ПРАВО ТА МОРАЛЬ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЇ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасної цивілізації обумовив становлення та функціонування системи норм, взаємопов’язаних між собою. Цілісна динамічна система соціальних норм є необхідною умовою життя суспільства, засобом суспільного управління, організації та функціонування держави, забезпечення узгодженої взаємодії людей та реалізації їх прав та інтересів. Система засобів соціального впливу відображає досягнутий рівень економічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства, в них знаходять відображення історичні та національні особливості країни, характер державної влади, якісний рівень життя людей. Норми, що регулюють суспільні відносини, відображають та конкретизують дію об’єктивних законів, тенденцій суспільного розвитку, історично обумовлених закономірностей.

Історія розвитку цивілізації свідчить, що право і мораль як складові частини духовної культури суспільства органічно пов’язані одне з одним. Правова система державно організованого суспільства закріплює життєво важливі для всього суспільства вимоги моралі, моральні настанови. Тому для визначення сутності правових норм необхідний не лише їх всебічний аналіз з врахуванням ідей правової свідомості суспільства, соціальної групи, але і вияв взаємозв’язків норм права з принципами та нормами моралі, з моральною свідомістю суспільства.

Законодавча влада у роботі по удосконаленню права враховує стан суспільної моралі, моральну культуру населення, виходить із того, що моральна основа права є важливою складовою загальної регулятивної потенції права, що закони повинні бути справедливими і гуманними. Велику моральну цінність являють собою основні права людини – юридичний вираз її свободи та гідності. Зв’язок права і моралі знаходить свій вияв у теорії права, адже, наприклад, проблему співвідношення права та закону можливо вирішити достовірно, виходячи з органічного взаємозв’язку права та моралі. Важливе значення вирішення проблеми взаємодії права і моралі має для правозастосовчої та правоохоронної діяльності.

Час глобальних зрушень в історії людства, час переходу від традиційних до ліберальних цивілізацій вимагає переосмислення існуючих уявлень про співвідношення права та моралі, такого переосмислення, яке відповідало б об’єк­тивно обумовленим процесам підвищення ролі права в житті суспіль­ства, правового закону, що відповідає природним правам людини та вищій справедливості. Найбільш характерною рисою взаємодії права та моралі є їх зближення, взаємопроникнення, посилення їх узгодженого впливу на суспільство. В процесі регулювання суспільних відносин виникає якісно нове явище – морально-правовий вплив. Право і мораль як складові частини цього явища, не розчиняючись у ньому та не втрачаючи своїх індивідуальних яко­стей, в сукупності, утворюють соціальну цінність, реально існуючу, що активно впливає на юридичну практику.

Ще давні філософи (Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель, Цицерон) вказували на значимість цих двох важливих визначальників суспільної поведінки, їх схожість та неспівпадіння. Відомі правознавці (В.С. Соловйов, І.О. Ільїн, П.І. Новгородцев, Н.М. Коркунов, М.О. Бердяєв, Є.М. Трубецькой, Л.І. Петра­жицький) підкреслювали, що право є мінімумом моральності чи юридично закріпленою мораллю. Аналіз права та моралі був предметом наукових пошуків І. Канта, Г-В.Ф. Гегеля, Г. Кельзена, О.Ф. Коні, К. Маркса, Ф. Енгельса, І.Г. Фіхте, Б.М. Чичеріна, С.Л. Франка, А. Шопенгауера, А. Швейцера та інших мислителів.

Значну увагу проблемам моральності права приділяли вітчизняні правознавці ХІХ – початок ХХ ст.: Ф.В. Тарановський, Б.О. Кістяківський, С.С. Дніст­рянський, М.І. Палієнко, В.М. Корецький, П.О. Недбайло, П.Д. Юркевич; сучасні російські правознавці: С.С. Алексєєв, В.С. Афанасьєв, Г.Д. Дмитрієва, Н.В. Коло­това, В.М. Кудрявцев, О.А. Лукашева, О.Е. Лейст, Р.З. Лівшиц, В.В. Лазарєв, А.В. Малько, М.М. Марченко, Н.І. Матузов, І.Д. Мішина, В.С. Нерсесянц, В.С. Попков, А.В. Поляков, В.М. Протасов, В.М. Сирих, А.Н. Шитов, Л.С. Явич; зарубіжні сучасні правознавці: П. Бергер, Ж-Л. Бержель, Г.Дж. Берман, Р. Давід, Т. Лукман, Дж.Е. Мур, Н. Неновські, Лон Л. Фуллер, Л.А. Харт, Дж. Холл, Я. Шапп; сучасні етики: Р.Г. Аболіна, Р.Г. Апресян, Р.Р. Волітова, А.А. Гусейнов, В.Г. Графський, О.Г. Дробницький, В.В. Єфименко В.А. Малахов, О.М. Лінчук, Л.А. Попов, А.І. Титаренко, М.Г. Тофтул.

