ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ З МОЛОДДЮ У СІЛЬСЬКОМУ СОЦІУМІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито його наукову новизну та практичне значення; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів.

У першому розділі – «Практична робота соціального педагога як складова його професійної діяльності в умовах сільського соціуму» – проаналізовано підходи до підготовки майбутніх соціальних педагогів до практичної роботи з молоддю в сільському соціумі; визначено категорійно-поняттєвий апарат дослідження; виявлено структуру та функції професійної діяльності соціального педагога в сільському соціумі; розкрито зміст і стан підготовки майбутніх соціальних педагогів до практичної роботи з молоддю на селі.

На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної та соціологічної літератури, звернення до соціальної специфіки сучасного українського села було визначено такі підходи: соціально-філософський (розуміння проблем сільської молоді як окремої категорії населення); особистісно-орієнтований (формування особистості соціального педагога з врахуванням його особистісних характеристик, створення позитивної індивідуальної мотивації до професійної діяльності в умовах сільського соціуму); діяльнісний (проектування змісту професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів на основі логіки їх професійної діяльності); компетентнісний (формування професійної компетентності фахівця); технологічний (застосування технології професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до практичної роботи з молоддю на селі); методичний (використання відповідних форм, методів, прийомів, засобів у підготовці соціальних педагогів для здійснення професійної діяльності з молоддю в умовах сільського соціуму).

У процесі дослідження обґрунтовано базові поняття: на загальнотеоретичному рівні – «діяльність», «соціум»; на спеціальному – «сільський соціум», «соціальний педагог», «професійна підготовка»; на прикладному – «готовність», «підготовка соціальних педагогів до роботи в сільському соціумі». Виходячи з того, що термін «соціум» має територіально-поселенські характеристики, було розкрито поняття «сільський соціум» як соціально-педагогічний феномен.

Особливе місце в системі категорій дослідження відведено поняттю «готовність» як результативній характеристиці процесу підготовки соціальних педагогів до роботи в умовах сільського соціуму, що дало змогу виокремити мотиваційний, змістовий, емотивно-рефлексивний компоненти процесу формування професійної готовності майбутнього соціального педагога до діяльності в умовах сільського соціуму як результату його професійної підготовки у ВНЗ. Зважаючи на це, професійну готовність майбутнього соціального педагога практичної діяльності в умовах сільського соціуму нами окреслено як комплексне особистісне новоутворення, що вміщує взаємоузгодженість мотиваційного, змістового та емотивно-рефлексивного компонентів. Виходячи з цього визначення, підготовку майбутнього соціального педагога до діяльності в умовах сільського соціуму визначаємо як комплекс форм, методів і засобів формування професійної готовності майбутнього фахівця до діяльності в умовах сільського соціуму.

У процесі дослідження визначено найважливіші засади формування змісту підготовки соціальних педагогів до практичної роботи в сільському соціумі:

– врахування особливостей сільського соціуму та сільської молоді;

– широкий спектр обов’язків, які часто виходять за професіональні вимоги до фахівця – соціального педагога;

– психологічна готовність до виконання професійних обов’язків у неробочий час та в будь-якому місці;

• можливість здійснення правильної оцінки соціальним педагогом власної професійної діяльності, її регулювання та оптимізацію;

• уміння приймати швидке оптимальне рішення в ситуаціях надання екстремальної допомоги, творче ставлення до засобів організації праці, власної соціальної діяльності.

Виокремлено особливості професійних функцій соціального педагога (дослідницької, прогностичної, запобіжно-профілактичної, правозахисної, педагогічної, психологічної, соціально-медичної, комунікативної, посередницької, морально-гуманістичної) щодо їх реалізації в умовах сільського соціуму. Наголошено на особливій значущості посередницької функції соціального педагога на селі у зв’язку з необхідністю залучення до соціально-педагогічної діяльності соціальних партнерів – центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, установ охорони здоров’я, органів внутрішніх справ тощо.

Виявлена специфіка професійної підготовки соціального педагога визначається головними характеристиками соціалізації особистості в умовах сільського соціуму: високим рівнем соціального контролю над особистістю, соціальною інтегрованістю особистості в середовище, соціально-статусними позиціями особистості в процесі соціалізації, високою ймовірністю соціального виключення, обмеженістю соціальних контактів, кількісними та якісними показниками соціальних інститутів та інституцій, що впливають на процес соціалізації в сільському соціумі, а також головними механізмами соціалізації – імпринтингом, екзистенційним натиском, наслідуванням, ідентифікацією, рефлексією. Представлено особливості механізму соціалізації особистості залежно від її соціально-педагогічних механізмів (стихійного, інституційного, стилізованого, міжособистісного), подано аналіз головних напрямків діяльності соціального педагога на селі та цілей його соціально-педагогічної діяльності.

