведення експериментальних досліджень для написання магістерських робіт;

- ознайомлення з можливістю використання модульно-рейтингової технології в умовах навчання.

Відповідно до зазначених позицій ми розглядаємо методичну підготовку вчителя музики як навчальний процес, у якому забезпечується засвоєння студентами основних знань у галузі музичного мистецтва, а також виробляються уміння застосовувати різні методи навчання у самостійній музично-педагогічній діяльності.

Згідно з метою дисертаційного дослідження нами визначені педагогічні умови формування методичної компетентності майбутніх вчителів музики в процесі інструментальної підготовки, а саме: цілеспрямованого розвитку мотивації і вольових якостей студентів до процесу навчання; організації навчання на основі доцільно відібраного теоретико-методичного матеріалу;  активізації виконавської діяльності студентів, що стимулює їх пізнавальний інтерес  до музичного мистецтва і забезпечує продуктивність педагогічного мислення; орієнтації студентів на самооцінку досягнутого рівня методичної  компетентності. Розроблена модель методичної підготовки майбутніх вчителів музики на основі компетентнісного підходу графічно представлена на рис. 1.

Визначена сутність та структура методичної компетентності в умовах інструментальної підготовки студентів дозволяє забезпечити цілісність і творчу спрямованість процесу навчання.