ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, обґрунтовано необхідність його проведення, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретичні основи конкурентоспроможності” – розкрито сутність категорії конкурентоспроможності аграрних підприємств та фактори, які її визначають, виявлено позитивний і негативний вплив конкуренції на економічний розвиток підприємства і суспільства, уточнено склад, структуру та взаємодію механізмів підвищення конкурентоспроможності, розроблено алгоритм і запропоновано комплекс методів дослідження економічних умов, рівня та перспектив зростання конкурентоспроможності аграрних підприємств.

Стабільний розвиток підприємства залежить від його конкурентоспроможності, тобто здатності виготовляти і збувати товари, які за ціновою і неціновою характеристиками більш привабливі для споживачів, ніж товари його конкурентів. Встановлено, що конкуренція спричиняє позитивний і негативний вплив на економічний розвиток виробництва і суспільства. Негативний вплив конкуренції проявляється в загостренні протиріч економічних інтересів, підсиленні економічної диференціації і соціально-економічному розшаруванні агентів ринку, зростанні невиробничих витрат, створенні монополій, погіршенні охорони навколишнього середовища. Проте конкуренція сприяє підвищенню ефективності виробництва, диверсифікації товарної пропозиції, створенню умов оптимального використання науково-технічного прогресу, миттєвому реагуванню на зміни ринкової кон’юнктури. Отже, конкуренція впливає передусім на величину прибутку і обсяг виробництва, тобто – на життєздатність підприємства.

Систематизація поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених на конкурентоспроможність як економічну категорію дозволяє стверджувати, що вона складається із конкурентоспроможності його основних характеристик, які формують порівняльну і конкурентну перевагу, засновану на ефективності використання ресурсів.

Виявлено систему дестабілізуючих факторів, що зумовили зниження рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств, а саме: “нееластичність” попиту на продовольство стосовно попиту на непродовольчі групи товарів; неможливість оперативного реагування на коливання ринкового попиту внаслідок сезонності виробництва, залежності від природних факторів та інертності або низької мобільності ресурсів, велика залежність від інших галузей виробництва, що надають сільському господарству близько 90% необхідних ресурсів.

Обов’язковими складовими підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств визначено державні, ринкові і внутрішньогосподарські механізми господарювання. Механізм підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств формується під впливом ринкових відносин при державній підтримці аграрних товаровиробників і активної соціальної політики держави. Головною складовою механізму державного регулювання є методи, які потрібно трактувати як способи впливу держави через законодавчі, виконавчі органи на галузь підприємства, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов для їхньої діяльності. Основними механізмами впливу держави на рівень підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств є: фінансово-економічні (бюджетно-податкова, кредитно-грошова, цінова політика), організаційно-адміністративні, правові і соціально-психологічні.

Дослідження рівня конкурентоспроможності аграрних підприємств доцільно здійснювати у такій послідовності: вивчення наукових поглядів на конкурентоспроможність як фундаментальну економічну категорію; визначення механізмів реалізації ресурсозберігаючої програми конкурентоспроможності аграрних підприємств, економічна оцінка і аналіз факторів, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності продукції, виявлення причинно-наслідкових зв’язків, які стримують зростання конкурентоспроможності; оцінка впливу конкурентоспроможності аграрних підприємств на рівень самозабезпеченості регіону основними продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною.