підвищення екологічної безпеки у безвідходних технологіях переробки багатокомпонентних солевмісних матеріалів

Краткое содержание

У розділі 1 проведено аналіз літературних джерел, у яких порушуються проблеми перероблення полімінеральних руди, утворених хлоридами і сульфатами натрію, калію, магнію та кальцію. Є два основних способи їх перероблення. Перший, галургійний, ґрунтується на селективному розчиненні та кристалізації сольових компонентів руди. В основі другого, менш енергозатратного, флотація, але його відходи ("хвости") вимагають великих земельних площ для спорудження хвостосховищ, шкідливо впливають на довкілля і залишаються серйозною загрозою екологічних катастроф.

У розділі 2 розглянуто основні об’єкти, методику та інструментарій досліджень, фізико-хімічна характеристика – хімічний склад і умови формування твердих та рідких відходів виробництва, як об’єктів наступної утилізації, реагентів, що використовувались у дослідах, а також стандарти на продукт утилізації розсолів – безводний сульфат натрію, який передбачається випускати на стендовій установці першої черги промислового перероблення розсолів.

У розділі 3 наведені результати екологічного моніторингу факторів впливу на довкілля стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал" (ДГХП), проблеми якого типові для всього українського Прикарпаття. Тривала експлуатація калійних рудників у Стебнику і в Калуші призвела до утворення під землею та накопичення на поверхні (внаслідок щорічного відпомповування із шахт у хвостосховища) понад 13 млн. м³ розсолів, що містять такі елементи як K, Na, Mg, S, Cl, Ca, а також багато мікроелементів. Цей небажаний і майже некерований процес призвів до утворення великих запасів сировини, з якої можна отримати цінні продукти та напівпродукти.

За час експлуатації ДГХП нагромадилось більше 25,5 млн. тон відходів (у т.ч. 4,2 млн. тон рідкої фази). "Хвости" – досить стійкі тонкодисперсні суспензії. Вони накопичуються та зберігаються  практично без обмеження терміну у хвостосховищах, які стали постійною загрозою екологічних катастроф. Найбільша трапилась на Стебницькому хвостосховищі у 1983 р. За короткий час в р. Дністер вилилося 4,5 млн. м³ розсолів, вміст солей у яких сягав 335 кг/м³; річкова вода на тривалий час стала непридатною для всіх водокористувачів.

Хвостосховище постійно забруднює басейн Тисмениці та Дністра розсолом, надлишок якого, понад 1 млн. м³/рік, утворюється в результаті перевищення обсягу опадів над випаровуванням. Є й прямі економічні збитки: на нагляд і утримання хвостосховища щорічно втрачається біля 1 млн. грн.

На сьогодні в районі Стебника утворилось біля 33 млн. м³ підземних порожнин. Внаслідок руйнування надсольових порід в результаті розчинення атмосферними опадами та ґрунтовою водою виникають зсуви земної поверхні, утворюються провали та карстові лійки. Протягом останніх десяти років інтенсивно розширюються і поглиблюються раніше утворені провали на території стебниківського рудника №2. За прогнозом, теперішні 670 тис м³ карстових порожнин за шість років збільшаться на 217 тис. м³.