ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ПРИ СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, завдання, предмет, об’єкт і методи дисертаційної роботи, розкрито зв’язок з напрямами наукової тематики, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі роботи «Теоретичні засади формування та використання потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації при стратегічному управлінні» поглиблено сутнісні підходи до впорядкування поняття «потенціал розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації» та обґрунтовано концептуальну модель організації дослідження формування та використання потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації при стратегічному управлінні для забезпечення гармонійного спрямування властивостей системи на перспективи розвитку.

Здійснено семантичний аналіз трактування комплексного поняття «потенціал розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації» на основі виокремлення та обґрунтування взаємопов’язаних термінів «потенціал підприємства», «підприємства і організації споживчої кооперації», «розвиток». Аналіз підходів вітчизняних і зарубіжних науковців до визначення сутності потенціалу підприємства дозволив сформулювати висновок про динамічність його розвитку. Це зумовило необхідність упорядкування наукових поглядів стосовно визначення потенціалу підприємства на основі використання еволюційного підходу (шляхом виділення сутнісних характеристик поняття «потенціал»: від сукупної виробничої сили й ресурсних можливостей до максимально можливої сукупності альтернатив та можливостей системи «ресурси – здатності – компетенції») і трьохрівневого підходу (шляхом розкриття сутностей «потенціал», «потенціал підприємства» та вираження змісту останнього з урахуванням різновиду класифікаційних ознак). Це дозволило виділити етапи термінологічного розвитку стосовно поняття «потенціал підприємства» і скласифікувати його за такими ознаками: рівень абстрагованості й агрегованості оцінки, вид економічної діяльності, елементний склад, функціональна сфера виникнення, першочерговість формування, множинність урахованих можливостей, спрямованість діяльності, складність та цілі формування, рівень ідентифікації, використання можливостей, рівень реалізації та можливість зміни, поділ економічного простору.

Визначено засади сучасного бачення потенціалу підприємства як властивості системи «ресурси – спроможності – інновації» на основі термінологічного аналізу понять «можливості», «засоби», «запаси», «характеристика», «здатність», «здібність», «компетенції», «властивість», «ресурси», «спроможність» і результатів еволюційного та трьохрівневого підходів. Перевага такого наукового сприйняття поняття «потенціал розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації» полягає в акцентуванні на ознаках системності; саме вони створюють у полі термінологічного аналізу контекст взаємної відповідності «потенціал – розвиток». Проблема виділення визначальних ознак системи «ресурси – спроможності – інновації», в якій представлено потенціал розвитку і, які за їх диференційованості визначають на практиці якісний рівень господарювання суб’єктів, вирішена за рахунок виокремлення поняття «властивість»: значимість ресурсної складової полягає у властивості підприємства формувати сукупність активів, необхідних для здійснення господарської діяльності; спроможність визначає можливість поєднання внутрішньої і зовнішньої властивості господарської системи для її розвитку; інновації є засобом детермінації розвитку (властивість, яка забезпечує рух до досконалості).

Авторське визначення поняття «потенціал розвитку» подано з урахуванням ознак, властивих філософському та економічному поглядам; доведено важливість дослідження потенціалу розвитку для підприємств і організацій споживчої кооперації, зважаючи, по-перше, на економічну й соціальну значимість цієї господарської системи для національної економіки, по-друге, на цінність названого потенціалу власне для самої системи, яка перебуває нині у стані реформування та оновлення.

Потенціал розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації (його формування та використання) розглядаємо як систему «ресурси – спроможності – інновації», що реалізується в умовах здійснення відповідного управлінського циклу. Обґрунтовано концептуальну модель організації дослідження формування й використання потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації при стратегічному управлінні. Вони стосуються визначення об’єкта й вектора управління (методологічно та параметрично детермінованого), специфіки формування й використання потенціалу розвитку для кооперативних суб’єктів підприємницької діяльності та врахування життєвого циклу підприємства.

Установлено залежність між об’єктом і вектором управління, з одного боку, та вибором генерального методологічного підходу до дослідження потенціалу розвитку, який складається з сукупності інших методологічних підходів, специфікованих до конкретних потреб аналізу, – з іншого. Така специфікація конкретизує зміст названої залежності й дозволяє виділити властивості системи «ресурси – спроможності – інновації»: спрямування на досягнення єдності та внутрішньої здатності (ресурсний, майновий, структурний, ресурсно-цільовий, цільовий, ресурсно-регресійний, індикативний підходи); адаптація (інституціональний, функціональний, ринково-зорієнтований підходи); забезпечення нової якості та довгострокового функціонування (результативний, управлінський, інституційно-евристичний підходи).

