ПЕРЕРОБЛЕННЯ ВТОРИННИХ РОЗЧИНІВ АРГЕНТУМУ НІТРАТУ КОНТАКТНИМ ОСАДЖЕННЯМ МАГНІЄМ У КОНДИЦІЙНІ ПРОДУКТИ (порошкове срібло, калію нітрат і бішофіт)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульована мета і завдання досліджень, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації і публікації результатів роботи, її структури та обсягу.

У першому розділі «Огляд літератури» описано основні види срібловмісної вторинної  сировини та відомі способи її перероблення. Вторинні розчини аргентуму (I)  нітрату, одержані розчиненням відпрацьованих срібних каталізаторів у нітратній кислоті, є вигідною з технологічної, економічної та екологічної точок зору сировиною для виробництва срібних порошків, що особливо важливо для народного господарства України, яка не має власних родовищ срібних руд промислового значення. Контактне осадження порівняно з відомими  багатостадійними та енерговитратними способами перероблення таких розчинів дає змогу суттєво знизити енерговитрати, спростити процес та одержати срібло у вигляді дисперсного порошку. Узагальнено результати досліджень впливу різних технологічних чинників на показники процесу контактного осадження.  

У другому розділі описано методику виконання досліджень та використане обладнання.  Дослідження контактного осадження срібла здійснювали в термостатованому скляному реакторі об’ємом 800 см³, оснащеному дволопатевою мішалкою з регульованою кількістю обертів. Використовували розчини аргентуму (I) нітрату концентрацією 0,06…0,32 М і стехіометричну норму магнієвої стружки. Маточний розчин магнію нітрату випарювали до концентрації 10…40 мас. %, і додавали до нього калію хлорид у вигляді твердої солі або 20 %-го розчину. Використовували стехіометричну норму КСl і 10…40 %-ий його надлишок. Для висолювання утвореного в розчині калію нітрату в тверду фазу додавали водний розчин ізопропілового спирту, який містив 84…86 мас. % С₃Н₇ОН і відповідав складу конденсату, одержаного після відгонки спирту з його водних розчинів. Для одержання кондиційної калійної селітри щодо вмісту в ній хлоридів застосовували промивання одержаного осаду методами витіснення і репульпації. Промивною рідиною служив ізопропіловий спирт та його водні розчини. Розчин після відділення осаду калію нітрату і відгонки спирту випарювали та охолоджували для кристалізації з нього суміші солей КNO₃, KCl і MgCl₂·6H₂O. Для вилучення з цієї суміші  бішофіту її обробляли екстрагентом, який містив 84…86 мас. % спирту і  14…16 мас. % води. У розчин при цьому повністю вилучався магнію хлорид і частково - калію хлорид, а калію нітрат й основна маса калію хлориду залишалися в твердій фазі. Відфільтрований розчин подавали на відгонку з нього ізопропілового спирту й охолоджували, внаслідок чого в тверду фазу кристалізувався кондиційний бішофіт.

Хімічний аналіз початкових реагентів, проміжних і кінцевих розчинів та твердих фаз здійснювали за стандартними методиками.

Для теоретичних розрахунків та оброблення експериментальних даних використовували стандартні пакети програм персонального комп’ютера.

У третьому розділі наведено результати досліджень впливу на швидкість процесу контактного осадження, ступінь вилучення срібла з розчину, фізико-хімічні властивості одержаних срібних порошків таких чинників: температури, концентрації аргентуму (I) нітрату та додатка амонію нітрату в початковому розчині, інтенсивності перемішування середовища.