Професійна підготовка соціальних педагогів має двоаспектну природу: змістовий аспект, у межах якого розглядається проблема наповнення змісту професійної підготовки майбутніх фахівців під час їхнього навчання у ВНЗ і структурно-функціональний, який детермінує специфіку функцій, обов’язків, напрямків роботи соціальних педагогів залежно від сфери діяльності, суспільних умов, характеристики клієнтів тощо. При цьому проблема професійної підготовки соціальних педагогів до здійснення професійної діяльності в умовах сільського соціуму досліджується на: макрорівні – як узгодження соціального замовлення на фахівця цієї професії з боку суспільства з можливостями соціального інституту освіти виконати таке замовлення; мезорівні – як поступове нормативно-правове наповнення сфери професійної підготовки фахівців до діяльності в умовах села; забезпечення оптимального співвідношення змісту, форм та методів професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів з освітньо-кваліфікаційними характеристиками сільського соціального педагога; на мікрорівні – як доцільне поєднання індивідуальних нахилів, здібностей, особистісних психологічних характеристик соціального педагога та вимог до рівня його освітньої кваліфікації; як проектування технології професійної підготовки соціальних педагогів на сферу індивідуальної життєвої і професійної компетентності майбутнього фахівця.

Доведено, що формування готовності майбутнього соціального педагога до професійної діяльності в умовах сільського соціуму відбувається як цілісний процес, який забезпечує залучення студентів до соціально-педагогічної діяльності як її суб’єктів ще під час професійної підготовки у ВНЗ. Однією з головних завдань професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів стає проблема особистісного характеру, яка передбачає знаходження власних професійних ніш у сфері професійної діяльності завдяки усвідомленню професійної мети, життєвих смислів; набуття професійно-соціального статусу; вироблення індивідуальної професійної філософсько-світоглядної позиції, життєвої стратегії, орієнтації на національні культурні традиції. Цей факт зумовлює необхідність пошуку принципово нових підходів до проектування змісту та систем професійної підготовки соціальних педагогів: побудові навчального процесу на засадах узгодженості традицій та інновацій, використанні активних форм навчання в особистісно-орієнтованій площині, розробці гнучких теоретичних і методичних технологій формування професійної готовності соціальних педагогів.

Визначено найважливіші аспекти формування змісту підготовки соціальних педагогів до практичної роботи в сільському соціумі: врахування особливостей сільського соціуму та сільської молоді; широкий спектр обов’язків, які часто виходять за професійні вимоги до фахівця соціального педагога; психологічна готовність до виконання професійних обов’язків у неробочий час та в будь-якому місці; можливість здійснення правильної оцінки власної професійної діяльності, її регулювання та оптимізацію; уміння приймати швидке оптимальне рішення в ситуаціях надання екстремальної допомоги; творче ставлення до засобів організації праці.

У другому розділі − «Методичні засади професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з молоддю в сільському соціумі» − визначені критерії і показників професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи в сільському соціумі; обґрунтовано та розроблено технологію професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи у сільському соціумі; розглянуто практичну діяльність студентів майбутніх соціальних педагогів у сільському соціумі як основу їх успішної професіоналізації.

У процесі дослідження виявлено мотиваційний, емотивно-рефлексивний і змістовий критерії професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до практичної роботи з молоддю в сільському соціумі. Мотиваційний критерій характеризується усвідомленням майбутніми соціальними педагогами мотивації до самореалізації у майбутній професійній діяльності, показниками якого визначено усвідомленість вибору студентами майбутньої професійної діяльності; потреба до самовдосконалення; стійкий інтерес до соціальної педагогіки як науки та практики; орієнтація на результат професійної діяльності; альтруїзм як провідний мотив надання соціально-педагогічної допомоги. Емотивно-рефлексивний – самоконтро­лем емоційної сфери майбутнього спеціаліста, показники якого складають: усвідомлення власних задатків та здібностей; рівень емпатії як базової якості обраної професії; здатність до побудови ефективної діяльності на основі своїх сильних сторін; відсутність емоційних перешкод у спілкуванні з клієнтами соціально-педагогічної допомоги. Змістовий – визначається обсягом теоретичних, методичних і технологічних знань студентів про специфіку роботи в сільському соціумі; комплексом професійних умінь та навичок, показниками якого є рівень загальних і спеціальних знань, умінь та навичок до організації соціально-педагогічної роботи в умовах сільського соціуму.

Створення технології професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи у сільському соціумі викликано необхідністю узгодження: змісту соціально-педагогічної підготовки майбутніх фахівців та особливостей практичної діяльності соціальних педагогів в умовах сільського соціуму;потенційних можливостей навчально-виховного процесу вищої школи та якісно нових потреб соціального виховання студентської молоді до умов майбутньої практичної діяльності. Під технологією професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи у сільському соціумі розуміємо теоретично обґрунтовану навчально-виховну систему особистісного, професійного розвитку та саморозвитку майбутніх соціальних педагогів у вищому навчальному закладі, що дозволятиме досягнути базової мети – досягнення майбутніми фахівцями високого рівня професійної готовності до роботи в умовах сільського соціуму (див. рис.1).

Цільовий блок передбачає створення таксономії цілей, які розрізняємо на трьох рівнях – загально-соціальному, загально-професійному та вузькоспеціальному. На загально-соціальному рівні метою професійної освіти є підготовка фахівця у відповідності до соціального замовлення, на загально-професійному – підготовка професійно компетентного соціального педагога, здатного творчо вирішувати соціально-педагогічні проблеми різного рівня, активно виявляти свою життєву та професійну позицію; на вузькоспеціальному – формування високого рівня професійної готовності до здійснення соціально-педагогічної діяльності в сільському соціумі.