ПОЙНАР ЛЮБОВ МИХАЙЛІВНА ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КЛЮЧОВИХ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИХ КОНЦЕПТІВ КОНФУЦІАНСТВА У КИТАЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ ЧЕН’ЮЙ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано її мету та завдання; визначено предмет, об’єкт та методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; подано інформацію про апробацію основних положень дисертації.
У першому розділі «Когнітивна парадигма досліджень особливих фразеологічних одиниць китайської мови чен’юй» стисло розглядається історія становлення когнітивної лінгвістики, поняття концепту та концептосфери, аргументується вибір методики аналізу концептів, розглядаються китайські фразеологізми чен’юй як експлікатури культурно-специфічних феноменів менталітету китайського етносу, а отже як найбільш плідний простір для аналізу концептів.
Національна концептосфера – це впорядкована сукупність концептів у свідомості носіїв мови. У пропонованому дослідженні фокус уваги спрямовано на сукупність концептів, які відображають морально-етичні норми, принципи та цінності, і формують певну морально-етичну концептосферу, зокрема її фрагмент, утворений ключовими морально-етичними концептами конфуціанства. Концептуальний аналіз і моделювання концептосфер надає можливість «зазирнути в душу» певної етнічної спільноти шляхом дослідження відповідних культурних концептів, в яких розкриваються світоглядні, ідеологічні й ціннісні переконання, і таким чином встановити національні особливості мовного світогляду та менталітету, виявити специфіку взаємозв’язку між мовою та мисленням.
Методика, застосована у пропонованому дослідженні, відповідає об’єкту дослідження – етичним концептам. Зокрема, ми послуговуємося методом семантико-аксіологічного поля, запропонованим свого часу Т.П. Вільчинською, який передбачає: 1) визначення етимології слів-репрезентантів концепту, їх внутрішньої форми; 2) лексико-семантичну актуалізацію досліджуваних концептів шляхом наведення усталених дефініцій на рівні наукового узусу та індивідуально-авторських інтерпретацій у художніх текстах; 3) встановлення мовних механізмів реалізації оцінної складової концепту, співвідносної з національним менталітетом, а також із національною шкалою моральних цінностей. Цей метод забезпечує досить повне і всебічне дослідження саме сакральних та етичних концептів, що вербалізуються в лексичних одиницях, зведення до мінімуму суб’єктивізму під час їх інтерпретації, оскільки ґрунтується на теоретичній основі різних наук як лінгвістичних (лінгвокультурології, прагмалінгвістиці, психолінгвістиці тощо), так і нелінгвістичних (історії, літературознавстві, філософії тощо).
У дослідженні було запропоновано новий алгоритм реконструкції фрагмента морально-етичної концептосфери у площині фразеології. Цей метод ґрунтується на кількісних показниках ступеня репрезентації концепту у фразеологічному фонді та на показниках частотності вживання чен’юй, в яких об’єктивується концепт у різножанрових текстах давньою мовою 文言 веньянь та现代中文 сучасною китайською мовою. Ураховуючи ці показники, було виведено формулу . Де а – це сумарний показник частотності репрезентації чен’юй у різножанрових текстах, написаних мовою веньянь; b – показник частотності у різножанрових текстах, написаних сучасною китайською мовою; с – загальна кількість чен’юй, у яких вербалізується концепт; x – числовий показник місця концепту в ієрархії фрагмента концептосфери. Отримані у процесі дослідження показники дають змогу побудувати експериментальну модель ієрархії фрагмента морально-етичної концептосфери конфуціанства, що абстрактно ілюструє певний фрагмент концептосфери у площині фразеології.
Фразеологічна система мови є самобутнім, унікальним, складним, комплексним явищем, зародження і розвиток якого відбувається в тісному зв’язку з людиною, її свідомістю, мисленням та менталітетом. Національно-культурна специфіка китайських фразеологізмів безпосередньо пов’язана з характерними рисами світогляду та світосприйняття китайців, співвідношенням мови та мислення, мови та культури. Фразеологічний фонд мови відтіняє її своєрідність з культурної точки зору й містить у собі самобутність національної культури та історії народу.
