загальна характеристика Роботи

Актуальність теми дослідження. Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Крім цього, суб'єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади села, селища, міста, від імені яких виступають органи місцевого самоврядування. Ці конституційні положення втілені у Земельному кодексі України 2001 р.

Право власності на землю завжди було і залишається одним з найгостріших питань соціального розвитку. Революційні події і численні земельні реформи у державах, що існували на території України, не сприяли стабільності у земельних відносинах. Різні форми права власності на землю змінювали одна одну.

Попри надзвичайну важливість права власності на землю юридична наука ще не виробила оптимальної моделі цього права для нашої країни. Однією з істотних причин такого становища є те, що здійснювані в Україні теоретичні дослідження права власності на землю недостатньо спиралися на національний історичний досвід і традиції.

Сучасний етап розвитку права власності на землю розпочався з прийняттям Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), Земельного кодексу УРСР (1990 р.), Закону України “Про форми власності на землю” (1992 р.) і Земельного кодексу України (1992 р.), в яких визнання права довічно успадковуваного землеволодіння в 1990 р. переросло до встановлення права приватної, колективної і державної власності на землю в 1992 р.

Наступний етап розвитку права власності на землю був продовжений після прийняття Конституції України (1996 р.) і Земельного кодексу України (2001р.), якими визнавалось право приватної, комунальної і державної власності на землю. Різні підходи до визначення форм і змісту права власності на землю свідчить про недостатню наукову аргументацію прийнятих законів. Недостатньо і неоднозначно трактувалось право власності на землю в юридичній літературі. Окремі автори вважають, що після прийняття Конституції України право колективної власності на землю припинило своє існування, інші вважають, що воно продовжує існувати, а окремі доводять, що право колективної власності на землю є різновидом права приватної власності на землю. Різні точки зору висловлювались щодо паювання і приватизації земель, передачі земельних часток (паїв) в оренду та ін.

Історичну і наукову цінність для вивчення розвитку права власності на землю мають наукові праці В.Д.Гончаренка, А.Й.Рогожина, І.Б.Усенка, О.І.Заєць. Підгрунтям дослідження загальних проблем права власності на землю і земельних відносин мають праці В.К.Гуревського, П.Д.Індиченка, Т.Г.Ковальчук, А.В.Луняченка. Питанням права колективної власності на землю і права власності за Конституцією України присвячені праці І.М.Кучеренко, В.В.Носіка, В.І.Семчика, В.З.Янчука. Процеси приватизації і паювання землі права приватної власності на землю висвітлені в наукових працях Г.О.Вівчаренка, П.Ф.Кулинича, В.Л.Мунтяна, О.О.Погрібного.

Проте проведені наукові дослідження грунтувались на законодавстві колишнього СРСР і незалежної України, в яких визнавалось виключне право державної власності на землю, а також викладені і обгрунтовані різні погляди щодо форми права власності на землю, зокрема права колективної і приватної власності, а також щодо доцільності впровадження в Україні купівлі-продажу земельних ділянок та ін.

Зазначені обставини свідчать про актуальність дослідження розвитку права власності на землю в державах, які існували на території України і потребують комплексних теоретичних досліджень питань розвитку права власності, наукового обгрунтування рекомендацій і заходів щодо відродження традиційних форм власності на землю, вдосконалення земельного законодавства і впровадження його в практику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідної планової теми “Проблеми права власності у сільському господарстві” (0100U004369), яка виконувалась в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.