Питання методики розслідування злочинів у сфері інформаційних комп’ютерних технологій

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Подальший розвиток сучасних інформаційних технологій, удосконалення виробництва і розширення сфери застосування новітньої кібернетичної техніки дали можливість зародження специфічного, складного виду злочинних діянь, де комп’ютерне оснащення та електронна інформація є об’єктом протиправного посягання. Поряд з позитивними здобутками інформатизація супроводжується побічним, негативним явищем криміногенного характеру, до якого відносять злочини у сфері електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж або ж «комп’ютерну злочинність» (скорочена назва цього виду злочинів). На сучасному етапі технологізації суспільства відбувається перехід від простої поодинокої комп’ютерної злочинності до організованої – складної. Спостерігається динаміка її злиття з міжнародним криміналітетом, що несе у собі відповідну загрозу суспільству в цілому. Слід зазначити, що така транскордонність ускладнює можливості розкриття та розслідування цієї категорії злочинів працівниками правоохоронних органів різних держав. У більшості документів, прийнятих на міжнародному рівні, зазначається, що для ефективної боротьби з такою злочинністю необхідне більш широке, оперативне і налагоджене міжнародне співробітництво. У червні 2001 р. Європейським комітетом разом з Комітетом експертів у дослідженні проблем злочинності був розроблений проект Конвенції про кіберзлочинність. У листопаді того самого року Конвенція була затверджена комітетом міністрів Ради Європи і підписана 35 державами, які взяли на себе  зобов’язання боротьби зі злочинністю у цій сфері.

Україна відповідно до Європейської Конвенції розробила «Концепцію стратегії і тактики боротьби з комп’ютерною злочинністю», де чітко окреслено основні питання, що мають бути вирішеними для інформаційного простору держави у цілому. Крім того, прийнятий новий Кримінальний кодекс, який набув чинності з 01.04.2001 р. Він містить окремий розділ ХVI «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж», у якому до недавнього були три статті, якими регулювалися злочини у сфері високих технологій, а саме: 361, 362 і 363, замість однієї ст. 198¹ Кримінального кодексу України 1960 р. Однак життєві реалії  змусили законодавця змінити і доповнити зазначений вище розділ, а отже від 23.12.2004 р. він містить шість статей: 361, 361¹, 361², 362, 363, 363¹ Кримінального кодексу України. Внесено до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.04.2003 р. поняття технологічного тероризму як злочинів, що здійснюються з терористичною метою із застосуванням комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, які створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру. У ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. серед загроз її національним інтересам і національній безпеці в інформаційній сфері йдеться про комп’ютерну злочинність та комп’ютерний тероризм, тощо.                                                                      Статистичні дані засвідчують про високий відсоток таких правопорушень у загальному спектрі злочинності, а їх кількість, як і складність, цілеспрямовано просуваються вперед.   За офіційними даними у Росії за останніх п’ять років (1997 – 2001) зареєстровано: 2432 злочини, пов’язані з неправомірним доступом до комп’ютерної інформації (ст. 272 КК РФ), 579 – з створенням, використанням і розповсюдженням шкідливих носіїв для ЕОМ (ст. 273 КК РФ) і 175 – з порушенням правил експлуатації ЕОМ, систем ЕОМ чи їх мереж (ст. 274 КК РФ). Співробітниками підрозділів по боротьбі зі злочинами у зазначеній сфері виявлено осіб, що скоїли дані злочини: 1111 – за ст. 272 КК РФ, 316 – за ст. 273 КК РФ та 92 – за ст. 274 КК РФ. Зокрема за 1999 р. до суду було направлено 83 кримінальні справи, пов’язані з комп’ютерною злочинністю, із 282 зареєстрованих злочинів  цієї категорії. У 2000 р. – 274 справи з 800 порушених. У той час в Україні, за даними Верховного суду України, у 1997 р. було порушено 15 кримінальних справ за ст. 198¹ Кримінального кодексу України 1960 р., проте не розкрито протягом року жодного. За чотири місяці 2001 р. – зареєстровано лише 16 злочинів, передбачених ст. 361, 362 і  363 КК України, а впродовж 2002 р. – 30. На січень 2003 р. набрали чинності вироки лише двох кримінальних справ, передбачених ст. 363 КК, і одна кримінальна справа за злочин, передбачений ст. 361 КК України. За даними інформаційних технологій МВС України за шість місяців 2004 р. зареєстровано 36 злочинів, з них розслідувано (розкрито) – 18.

Виходячи з викладених вище даних можна дійти висновку про актуальність порушеної проблематики питання, зокрема її криміналістичного аспекту. Безперечно, цей феномен злочинності не залишається поза увагою вчених і інших галузей права. Так, наприклад, дисертаційні дослідження, присвячені кримінально-правовому аспекту злочинів у сфері інформаційних комп’ютерних технологій достатньо науково обґрунтовано такими вітчизняними дослідниками: Д.С. Азаровим, М.В. Карчевським, Н.А. Розенфельд та ін. Дисертаційних робіт, присвячених криміналістичним питанням комп’ютерних злочинів, на жаль, дисертантом не  виявлено серед масиву захищених вітчизняних досліджень, хоч цими розробками займаються в Україні, зокрема у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка викладач кафедри криміналістики                          Л.П. Паламарчук. У Російській Федерації криміналістичним розробкам приділено увагу такими науковцями: В.Б. Веховим, Ю.В. Гавриліним, А.В. Касаткіним, В.Є. Козловим, В.Ю. Рогозіним та ін. Значний вклад у вивчення, розслідування та протидії цим злочинам зробили провідні науковці-фахівці: Т.В. Аверьянова, Б.В. Андрєєв, Ю.М. Батурін, О.А. Баранов, Р.С. Белкін, П.Д. Біленчук,  М.С. Вертузаєв, Т.В. Варфоломеєва, О.Г.Волєводз,  В.Г.Гончаренко, В.О. Голубєв, М.В. Гуцалюк, В.Д. Гавловський, В.А. Губанов, А.М. Жодзишський, А.В.Іщенко,  В.А.Колесник, О.І. Котляревський, В.В. Крилов, Р.А. Калюжний, М.І. Камлик, В.Б. Міщенко, В.І. Оборський, П.Н. Пак, Б.В. Романюк, М.В. Салтевський, Н.А.Селіванов, А.В. Селюк,   О.І. Усов, В.П. Хорст, В.С. Цимбалюк  та ін. 

На нашу думку, незважаючи на теоретичну та практичну значущість проведених і опублікованих досліджень, недостатньо приділено уваги питанню методики розслідування комп’ютерних злочинів.

 Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам «Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки» (затверджена Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 р.), метою якої є визначення шляхів протидії злочинності в державі та поза її межами, вдосконалення законодавства, вироблення методів запобігання цим злочинам, відповідає загально-академічній науковій темі, а також плану наукових досліджень кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України: “Суспільство перехідного типу: соціальна безпека та чинники загроз”, затвердженої на засіданні кафедри від 28 листопада 2002 р., протокол № 4.