На основі ознак, притаманних стратегічному управлінню, доведено принципову можливість удосконалення процесів функціонування підприємств і організацій споживчої кооперації в майбутньому. Ідеться про освоєння унікального управлінського процесу, яким є стратегічне управління та поступове підвищення рівня його ефективності при опануванні. Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що стратегічне управління здатне забезпечити ефективну довгострокову перспективу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації на основі поєднання виділених властивостей системи «ресурси – спроможності – інновації». Узагальнення щодо сукупної (інтегрованої) здатності потенціалу розвитку, визначальної властивості цієї системи, на яку насамперед спрямована функція стратегічного управління полягає в тому, що: а) єдність та внутрішня здатність проявляється як спроможність утримувати конкурентні позиції; б) адаптація – нейтралізувати прояв розвитку негативних тенденцій; в) нова якість та довгострокове функціонування – орієнтувати на ринок і споживача з чуттєвим реагуванням на зміни в зовнішньому середовищі.

У процесі стратегічного управління потенціалом розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації для визначення максимальної відповідності між станом формуванням потенціалу й результативністю його використання (що у модельних розрахунках забезпечується шляхом заповнення надлінійного простору вектора розвитку), а також для з’ясування можливостей досягнення такої відповідності використана теорія життєвого циклу підприємства.

У другому розділі роботи «Інформаційно-аналітичне забезпечення формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації при стратегічному управлінні» запропоновано теоретико-методологічні засади пізнання формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації на основі обґрунтування триєдиної природи його утворення (вона визначена відповідно до: а) рівнів формування потенціалу розвитку; б) основних складових; в) рівнів управління) та інформаційне й аналітичне забезпечення пізнання названого процесу. Таке інформаційно-аналітичне забезпечення дозволяє змоделювати, зокрема структурно відтворити, потенціал розвитку, забезпечити толерантність взаємодії складових, що при реалізації моделі дає змогу виділити умови гармонізації між пріоритетами системного господарського розвитку й потенціалом, на якому ґрунтується процес переходу до нового (більш досконалого) стану.

У роботі запропоновано вдосконалення процесу пізнання потенціалу розвитку як складної системи. Це здійснено на основі поєднання наукових підходів до визначення рівнів формування потенціалу розвитку, урахування особливостей формування й використання потенціалу розвитку для споживчої кооперації та дослідження природи формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації.

На основі результатів проведеного змістовного аналізу обґрунтовано доцільність виділення трьохрівневого підходу у формуванні потенціалу розвитку та визначення його складових. Цей підхід обрано серед п’яти наявних у теорії та практиці менеджменту підходів подібного змісту, зокрема: виділення окремої складової потенціалу з переліком основних видових характеристик, визначення функціональних блоків, ресурсного, дворівневого, трьохрівневого підходів.

Специфіку формування й використання потенціалу розвитку для підприємств і організацій споживчої кооперації обґрунтовано соціально-економічною природою споживчої кооперації, актуальністю реформування її власності, потребою у відновленні первісної сутнісної основи та необхідністю в розширенні простору для ефективного формування потенціалу, синергією як додатковим посиленням спільної кооперативної дії, важливістю об’єднання ресурсного й галузевого підходів при формуванні та використанні потенціалу розвитку, визначенням специфічних для підприємств і організацій споживчої кооперації складових, потребою в групуванні значної кількості показників з метою комплексної характеристики діяльності.

Ураховуючи особливості формування й використання потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації та потребу в поєднанні кількісних і якісних, внутрішніх і зовнішніх параметрів, визначено основні рівні, на яких формується потенціал розвитку. Перший рівень – технологічний, підкріплений ресурсною забезпеченістю, включає трудову, матеріальну, інформаційну складові та забезпечує функціональність підприємств і організацій споживчої кооперації. Другий рівень – організаційний, до нього належать фінансові, управлінські, інвестиційні, інноваційні спроможності. Для відтворення діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації він забезпечує взаємодію створеного й збагаченого внутрішнього середовища (як факторний ресурс або чинник ресурсної основи першого рівня формування) та наявного зовнішнього середовища (спроможності другого рівня формування). Третім рівнем формування потенціалу розвитку є інституціональний: на основі інновацій у соціальній, маркетинговій, мотиваційній політиці регулюються поведінка підприємств і організацій споживчої кооперації відповідно до стану зовнішнього середовища, що забезпечує розширене відтворення.

Виділення названих складових зорієнтоване на збереження соціально відповідальної системи (соціальна функція, природно притаманна споживчій кооперації); підвищення рівня готовності підприємств і організацій споживчої кооперації до запровадження маркетингової програми стратегії розвитку (функція комерціалізації, безпосередньо пов’язана з функцією господарської діяльності); удосконалення мотиваційної політики через її значимість у розширенні кооперативної власності (функція ефективного власника, реалізована через партнерську діяльність). Такий підхід до структурування є основою представлення в теорії та практиці триєдиної природи формування й використання потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації. Це об’єктивне поєднання рівнів формування потенціалу розвитку (трьохрівневий підхід), основних складових потенціалу розвитку (ресурси, спроможності, інновації) і рівнів управління (підприємства, споживчі товариства, їх спілки та Укоопспілка).

