Показники варіабельності серцевого ритму і якість життя у робітників вугільних копалень з артеріальною гіпертензією під час лікування еналаприла малеатом та небівололом

Краткое содержание

Клінічна характеристика пацієнтів і методологія дослідження. Дослідження проведено на 108 пацієнтах чоловічої статі з есенціальною АГ, у тому числі 52 гірників очисного забою вугільних копалень (ГОЗВК) і 56 - наземних робітників (неГОЗВК). Пацієнти неГОЗВК були групою порівняння.

Всі пацієнти були працівниками вугільних копалень Новодонецької і Білозерської Добропольского району Донецької області.

У дослідженні в групу ГОЗВК не включали осіб, які перенесли інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, що страждають серцевою недостатністю (СН) більше функціонального класу (ФК) І, ожирінням, цукровим діабетом і вторинною АГ. У групі неГОЗВК критерії були трохи більше м'якими.

У групу еналаприла малеату (ЕМ) ввійшли 41 пацієнт чоловічої статі з есенціальною АГ, у тому числі 19 ГОЗВК у віці (52±7) років і 22 - наземних робітників (неГОЗВК) у віці (54±6). Стаж роботи ГОЗВК із (21±8) і неГОЗВК - (26±7) років.

Розподіл пацієнтів груп ГОЗВК, неГОЗВК за рівнем артеріального тиску виявився наступним: м'яка АГ - 9 і 7, помірна АГ - 10 і 12, важка АГ - 0 і 3, відповідно. Гіпертензивні кризи АГ в анамнезі зафіксовано у 9 пацієнтів групи неГОЗВК. Стабільна стенокардія напруги І, ІІ ФК веріфікована в 5 і 7 пацієнтів, відповідно, післяінфарктний кардіосклероз - у 4 пацієнтів групи неГОЗВК. Хронічна СН (ХСН) ФК І, ІІ відмічена в 9 і 13 пацієнтів групи неГОЗВК. Сечокислий діатез і сечокам’яна хвороба (СКХ) були знайдені у 8 пацієнтів групи ГОЗВК і 6 - груп неГОЗВК.

У групу небіволола (НБ) ввійшли 44 пацієнта чоловічої статі з есенціальною АГ, з них 22 ГОЗВК у віці (48±9) років і 22 - наземних професій у віці (50±6) років. Стаж роботи ГОЗВК із (21±8) і неГОЗВК - (20±7) років. Розподіл пацієнтів груп ГОЗВК, неГОЗВК за рівнем АТ було наступним: м'яка АГ - 19 і 8, помірна АГ - 9 і 9, важка АГ - 0 і 5. Гіпертензивні кризи в анамнезі зафіксовано в 6 пацієнтів групи неГОЗВК. Стабільна стенокардія напруги І, ІІ ФК веріфікована у 3 і 6 пацієнтів і післяінфарктний кардіосклероз - у 3 пацієнтів групи неГОЗВК. ХСН ФК І, ІІ відмічена в 4 і 6 пацієнтів групи неГОЗВК. Сечокислий діатез і СКХ були знайдені у 10 пацієнтів групи ГОЗВК і 7 - групи неГОЗВК.

У групу еналаприла малеата й небіволола (ЕМ+НБ) ввійшли 23 пацієнта чоловічої статі з есенціальної АГ, у тому числі 11 ГОЗВК у віці (54±4) років і 12 - наземних робітників (неГОЗВК) у віці (57±8). Стаж роботи ГОЗВК із (23±10) і неГОЗВК - (31±9) років.

Розподіл пацієнтів груп ГОЗВК, неГОЗВК за рівнем артеріального тиску виявився наступним: м'яка АГ - 3 і 3, помірна АГ - 8 і 6, важка АГ - 0 і 3. Гіпертензивні кризи в анамнезі зафіксовано у 4 пацієнтів групи неГОЗВК. Стабільна стенокардія напруги І, ІІ ФК веріфікована у 2 і 4 пацієнтів і післяінфарктний кардіосклероз - у 3 пацієнтів групи неГОЗВК. ХСН ФК І, ІІ веріфікована у 7 і 5 пацієнтів групи неГОЗВК. Сечокислий діатез і СКХ були виявлені у 2 пацієнтів групи ГОЗВК і 5 - групи неГОЗВК.

