У Розділі 1. Поняття та загальна характеристика капітального будівництва підрядним способом за державні кошти проаналізовано поняття та юридична природа підрядного способу будівництва та договору підряду як основного інструмента упорядкування господарських відносин у будівельній галузі, проаналізовано особливості укладання такого договору суб’єктом – розпорядником бюджетних коштів, досліджено діюче законодавство у сфері організації та здійснення капітального будівництва за державні кошти.
У підрозділі 1.1. “Поняття капітального будівництва як основного виду організації будівництва за державні кошти” розглянуто питання змісту діяльності з капітального будівництва та її визначення, що неодноразово становилося предметом дискусій у науковій літературі. З’ясовано, що більшість науковців визначають капітальне будівництво перш за все як діяльність, спрямовану на зведення, реконструкцію і капітальний ремонт підприємств, будівель і споруд. Однак аналіз наукової літератури показав, що існує також інша думка, згідно з якою капітальне будівництво є категорією техніко-економічною, тому запропоновано не створювати правове поняття «капітальне будівництво», а замість цього доцільно вести мову про його правовий режим. З’ясовано, що з практичної точки зору відсутність нормативно закріпленого визначення капітального будівництва негативно впливає на розвиток відносин у сфері будівництва підрядним способом. Стосовно існуючого у законодавстві визначення терміну «капітальне будівництво» зроблено висновок, що суттєвим недоліком Глави 33 ГК України є те, що попри своєї назви вона не містить базового визначення капітального будівництва, хоча цей термін є загальновживаним у законодавстві (як у законах України, так і у підзаконних нормативно-правових актах, рішеннях судів всіх рівнів).
Встановлено, що термін «капітальне будівництво» використовується в літературі і на практиці у двох значеннях: 1) як галузь матеріального виробництва; 2) як вид виробничої діяльності. Кінцевим результатом такого будівництва є готові до експлуатації будівлі, споруди та підприємства, що утворюють основні фонди галузей народного господарства країни.
Крім створення основних фондів, до функцій капітального будівництва відносяться реконструкція та технічне переозброєння діючих основних фондів. Тому в більш широкому розумінні капітальне будівництво виконує функцію розширеного відтворення і прискореного оновлення основних фондів на базі капітальних вкладень.
У підрозділі 1.2. “Особливості відносин із капітального будівництва підрядним способом, що фінансується з державного бюджету” зроблено аналіз зазначених відносин та законодавства про державні закупівлі, зокрема з урахуванням Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. № 2289 –VI, а також законодавства, що регулює питання капітального будівництва за державні кошти. Виявлено, що спеціальний порядок укладання будь-яких договорів з метою закупівлі робіт, товарів та послуг за державні кошти встановлено законодавством України.
Зроблено систематизацію історичного розвитку системи державних замовлень в Україні за останнє десятиріччя, яка в своєму розвитку пройшла чотири етапи. У правовому аспекті остаточним досягненням першого етапу було прийняття Закону України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 р., назву якого 15 грудня 2005 р. змінено на Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб». Закон закріпив правові та економічні принципи формування, розміщення і виконання на договірній (контрактній) основі замовлень держави на поставку (закупку) товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб.
Встановлено, що подальша практика виявила прогалини у регулюванні державних замовлень, які вимагали удосконалення правового забезпечення, у результаті було прийнято Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 р. У подальшому на умовному третьому етапі розвитку системи державних замовлень в Україні цей Закон було скасовано, а Кабінету Міністрів України доручено розробити Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Таке положення прийнято постановою Кабінету Міністрів України 28 березня 2008 р., однак у подальшому ця Постанова була скасована згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Четвертий етап розвитку системи державних замовлень в Україні почався з прийняттям Закону України «Про здійснення державних закупівель», який спочатку було прийнято 16.03.2010 р., потім скасовано, а діючу редакцію Закону було прийнято 01.06.2010 р.
Обґрунтовано висновок, що на будівництво об’єктів соціально-економічного призначення, які мають вирішальне значення для держави або відповідної територіальної громади, негативно впливає нестабільність законодавства про державні закупівлі.
У роботі зроблено аналіз суб’єктного складу відносин капітального будівництва підрядним способом за державні кошти: держава у особі уповноважених органів виконавчої влади, територіальна громада у особі органів місцевого самоврядування (замовники); будівельна організація (генеральний підрядник, підрядник). Досліджено такі два варіанти відносин між ними: 1) «замовник» – «підрядник»; 2) «замовник» – «генеральний підрядник» – «субпідрядник» («субпідрядники»). Проаналізовано права та обов’язки кожної групи суб’єктів, досліджено правову природу об’єкту будівництва та будівельних робіт, яким властиві особливості (функціональні, технологічні, конструктивні, естетичні, енергозберігаючі).