У межах виділених рівнів формування потенціалу розвитку, їх складових та обґрунтованих на цій основі ключових чинників успіху удосконалено методологічні засади інформаційного забезпечення дослідження. Це здійснено на основі консолідації системного підходу та об’єднання принципів, методів і моделей. Консолідація є принципом визначення інструментарію; об’єднання принципів – основою пізнання закономірностей; об’єднання методів – основою з’ясування взаємозв’язку та взаємовпливу факторів; об’єднання моделей – основою комплексного відображення процесу формування та використання потенціалу розвитку.

Застосування системного підходу дозволило об’єднати на основі принципів наукової логіки різноманітні аспекти, що відображають специфіку діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації (рівні формування потенціалу розвитку, їх складові, чинники успіху); виокремити найбільш впливові та значимі з погляду досягнення мети складові перспектив розвитку (за рівнем значимості, напрямом впливу, рівнем еластичності); запропонувати шляхи та методи ефективного впливу (гармонізації, прогнозування, побудови профілю).

Виділення принципів інформаційного забезпечення потенціалу розвитку при стратегічному управлінні підприємствами та організаціями споживчої кооперації сприяло відповідності методології аналізу вимогам достовірності, точності, актуальності, доступності, зручності, чіткості, повноти, порівнянності, доцільності, ефективності, незаангажованості, детермінізму. Урахування логічної послідовності в застосуванні методів та їх взаємної наповненості дало змогу виокремити методичний інструментарій дослідження. Вибір методу моделювання забезпечив визначення комплексного показника потенціалу розвитку, необхідного в практиці прикладного аналізу, для максимально можливого відображення кількісних параметрів і якісних характеристик потенціалу розвитку.

Використано метод економічного районування, релевантною ознакою якого є відображення стану формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації шляхом виділення однорідних сукупностей, які при реалізації спроможностей та здатностей до сприйняття новацій об’єднані певною спеціалізацією, цілісністю й ідентичністю у формуванні ресурсів, важливими господарськими зв’язками та зовнішніми відносинами. Це стало основою для визначення відповідності між станом формування потенціалу розвитку й результативністю його використання. У результаті застосування такого методу з’явилася можливість поділу підприємств і організацій споживчої кооперації на споріднені райони  залежно від рівня досконалості формування потенціалу розвитку, що забезпечує прийняття виважених управлінських рішень стосовно подальшого розвитку суб’єктів господарювання.

У третьому розділі роботи «Методологія оцінки стану формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації при стратегічному управлінні» оцінено рівень гармонізації управління процесом формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації на основі інтегрального таксономічного показника; змодельовано структуру потенціалу й визначено комплексний показник його розвитку; удосконалено концепцію толерантності формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації при стратегічному управлінні.

Обґрунтовано потребу кількісного відображення результатів формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації при стратегічному управлінні шляхом застосування таксономічного аналізу та розрахунку інтегрального показника, який ураховує вплив факторів стимуляторів і дестимуляторів розвитку та напрями їх дії. Запропонована методика для підприємств і організацій споживчої кооперації дає змогу гармонізувати управління процесом формування потенціалу розвитку на основі: а) кількісного вираження його стану; б) урахування впливу всіх індивідуальних чинників формування потенціалу розвитку із визначенням спрямування їх дії (стимуляторів і дестимуляторів розвитку); в) забезпечення оцінки динаміки інтегрального показника; г) узагальнення значення чисельних ознак, пов’язаних з наявністю трьох рівнів формування потенціалу розвитку й складністю організаційної побудови споживчої кооперації. Теоретико-методичним засадам гармонізації управління властиві комплексність (ураховуються рівні формування потенціалу розвитку, його складові та ключові чинники успіху); перспективність (відкриваються можливості його подальшого застосування в розрахунку комплексного показника потенціалу розвитку); узгодженість (не суперечить іншим методичним підходам і забезпечує умови порівняння та підтвердження результатів дослідження).

У роботі запропоновано моделювання структури потенціалу розвитку на основі експертного аналізу. Це дозволило виявити можливості, загрози, сильні та слабкі сторони у формуванні потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації та вивести комплексний показник потенціалу розвитку на основі отриманого експертним шляхом коефіцієнта значимості та визначеного інтегрального таксономічного показника. Комплексний показник, обчислений для підприємств і організацій Укоопспілки, підтвердив зниження ефективності формування потенціалу розвитку внаслідок посилення інтенсивності дії загроз і наявності слабких сторін (результат дії дестимуляторів розвитку), що знизило ефект від можливостей і сильних сторін (дії стимуляторів розвитку) (рис. 1).

Вивчення теоретичного доробку вітчизняних і зарубіжних науковців та використання результатів власного дослідження сприяли подальшому розвиткові концепції толерантності формування потенціалу розвитку підприємств і організацій споживчої кооперації при стратегічному управлінні. Основні положення концепції обґрунтовано на основі: 1) визначення «ціни віддаленості» від вектора розвитку, отриманого методами економічного районування й таксономічного аналізу; 2) установлення меж самозбереження для інтегрального показника розвитку, розрахованого за результатами таксономічного аналізу; 3) відповідність оцінки комплексного показника потенціалу розвитку, визначеного експертним шляхом на основі моделювання, етапам життєвого циклу підприємства.