Чен'юй 成语 – це особливі фразеологічні, сталі лексико-синтаксичні одиниці китайської мови, чотирьохморфемні (у більшості випадків), ритмічні, стилістично універсальні словосполучення, що містять у своїй основі певний образний компонент. Фразеологічні одиниці чен'юй на позначення морально-етичних концептів розглядаються нами як особливий тип фразем у системі мови; як лінгвокультурні одиниці, що репрезентують ціннісні орієнтири, що складають основу культури китайського етносу; як продукт народної творчості та одиниці, що містять у собі відповідну екстралінгвальну інформацію. У семантичній структурі фразеологічних одиниць китайської мови репрезентована стереотипна система матеріальних і духовних цінностей національної культури. Вважаємо, що фразеологізми водночас належать до площин фразеології, лінгвокультурології, фольклористики та лінгвокраїнознавства, а тому повинні досліджуватися шляхом синтезу методологічних підходів різних дисциплін.
Розглядаючи фразеологічний фонд китайської мови, варто зазначити, що крім експліцитно вираженої інформації, більшість китайських фразеологізмів характеризуються наявністю прихованого завуальованого, імпліцитного значення. Попри те, що ця інформація не виражена експліцитно, вона легко декодується реципієнтом.
У пропонованому дослідженні розглянуто особливості відображення ключових морально-етичних концептів конфуціанства у фразеологічному фонді китайської мови. Морально-етичні концепти конфуціанства входять до складу базових концептів, лежать в основі пізнання людиною дійсності та відображають національно-культурну своєрідність менталітету і культури китайського етносу, що цілком арґументує наше звернення саме до цього змістового поля. Слід зазначити, також, що пласт фразеологізмів з вербалізованими морально-етичними концептами конфуціанства складає чималу частку фразеологічного фонду китайської мови. Цей факт свідчить про культурну цінність та важливість аналізованих нами концептів у китайській національній картині світу. Морально-етичні концепти формуються у процесі індивідуальної оцінної діяльності суб’єкта, але при цьому відображають національне специфічне сприйняття проблем моральності. Фразеологічні сполуки на позначення морально-етичних концептів є результатом колективної оцінної діяльності.
Другий розділ «Репрезентація ключових морально-етичних концептів конфуціанства в національній картині світу китайського етносу» присвячений виявленню особливостей рефлексії інтегративного характеру ключових морально-етичних концептів конфуціанства у просторі китайських філософсько-релігійних та художніх текстів.
Беззаперечним є те, що морально-етичний універсум китайського етносу був сформований на базі трьох головних етико-релігійних учень: автентичних конфуціанства та даосизму і запозиченого з Індії та адаптованого буддизму. Однак, з огляду на багатовікове домінування конфуціанства у середовищі китайської правлячої верхівки, а також у сфері освіти та культури, що сприяло глибокому вкоріненню конфуціанських принципів у світосприйнятті та світогляді китайського етносу, ми вважаємо, що саме конфуціанське етико-філософське вчення найбільшою мірою вплинуло на формування морально-етичного універсуму та менталітету китайців.
Фокус нашого дослідження спрямований на такі ключові концепти етико-філософського вчення конфуціанства, як: «істинний шлях» 道[dào], «синівська шанобливість» 孝[xiào], п’ять чеснот五常[wǔcháng]: «гуманність» 仁[rén], «ритуал» 礼[lǐ], «мудрість» 智[zhì], «обов’язок/справедливість» 义 [yì], «довіра» 信[xìn], які уособлюються у ідеальній моделі особистості «шляхетного мужа» 君子 [jūnzǐ] , тобто людини вищих моральних якостей, досконалої особистості. Морально-етичні імперативи конфуціанства були облігаторними не тільки для звичайних людей, а й для правителя. Цей факт опосередковано опротестовує сакралізований статус надлюдини правителя. П’ять чеснот конфуціанства五常є повноцінними культурними категоріями, які втілюються у взаємовпливі з категорією «улунь» 无论, яка регламентує ієрархічні стосунки в суспільстві.
Ядром конфуціанської доктрини виступає трактат «Бесіди та судження» («论语 »), проблематика якого полягає у самовдосконаленні особистості з метою досягнення статусу «шляхетного мужа» 君子, що є уособленням всіх вищих чеснот. У конфуціанстві «істинний шлях» 道 є шляхом морального вдосконалення і правління на основі певних етичних норм. А «істинний шлях» людини полягає у дотриманні шляху гармонії, яка структурується через дотримання п’яти чеснот конфуціанської етики.
