ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У зв'язку зі зміною політичної й економічної ситуації в Україні після проголошення її незалежною державою значно посилився процес розшарування суспільства, в результаті чого з'явилася категорія громадян, які потребують соціальної допомоги й захисту. Держава, яка до вищевказаних процесів була гарантом такого захисту і здійснювала функції щодо соціального забезпечення громадян, нині зіткнулася з необхідністю залучення до вирішення зазначених проблем недержавних утворень, а саме – благодійних організацій. Власне за участю некомерційного сектора, ядром якого є організації, що здійснюють благодійну діяльність, держава зможе зняти із себе частину витрат, спрямованих на розв’язання соціальних завдань, які вона вирішити в даний час не в змозі. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває дослідження правового положення благодійних організацій, створюваних в Україні.

Проблематика правових особливостей такого виду юридичних осіб, як благодійні організації, ще не має достатньої теоретичної розробки у юридичній літературі України. Це можна пояснити тим, що благодійні організації як самостійний вид юридичних осіб, які мали б цільову спрямованість – здійснення благодійної діяльності, почали відроджуватися лише після проголошення України незалежною державою.

На законодавчому рівні регулювання діяльності благодійних організацій в Україні здійснюється насамперед відповідно до Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» (далі – Закон). Згаданий Закон має істотні прогалини й недоробки (зокрема, він не дає визначення понять організаційно-правових форм цих організацій), у зв’язку з чим вони реєструються знеособлено, тобто без урахування особливостей організаційно-правової форми. У процесі створення благодійних організацій їх засновники зустрічаються з цілою низкою проблем, які не знайшли свого відбиття ні в законодавстві, ні в наукових дослідженнях і вирішення яких пропонується автором дисертації.

Причина недосконалості законодавства прямо пов’язана з недостатньою розробленістю наукової концепції і теоретичної моделі досліджуваного правового інституту. Відсутність теоретичної розробки зазначених та інших питань негативно впливає на правотворчу і правозастосовчу діяльність, що призводить до зниження ефективності діяльності благодійних організацій і не дозволяє їм виконувати свою основну місію.

Чималої актуальності дисертаційна робота набуває й в умовах прийняття нового Цивільного кодексу України (далі – новий ЦК), в якому переглянуто багато базових понять теорії юридичних осіб. Так, новий ЦК поділив усі юридичні особи на юридичних осіб публічного і приватного права, а останні – на підприємницькі й непідприємницькі. Оскільки благодійні організації безпосередньо не знайшли відбиття в новому ЦК, вбачаємо за необхідне визначити їх місце у вищезгаданій системі юридичних осіб, бо від цього залежить об’єктивність визначення правового положення благодійних організацій, що є предметом даного дослідження.

Зазначені вище обставини свідчать про актуальність обраної теми і про нагальну потребу комплексного наукового дослідження правового положення благодійних організацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми “Правові проблеми здійснення майнових і особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” № 0186.0.070867.