ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ НАСІННЄВИХ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА КУКУРУДЗИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначена мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, відображено наукову новизну і практи­чну значимість дисертації, наведена інформація про апробацію одержаних результатів та публікації здобувача.

У першому розділі "Теоретичні засади ефективності роботи насіннєвих підприємств" досліджено теоретичні аспекти розвитку насінництва, проана­лізовані організа­ційно-еко­номічні особливості загальних засад функціонування насін­нєвих підприємств в сучасних ринкових умовах та визначено основні функції  управління діяльністю насіннєвих виробників.

Насіннєві підприємства – це самостійно господарюючі юридичні особи, що створю­ються, функціонують на основі чинного законодавства та здійснюють вирощування, розмноження високоякісного насіння нових сортів та гібри­дів і впровадження їх у виробництво. Діяльність вітчизняних насіннєвих підприємств регламен­тується  законами та нормативно-правовими документами, що регулюють відносини між виробниками та споживачами насіннєвої продук­ції. Основними з них є: закони України "Про охорону прав на сорти ", "Про насіння і садивний матеріал", "Про карантин рослин", державні стандарти ДСТУ 2240-93 "Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови", ДСТУ 2949-94 "Насіння сільськогосподарських ку­льтур. Терміни та визначення" і ДСТУ 4138-2002 "Насіння сільськогоспо­дарських культур. Методи визначення якості".

6

За формою власності насіннєві підприємства поділяються на приватні та державні. Підприємства державної форми власності є більш наукоємними та націлені на селекційно-дослідну діяльність. Підприємства приватної форми власності характеризуються використанням модернізованих технологій і нової техніки.

Найпоширенішими організаційними формами, що займаються вироб­ництвом насіння, є товариства з обмеженою відповідальністю, акціо­нерні товариства, агропромислові фірми, науково-дослідні заклади, се­лек­ційно-дослідні станції, спеціалізовані державні і приватні насіннєві підп­ри­ємства.

Успішна діяльність насіннєвого підприємства забезпечується шляхом ефективного управління. Удосконалення функціональних обов’язків насіннєвих підприємств є одним з пріоритетних напрямів підвищення ефективності роботи насіннєвих підприємств. В сучасній економіці існує багато поглядів і думок, щодо функцій управління підприємствами, їх цілісності та відповід­ності. Узагальнюючи напрацювання вітчиз­няних та зарубіжних вчених, до основних функцій управління насіннєвими підп­риємства­ми доцільно віднести: інтеграційно-моніторингову, адапта­ційну, ін­новаційно-інформаційну, виробничо-господарську, фінансово-еко­номічну, контролюючу та екологічну (рис.1). Пропонована систематизація функцій управління насіннєвим підприємст­вом сприятиме більш повній та об’єктивній оцінці їх діяльності та визна­ченню напрямів ефективного розвитку.

В умовах ринкової економіки насіннєві підприємства є самостійно госпо­дарю­ючими суб’єктами – юридичними особами, які орієнтують свою діяльність на отримання прибутку. Підвищення ефективності роботи насіннєвого підприємства в сучасних ринкових умовах полягає в забезпеченні найбільш результативного і вигідного шляху його розвитку. Ефективність – це комплексна оцінка кінцевого результату використання основних і оборотних фондів, трудових та фінансових ресурсів за певний проміжок часу.

Виробничі ресурси насіннєвих підприємств – це сукупність матеріальних, технічних, природних, фінансових засобів, за допомогою яких виробляється якісне насіння. Всебічна оцінка ефективності використання ресурсів насіннєвого підприємства визначається за системою узагальнюючих показників економічної ефективності виробництва, використання праці, основних та оборотних фондів, матеріальних ресурсів.

Ефективне функціонування насіннєвих виробників в умовах ризикової ринкової економіки й отримання належного прибутку залежить від успішності ведення агробізнесу, що потребує ретельного обґрунтування проектних планів.

7

Ризик визначається як ймовірність загрози втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання прогнозованих доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничо-фінансової діяльності.