Вимір АТ робили по методу Короткова з використанням стандартизованого мембранного тонометра. За 1-2 години до вимірів пацієнтам не рекомендувалися прийом їжі, вживання кави і міцного чаю. Не дозволялося курити менш, ніж за 30 хвилин до вимірів. На відпочинок перед виміром АТ виділялося не менш 5 хвилин. Пацієнта інформували, що він не повинен приймати симпатомиметики, включаючи назальні й очні краплі. Виміри проводилися з використанням перевіреного мембранного тонометра в спокійній зручній обстановці при комфортній температурі в положенні сидячи з покладеним на столі передпліччям. Під час вимірів розмовляти пацієнтам не дозволялося. Манжета одягалася на оголене плече на рівні серця таким чином, щоб середня її частина перебувала точно в проекції плечової артерії, а нижня була на 2,5 см вище області ліктьового згину. При цьому контролювали, щоб манжета охоплювала не менш 80% довжини й 40% окружності плеча, а між манжетою й поверхнею плеча проходив палець. Покажчик рівня артеріального тиску перед вимірами перебував на нульовій позначці. Точність вимірів АТ становила 2 мм рт. ст. Повторні виміри АТ проводилися не раніше, ніж через 5 хвилин. Проводили не менш двох вимірів з первинним виміром на обох руках і наступних вимірах на руці, де АТ виявився вищим; з інтервалом в одну хвилину. Якщо різниця в результатах вимірів АТ виявлялася більшою 5 мм. рт. ст., проводили ще один додатковий вимір і за реєструємий АТ використовували середнє значення із двох останніх вимірів. Стандартизація вимірів АТ забезпечувалася завдяки використанню тонометра Mіcrolіfe.

Для визначення показників ВСР реєстрували ЭКГ у другому стандартному відведенні за допомогою комп'ютерного електрокардіографа "Cardіolab 2000" з обробкою середніх 5 хвилин 7-хвилинного мониторного запису.

Вивчалися:

TP - загальна потужність спектра (мсек2) - міра загальної потужності регуляції,

VLF - потужність спектра в діапазоні дуже низьких частот (абсолютна - мсек2, відносна %) - міра потужності гуморальної ланки регуляції,

LF - потужність спектра в діапазоні низьких частот (абсолютна - мсек2, відносна %) - міра потужності симпатичної ланки регуляції,

HF - потужність спектра в діапазоні високих частот (абсолютна - мсек2, відносна %) - міра потужності парасимпатичного ланки регуляції,

LF/HF - відношення потужностей низькочастотної й високочастотної ланок спектра, що відбиває симпато/парасимпатичний баланс (СПБ).

ЯЖ пацієнтів оцінювали з використанням опитувача Ferrans&Power - кардіологічна версія ІІІ, шляхом обчислення загального індексу (ЗІЯЖ). ЗІЯЖ обчислювалася на підставі індексу якості здоров'я, індексів соціального та психологічного статусу й відчуття задоволеності сім'єю й близькими з використанням опитувальника Ferrans&Power з дозволу інституту MAPІ (Франція).

Терапія АГ у пацієнтів груп ГОЗВК і неГОЗВК проводилася з використанням ЕМ малеату та НБ. У групі ЕМ пацієнта з АГ із групи ГОЗВК і групи неГОЗВК одержували в амбулаторних умовах ЕМ, починаючи з добової дози з 2,5-5 мг 2 рази в добу зі збільшенням при необхідності до 20 мг 2 рази в добу (в середньому 15±9 мг), у групі НБ - у добовій дозі 5- 10 мг (в середньому 7,3±2,6 мг) та в групі ЕМ+НБ - ЕМ (в середньому 12±3 мг) і НБ (в середньому 5,3±2,6 мг) із зазначених мінімальних доз із наступним збільшенням до ефективних при щоденному контролі АТ в домашніх умовах і 1 раз у тиждень на прийомі в лікаря у фіксований час. Контроль ефективності терапії в пацієнтів всіх груп здійснювався через 2 тижні, 1, 3 і 6 місяців від початку терапії.

Статистична обробка результатів проводилася з використанням параметричних критеріїв - математичного очікування – М та стандартного відхилення - sd. Достовірність відмінностей між групами пацієнтів у групах та між групами оцінювалася за допомогою параметричного критерію Стьюдента, непараметричних Т-крітеріїв Вілкоксона для зв'язаних сукупностей та Q-критеріїв Розенбаума для незалежних сукупностей.

Аналіз чинників, які впливають на результати лікування проведено з використанням одновимірного дисперсійного аналізу за методом Фішера.

Розрахунок усіх без винятку статистичних показників виконувався за допомогою SPSS 10.0 для Wіndows.

Результати дослідження. До початку лікування стан пацієнтів ГОЗВК та неГОЗВК в групах лікування ЕМ, НБ та їх комбінацією був приблизно однаковим при дещо важчому стані пацієнтів групи неГОЗВК (табл.1).

Терапія означеними препаратами та їх комбінацією позитивно вплинула на стан пацієнтів груп ГОЗВК та неГОЗВК, як відносно контролю рівня АТ (мал. 1), так і показників ВСР (табл. 2, рис. 2) та ЯЖ (табл. 3).

Відповідно до більш важкого до початку лікування ЕМ стану пацієнтів групи неГОЗВК у порівнянні з таковими ГОЗВК, у перших рекомендований стандартами рівень САД і ДАТ був досягнутий у більш пізний термін.