Сучасними вітчизняними дослідниками вказаної проблеми є В.Д. Бабкін, В.А. Бачинін, С.В. Бобровник, С.Д. Гусарєв, А.П. Заєць, О.В. Зайчук, В.С. Ко­тюк, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, Л.А. Луць, Г. Миронова, А.О. Олійник, Н.М. Оніщенко, М.І. Панов, О.В. Петришин, П.М. Рабінович, В.О. Самохвалов, В.Н. Селіванов, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун, О.Н.Слюса­ренко, Т.І.Тарахонич, О.Д. Тихомиров, В.В.Цвєтков, М.В.Цвік, Ю.С. Шемшученко.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційна робота є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робота пов’язана з плановими темами відділу теорії держави і права Інституту «Теоретико-правові проблеми законності» (номер державної реєстрації 0101U001010) та «Теоре­тико-методологічні проблеми розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102U001597).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування співвідношення та взаємодії права і моралі на гносеологічному та системному рівнях, а також в процесі регулювання суспільних відносин.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких основних завдань:

проаналізувати і узагальнити існуючі в науковій літературі підходи та запропонувати новий погляд на розуміння проблеми сутності, природи та джерел моралі і права;

дослідити концептуальний рівень аналізу джерел виникнення права і моралі шляхом узагальнення існуючих у науці учень та теорій;

визначити співвідношення та взаємовплив моральної та правової систем через їх структурну характеристику та взаємодію;

проаналізувати взаємодію права і моралі у процесі соціального регулювання шляхом характеристики їх єдності, особливостей, відмінності, взаємовпливу та вияву суперечностей;

визначити ознаки, особливості та взаємодію морального і правового регулювання;

визначити функції та принципи моралі у їх співвідношенні з функціями і принципами права;

дослідити зміст і взаємодію категорій «практика», «соціальна практика», «юридична практика» та «моральна практика»;

проаналізувати взаємозв’язок, єдність та відмінності юридичної і моральної практики.

Об’єктом є мораль та право як важливі засоби соціального регулювання та забезпечення суспільного порядку.

Предметом є з’ясування співвідношення та взаємодії моралі та права на тео­ретичному рівні та в процесі здійснення регулятивного впливу на суспільство.

Методи дослідження складають систему філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечують об’єктивний аналіз предмету дослідження.

Використання філософсько-світоглядних методів надало змогу дослідити мораль і право через процес їх виникнення, встановлення їх ціннісного значення для суспільства, визначення їх взаємодії з економічною та політичною системами.

Мета та завдання дисертації зумовили використання загальнонаукових та спеціально-наукових методів, а саме:

– діалектичного методу, що застосовувався в процесі аналізу взаємодії та розвитку категорій право та мораль;

– системного методу, що забезпечив характеристику правової та моральної систем як способів їх функціонування;

– функціонального методу, що застосовувався в процесі аналізу напрямків впливу моралі та права на суспільство;

– історико-правого як засобу дослідження процесу виникнення моралі права та їх залежності від рівня розвитку суспільних відносин;

– порівняльного, який забезпечив виокремлення співвідношення моралі і права через їх єдність, відмінності, взаємозв’язок, взаємодію та взаємовплив;

– формально-логічного методу, що дав можливість на основі дослідження існуючих концепцій виникнення і розуміння права і моралі обґрунтувати нові теоретичні положення стосовно їх природи та сутності;

– структурно-функціонального методу, який використаний в процесі дослідження моралі і права як окремих явищ, що характеризуються внутрішніми закономірностями, структурою, зв’язками, взаємодією з іншими елементами соціального регулювання;

– аналізу, що застосовувався для виокремлення складових права і моралі та елементів правової і моральної систем, та синтезу, результатом якого стали достовірні відомості про зв’язки елементів та ознак права і моралі, пізнання цих категорій загалом;

– класифікації, що дала можливість систематизувати теоретико-методологічні ідеї представників різних теорій до проблеми сутності, виникнення та розуміння права і моралі.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням проблем співвідношення права і моралі через характеристику їх природи, сутності, ролі в процесі регулювання суспільних відносин та взаємодії правової і моральної систем.

