ПІДВИЩЕННЯ ЗАВАДОЗАХИЩЕННОСТІ ТА ЗАВАДОСТІЙКОСТІ ПРИ ПОВІРЦІ ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ЕЛЕКТРИЧНИХ ТА МАГНІТНИХ ВЕЛИЧИН

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, вказано зв'язок роботи з науковими програмами, темами та планами, сформульовано мету, задачі, об’єкт та предмет досліджень, наведено методи виконання досліджень, описано наукову новизну та практичне значення отриманих в дисертації результатів дослідження, вказано особистий внесок здобувача, наведено дані про впровадження результатів роботи, їх апробацію та публікацію, описано структуру та об’єм дисертації.

У першому розділі на основі аналізу літературних джерел розглянуто вплив ЕМЗ на точність вимірювань при проведенні повірки ЗВТ, визначено необхідність контролювати ЕМО та підвищувати завадозахищенність та завадостійкість ЗВТ при проведенні повірки. Розглянуто діючи нормативні документи в області ЕМС, проведено аналіз щодо допустимих рівнів впливу на людину магнітного та електромагнітного поля в повірочній лабораторії. Досліджено рівні наведеної низькочатотної напруги завади, що виникають в контурах підключення ЗВТ, що повіряються. Визначено обладнання, що застосовується при повірці ЗВТ електричних та магнітних величин, на яке впливають ЕМЗ, та яке створювє ЕМЗ. Проаналізовано класифікації ЕМЗ та визнано, що завади, які впливають на повірку ЗВТ в повірочній лабораторії, як правило, випромінювальні та кондуктивні, безперервні, з нестаціонарними параметрами в низькочастотному діапазоні.

Як наслідок, обґрунтовано напрямок та визначено задачі досліджень.

 У другому розділі досліджено головні джерела ЕМЗ та подано загальну характеристику цих джерел. Зазначена характеристика була виконана для порівняння, з одного боку, розмірів джерел магнітних завад і контурів підключення, або електричної схеми повірки ЗВТ, що повіряються, а, з другого боку, розмірів джерел магнітної завади та їх відстані до цих контурів. В залежності від співвідношення розмірів джерела магнітної завади і контуру підключення ЗВТ, що повіряється, було запропоновано розділити джерела завад на протяжні та локальні, а від співвідношення розміру джерела магнітної завади та його відстані до цього контуру було запропоновано розділити джерела на ближні та віддалені.

Було досліджено протяжні та локальні джерела магнітного поля. Визначено, що найбільш частими протяжними джерелами магнітного поля, що зустрічаються, є кабелі мережі електропостачання,   які мають істотний струмовий розбаланс, тобто мають нерівні струми фазних и нульових шин. Головними складовими струмового розбалансу є витік струму нульової шини через заземлення, а також перетік струму нульової шини в закільцьованих контурах живлення з проводів різного перетину або з різними контактними опорами.

Перший випадок розбалансу має місце, наприклад, коли від трансформаторної підстанції (ТП) до споживача (СП) прокладена однофазна система живлення, що містить шини фазного проводу (ШФП) и нульового (спільного) проводу (ШНП). При цьому, ТП и СП мають заземлення, а воно з’єднано з шиною нульового проводу поблизу споживача СП. Між заземленнями ТП та СП має місце еквівалентний опір ОРЗ. Якщо ШНП виконана таким перетином, що її опір сумірний з ОРЗ, то частина струму нульового проводу починає повертатися через шину заземлення, яка відокремлена від шин живлення на певну відстань. При цьому, природно, струм фазного проводу (І’) починає перевищувати струм нульового проводу (І”), тобто І’ > І”. Такий перерозподіл струмів призводить до суттєвого зростання магнітного поля шин мережі елекропостачання.

Перерозподіл струмів також має місце і в іншому випадку, коли відбувається перетік струму нульової шини в закільцьованих контурах живлення з проводів різного перетину або з різними контактними опорами.