Етико-філософське вчення конфуціанства значною мірою вплинуло на розвиток літератури Китаю і, як результат, знайшло в ній своє чітке відображення. Виразним є як оспівування ключових конфуціанських принципів, так і їх жорстка критика. Індивідуально-авторські осмислення складають периферійну зону ключових морально-етичних концептів конфуціанства. площина художніх текстів є тим рівнем, на якому об’єктивована навколишня дійсність є реакцією суспільства на об’єктивну дійсність вустами автора, а об’єктивізація концептів у площині художніх текстів відображає ставлення до них у той проміжок часу, до якого належить літературний твір. Адже літературні твори є рупором суспільних настроїв своєї доби. З метою реконструкції місця ключових морально-етичних концептів у художній картині світу було залучено художні тексти різних епох. Вони слугують проекціями авторського світогляду, у них виявлено авторські інтерпретації концептів як типового представника етнокультурної спільноти в певний проміжок історичного розвитку. У дослідженні проаналізовано зразки народнопісенної творчості зафіксовані в «Книзі пісень» («诗经» XI—VI ст. до н. е.) та літературні пам’ятки написані до середини ХХ ст. Пласт літературного доробку другої половини ХХ ст. й початку ХХІ ст. до уваги не береться, адже для здійснення вагомого впливу на структурування колективної свідомості етносу необхідно значно більше часу. Фокус уваги було спрямовано на історично усталений пласт літературної творчості.
Перші експлікації моральних концептів конфуціанства належать до народнопісенної та міфологічної творчості. Зразок ідеального мудрого правителя для конфуціанства уособлюють міфічні імператори Яо (尧) та Шунь (舜), що є втіленням апріорної розсудливості та слідування моральним нормам. Тобто, міфічні образи досконаломудрих виступають квінтесенцією конфуціанських морально-етичних ідеалів.
У художній літературі найчастіше знаходить своє відображення морально-етичний концепт «істинний шлях» 道, що належить до констант китайської культури, оскільки віддзеркалює таку споконвічну рису етносвідомості китайців, як пошук моральних принципів, які визначали б поведінку людини в соціумі, а в більш узагальненому плані -могли б унормувати дихотомію взаємовідносин «Людина – Людина» і «Людина – Навколишній світ». Цей концепт безпосередньо стосується опису світу через антропоморфний образ, тобто образ людини. Ідеал особистості, втілений у поезії «Шицзіну» («诗经»), Цюй Юаня (屈原), Сима Сянжу (司马相如), Хань Юя (韩愈), об’єктивує втілення зразка конфуціанських морально-етичних поведінкових норм. У віршах особистість постає як така, що усвідомлює себе частиною соціуму, прагне зробити внесок у розвиток держави, і не дбати про особисту користь.
Поетичні твори жанру юефу (樂府) мали суто конфуціанську ідейну спрямованість й маніфестували необхідність повернення панування авторитету принципу «ритуалу» 礼, що реалізувався в усталеному дотриманні правил поведінки, жертвоприношеннях небу та землі. Однак у низці юефу авторства Сима Сянжу司马相如 (179-118 рр. до н.е.). реалізується ідея протесту проти догматичних норм поведінки, а тобто проти конфуціанського морального імперативу, який протиставляється великому коханню.
Концепт «обов’язок/справедливість» 义яскраво відображений у творах Цюй Юаня (屈原, 339-278 до н.е.) та Тао Юаньміня (陶渊明 365—427 рр.). І власне своїм життєвим прикладом поети ілюструють настанову Конфуція про необхідність виходу у відставку як знак протесту проти наявного порядку речей, несправедливості, відсутності панування «істинного шляху» та засудження ситуації у владі. Дилема між обов’язком правителя та особистим щастям об’єктивується в змалюваннях історії Сюань-цзуна (玄宗, 685 — 762 рр.) та його наложниці Ян Гуй-фэй (杨贵妃, 719 – 756 рр.) Юань Чженя (元稹) та низки невідомих авторів. У цих творах можна простежити індивідуально-авторські уявлення осмислення конфлікту кохання та обов’язку в контексті конфуціанських цінностей. У романі Ши Найаня (施耐庵) «Річкові заплави» («水浒传») об’єктивується конфуціанський концепт «обов’язку» 义перед правителем і батьківщиною, що структурується через знищення й покарання аморальних чиновників і прагнення досягнення панування справедливості в державі. У творах Пу Сунліна (蒲松龄) привертає увагу спосіб поєднання фантастичних образів та раціонального конфуціанства. Позитивні фантастичні образи виступають імпліцитним уособленням принципу справедливості й механізмом викриття соціальної несправедливості, вад громадських порядків.