Наукова новизна даної дисертації полягає у висновках, положеннях та рекомендаціях, що відображають особистий внесок автора у розробку проблеми:

уточнено і розвинуто поняття моралі та обґрунтовано її авторське бачення як усвідомленої, тобто заснованої на знаннях, досвіді та звичаях категорії, яка формує відчуття прагнення до належного, що формується з внутрішнього спонукання, з розуміння цінностей життя;

досліджено концептуальний рівень аналізу джерел виникнення права і моралі як сукупності ідей, теорій та концепцій, що відображають особливості наукового аналізу процесу виникнення права і моралі, їх сутності та призначення у суспільстві;

проаналізовано процес виникнення права і моралі через аналіз причин їх формування; дослідження наукових концепцій виникнення права і моралі, що забезпечує визначення їх взаємодії на етапі формування; виокремлення принципів функціонування морально-правових приписів, що характеризують їх як самостійні взаємодіючі поняття; аналіз факторів, що спричинили формування права та моралі; дослідження еволюції виникнення цих явищ через формування чітких способів впливу на поведінку суб’єктів;

доведено, що основними підходами дослідження процесу виникнення моралі є емпіричний та трансцендентальний; основними причинами її формування є політико-економічні, соціально-психологічні, культурно-освітні; важливими вченнями про походження моралі є натуралістичні, соціологічні, антропологічні, гедоністичні, утилітаристські, перфекціоністські, гуманістичні; найбільш поширеними концепціями походження моралі є релігійна, натуралістична та соціальна;

обґрунтовані критерії розподілу права і моралі за походженням, за сферою та механізмом дії, за ступенем деталізації, за характером реалізації, за рівнем забезпечення виконання, за процесом формування та свідомим сприйняттям;

визначена структура моральної системи як взаємозв’язок її складових елементів, через які реалізуються моральні почуття та уявлення суб’єктів про моральні категорії, які здатні спричиняти вплив на процес регулювання суспільних відносин;

доведено, що визначальними і об’єднуючими елементами структур моральної і правової систем є: суб'єкти права і суб'єкти моралі; теорія права (юриспруденція) і теорія моралі (етика); юридична практика і моральна практика, правовідносини і моральні відносини, правова діяльність і моральна діяльність, правове виховання і моральне виховання, правова культура і моральна культура, правосвідомість і моральна свідомість; законність і моральність.

обґрунтовано аспекти взаємодії та взаємовпливу таких принципів моралі і права, як рівність, справедливість, довіра, чесність, свобода, толерантність, взаємоповага та обов’язок.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки і положення даної роботи сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання у науково-дослідній сфері для подальших досліджень взаємодії права і моралі на рівні свідомості, правотворчості та реальної поведінки суб’єктів права; у навчальній сфері у процесі викладання нормативних дисциплін з теорії держави і права; філософії права; історії політичних і правових учень та при підготовці навчальних підручників, посібників та методичних рекомендацій; правотворчій та правореалізаційній діяльності у виробленні методології створення правових норм, що мають значний моральний коефіцієнт та заснованості правових рішень на загальнолюдських і моральних принципах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на кафедрі теорії держави і права Київського університету права НАН України та враховувалися у навчально – методичній діяльності автора в процесі викладання курсу «Теорія держави і права». Окремі результати дисертації оприлюднені у доповідях на міжнародних, всеукраїнських і міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій конференції «Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем» (м. Київ, 17–20 жовтня 2000 р.; тези опубліковані); Міжвузівській науковій конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів Івано-Франківської області, 25–30 січня 2002 р.; тези опубліковані); Всеукраїнській науковій конференції «Другі юридичні читання» (м. Київ, 18 травня 2005 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів Івано-Франківської області, 24–29 січня 2005 р.; тези опубліковані).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 8 публікаціях, з яких 4 наукові статті опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації обумовлена об’єктом, предметом дослідження, відображає мету і завдання дослідження, відповідає логіці наукового пошуку. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які в цілому містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них 15 сторінок – список використаних джерел (190 найменувань) та 7 сторінок –додатки.