ПРАВОВА ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З прийняттям 28 червня 1996 року Верховною Радою України Конституції України формально завершився один із  найвідповідальніших етапів сучасного конституційного процесу. Україну на найвищому (конституційному) рівні проголошено суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою. За новим Основним Законом Україна має стати державою, в якій людина, її життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються найвищою соцiальною цiннiстю; державою, в якій єдиним джерелом влади є український народ, а сама державна влада повинна здiйснюватися на засадах її подiлу на законодавчу, виконавчу та судову; державою, яка  визнає і гарантує мiсцеве самоврядування, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Все це має стати реальністю при поступовому (еволюційному) створенні якісно нової національної правової системи. Стрижнем, своєрідною опорою, фундаментом цієї системи повинна бути Конституція України.

Правову охорону конституції необхідно розглядати як складне, системне, цілісне суспільно-політичне та правове явище в широкому розумінні останнього.

Справа забезпечення правової охорони конституції сучасної держави, тобто держави, яка за своєю сутністю є незалежною, демократичною, світською, правовою та соціальною, є надзвичайно важливою для  всіх учасників конституційно-правових відносин. Адже недотримання, невиконання, порушення норм конституції може реально позбавити останню її юридичних властивостей та особливостей, привести до суттєвих змін у системі основних засад конституційного ладу держави, а також - звести нанівець інститути (необхідні елементи) громадянського суспільства як такого. Тому, правова охорона Конституції України є завданням різних суб’єктів, які, здійснюючи відповідні повноваження, формують механізм її охорони.

Питання правової охорони конституції в широкому розумінні тією чи іншою мірою є завданням усіх учасників конституційно-правових відносин, а в першу чергу тих, на сторожі чиїх прав стоїть власне Конституція як Основний Закон держави.

Отже, важливо дослідити систему правової охорони конституції, проаналізувати сутність кожного з її елементів і з’ясувати їх значення у механізмі правової охорони Конституції України.

Вище викладені міркування були вихідними при виборі теми дослідження, характеру і кола питань, що в ньому розглядаються. Крім цього, значення теми дисертаційного дослідження зумовлено необхідністю створення теоретичної бази, систематизації знань у сфері правової охорони конституції і ефективності їх практичного застосування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права в межах теми ”Актуальні проблеми функціонування органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”, затвердженої наказом ректора № Н-492 від 20 серпня 1999 року.