ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА В УКРАЇНІ ТА ФРАНЦІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У становленні України як правової, демократичної, соціальної держави важлива роль належить Президенту України, який є главою держави, гарантом її суверенітету і територіальної цілісності, забезпечення прав людини та громадянина. Інститут президентства в Україні знаходиться на стадії становлення. Відповідно, є необхідність врахування всього позитивного, що є у правовому регулюванні даної інституції в інших країнах світу, особливо у Франції,  оскільки форма державного правління - президентсько-парламентська республіка - притаманна як Україні, так і Франції.

Розгляд у порівняльно-правовому аспекті інституту глави держави в Україні важли­вий для пошуку шляхів підвищення ефек­тивності функціонування Президента Украї­ни. Сьогодні посилюється інтерес до проблеми результативності цього інституту в нашій державі, оскільки реально зростає вплив Президента України на процеси, що відбу­ваються в суспільстві, на становлення Украї­ни як правової, демократичної, соціальної держави. Розвиток цього інституту - це не тільки важлива теоретична, а й практична проблема, оскільки вона пов'язана з пробле­мою розподілу владних повноважень між Президентом та іншими органами влади, а також з питанням оптимізації взаємодії влад­них структур.

Є всі підстави стверджувати, що введен­ня в Україні інституту президентства відкри­ло новий етап у розвитку української дер­жавності. Все це вимагає по-новому осми­слити питання функціонування державного механізму, проаналізувати даний інститут у порівняльному аспекті. Введення інституту президентства в Ук­раїні суттєво вплинуло на політико-правову практику в нашій державі, на реалізацію державної влади. Безумовно, фігура Прези­дента стає центральною в державному ме­ханізмі України, і це потребує глибокого наукового аналізу його правового статусу. Важливо виявити його юридичну природу як глави Української держави, застосовуючи порівняльно-правовий метод дослідження. Власне кажучи, наука конституційного права в останні роки все більш активно використовує цей метод, що дає позитивні результати.

Поглиблене вивчання організації та функціонування державної системи Франції має не тільки власне пізнавальне значення. Воно важливе і необхідне також для удосконалювання теорії і практики українського конституційного права. Французький досвід у цій сфері вже протягом багатьох десятиліть незмінно привертає пильну увагу вітчизняних дослідників. В останні роки потреба в його науковому осмисленні і розумному використанні відчувається особливо гостро.

Використання досвіду, накопиченого в конституційно-правовій галузі Франції, виключає можливість такої спрощеної операції, як сліпе копіювання, пряме запозичення, механічне відтворення в українському законодавстві. Воно неодмінно містить у собі критичне ставлення, припускає всебічне врахування специфіки історичних традицій і національних особливостей, ретельний добір досягнень Франції в державній сфері на предмет їхньої відповідності чи невідповідності, придатності чи непридатності для українського конституційного законодавства.

У сфері організації і діяльності президентської влади у Франції накопичений багаторічний досвід.  Проте для України даний державний інститут є новим, що в свою чергу вимагає спеціального дослідження у галузі теорії і практики. Особливості досліджуваної теми полягають у тому, що становлення та розвиток інституту президентства в Україні та Франції мають свої національно-історичні особливості і традиції, що не може не позначитися на змісті і формі організації президентської влади цих країн. Президенти обох країн посідають чільне місце у державному механізмі, суттєво впливають на всі аспекти державного і суспільного життя. Хоча інститут президентства в Україні належить до східноєвропейської, у Франції – до західноєвропейської системи президентства, у них є багато спільного. І це дає підстави для їх аналізу у порівняльно-правовому аспекті.

Розбудова незалежної демократичної держави в Україні потребує реформування державного механізму з метою підвищення ефективності його функціонування і приведення його діяльності у відповідність з вимогами сьогодення. Це, безумовно, передбачає необхідність як структурних перетворень, так і нових підходів до розмежування й нормативного оформлення компетенцій між усіма органами державної влади. Тому, безсумнівно, важливим є чіткий поділ владних повноважень між Президентом України, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України. А, отже, є об’єктивна необхідність врахування досвіду співпраці і розподілу компетенції між Президентом Франції, урядом Франції та парламентом Франції.

Актуальною і гострою проблемою сучасної науки конституційного права України є проблема теоретичного обґрунтування місця і ролі Президента України як глави держави у загальній системі органів державної влади. Конституційні норми, присвячені правовому статусу Президента України, дають можливість широкого тлумачення повноважень глави держави. Це містить загрозу викривлення дійсних намірів законодавця і фактичного виходу Президента України за межі своєї компетенції. Саме тому є необхідність ретельного аналізу правового статусу Президента України в механізмі державної влади та впровадження у конституційну теорію та практику положення про те, що президент є арбітром серед інших органів державної влади України, використавши досвід Французької республіки.

Разом з тим сьогодні немає підстав вважати, що правовий статус Президента України, особливо в аспекті взаємовідносин з іншими державними органами, і, насамперед, з Верховною Радою, врегульований в повному обсязі і є найбільш оптимальним. Про це свідчить і запроваджена попереднім Президентом України Л.Д.Кучмою конституційна реформа з метою вдосконалення форм правління. Тому є необхідність більш детального наукового обґрунтування подальшого розвитку цього інституту з урахуванням стану регламентації і функціонування інституту президентства у Франції, оскільки саме французька модель інституту глави держави бралася за зразок при прийнятті чинної Конституції України.

Сукупність вказаних чинників визначають актуальність теми дисертаційного дослідження.

         Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2001–2005 рр. Тема дослідження пов’язана із комплексною темою “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.”, а також є складовою частиною загальноуніверситетської комплексної програми, що розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0196U008267.