ПЕТРУК Оксана Миколаївна РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ГРАМАТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ НА ЗАСАДАХ ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОГО ПІДХОДУ

Краткое содержание

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.
У першому розділі – “Проблема формування мовленнєвих умінь молодших школярів на основі функціонально-комунікативного підходу до вивчення граматичного матеріалу в теорії і практиці навчання” – розглянуто теоретичні засади методики формування мовленнєвих умінь під час вивчення граматичного матеріалу на основі функціонально-комунікативного підходу: зокрема, сутність функціонально-комунікативного підходу й доцільність застосування його з метою розвитку мовленнєвих умінь учнів у процесі вивчення граматичного матеріалу, здійснено лінгвістичний аналіз функцій граматичних категорій української мови, що вивчаються у початкових класах, розглянуто психолого-педагогічні передумови опанування молодшими школярами граматичного матеріалу та їхнього мовленнєвого розвитку, виявлено стан реалізації функціонального-комунікативного підходу в практиці навчання.
У процесі аналізу наукової літератури з проблеми навчання мови на функціонально-комунікативних засадах було виявлено недостатність чіткого розмежування між такими взаємопов’язаними, але не тотожними поняттями, як “комунікативний підхід”, “комунікативний метод”, “функціональний підхід”, “функціональний принцип”. Розгляд трактувань цих термінів науковцями (А.М. Алексюк, М.Р. Львов, С.Ю. Ніколаєва, Л.М. Паламар, Ю.І. Пассов та ін.) дав змогу провести певну їх диференціацію. У дисертації обґрунтовано, що метод є складовою підходу, а система методів є носієм стратегії навчання, типу навчально-педагогічного процесу. Згідно з цим комунікативний метод є складовою функціонально-комунікативного напряму навчання. Спираючись на наукові праці дидактів та лінгводидактів, під принципами розуміємо ті вихідні положення, на яких ґрунтується і реалізується підхід. Тому поняття “функціональний підхід” є, на нашу думку, більш містким і глобальним щодо терміна “функціональний принцип”.
Особливості комунікативного напряму навчання мови проаналізовано у працях М.С. Вашуленка, Т.К. Донської, Т.І.Капітонової, О.Ю. Купалової, М.Р. Львова, Л.М. Паламар, Ю.І. Пассова, А.Н. Щукіна та ін. На матеріалі наукових досліджень з’ясовано сутність комунікативного підходу до навчання рідної мови, що розуміється нами як стратегія навчання, яка спирається на живе мовлення, на спілкування (усне і писемне) і має на меті підготовку учнів до розв’язання комунікативних завдань на основі засвоєного мовного матеріалу.
Функціональний підхід, що розроблявся у лінгвістиці (О.В. Бондарко, А.П. Загнітко, Г.О. Золотова, І.Р. Вихованець та ін.), одержав методичну інтерпретацію у працях С.Г. Дубовик, М.С. Ільїна, В.А. Каліш, В.Г. Костомарова, О.Ю. Купалової, О.Д. Митрофанової, Л.М. Паламар, О.С. Паламарчук та ін.). За функціонального підходу методика будується так, що кожна нова мовна одиниця чи форма розглядається крізь призму її ролі, функції у вираженні думки мовця.