Узагальнено особливості відносин з капітального будівництва підрядним способом, що фінансується з державного бюджету.
Підрозділ 1.3. “Правова форма організації капітального будівництва підрядним способом за державні кошти” присвячено загальним засадам договору підряду на капітальне будівництво з точки зору теорії господарського права, практики використання таких договорів у практичній діяльності суб’єктів господарювання.
Встановлено, що єдиною правовою формою організації такого будівництва за державні кошти є договір підряду на капітальне будівництво, визначення якого закріплюється у ст. 318 ГК України.
Виявлено місце вказаного договору підряду у системі господарських договорів, охарактеризовано його загальні (консенсуальний, оплатний) та спеціальні риси (виконання робіт на об'єкті нерухомості, що нерозривно пов'язаний із землею; виконання робіт, спрямованих на підвищення міцності, стійкості, надійності будинку і спорудження та (або) монтажу обладнання на зазначених об'єктах).
Уточнено критерії розмежування договору підряду на капітальне будівництво та договору купівлі-продажу, міни і інших оплатних договорів, спрямованих на передачу нерухомого майна у власність. Для замовника (держави, територіальної громади) недостатньо просто отримати нерухоме майно у власність, як це відбувається при купівлі-продажу, а отримати саме таке майно, яке буде відповідати заздалегідь визначеній меті, належної якості та безпечності.
Проаналізовано предмет договору підряду, щодо якого у науці господарського права існують різні точки зору внаслідок існування різних підходів до визначення об’єкта будівельних правовідносин – чи то робота, чи послуга. Узагальнено концепції щодо визначення предмету договору, що розглядається: 1) концепція унітарного (єдиного) предмета договору будівельного підряду; 2) концепція двох предметів договору будівельного підряду: матеріального, що являє собою результат робіт, і юридичного – діяльність сторін за договором будівельного підряду; 3) концепція альтернативних предметів договору будівельного підряду: або закінченого об'єкту будівництва, або комплексу загально будівельних або спеціальних робіт.
Розглянуто класифікацію договорів підряду, що застосовують у будівництві, відповідно до характеру робіт і сфери їх виконання, що представлена у ч. 2 ст. 318 ГК України.
Досліджено та уточнено істотні умови договору підряду на капітальне будівництво за державні кошти з урахуванням загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Запропоновано встановити наступні істотні умови договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням: предмет, ціна, строк; розмір та порядок фінансування, а також порядок оплати робіт (визначається загальна сума бюджетних чи позабюджетних коштів; надаються всі фінансові ресурси зразу чи поетапно тощо); способи забезпечення зобов’язань, які будуть використані кожною стороною, та відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання договору. Для їх впровадження запропоновано внести зміни до ст. 323 ГК України.
Узагальнено основні права та обов’язки сторін, якими вони наділяються в результаті укладення договору на виконання підрядних робіт за державним замовленням.
Розділ 2. Укладання, виконання і припинення договору підряду на капітальне будівництво за державні кошти присвячений характеристиці зазначених етапів договірних відносин.
У підрозділі 2.1. “Укладання договору підряду на капітальне будівництво за державні кошти” зосереджено увагу на характеристиці процедури укладання названого договору підряду.
Проведено аналіз норм щодо укладання договорів підряду на капітальне будівництво за ГК України та ЦК України і доводиться, що відносини з підрядного способу капітального будівництва повинні регулюватися нормами господарського законодавства.
Наголошується, що підготовка та укладання договорів підряду на капітальне будівництво за державні кошти мають певні особливості, які безпосередньо впливають на права та обов’язки сторін договору, їх відповідальність. Зокрема, це наступні особливості:
капітальне будівництво за рахунок державних коштів є ускладнюючим елементом, що вимагає встановлення додаткових умов раціонального та цільового використання зазначених коштів, зменшення зловживань у цій сфері та конкретизація результату і призначення об’єкта будівництва;
має місце поєднання договору підряду на виконання проектних та пошукових робіт та договору підряду на капітальне будівництво;
наявність обов’язку замовника з організації погодження проектної документації уповноваженими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
поєднання із здійсненням державного контролю за витратою державних коштів;
наявність відмінностей у договорів підряду на капітальне будівництво, що укладаються в окремих галузях економіки;
обмеження у передбачених законом випадках волі сторін за договором.
У підрозділі 2.2. “Виконання договору підряду на капітальне будівництво за державні кошти” висвітлюються питання виконання такого договору підряду, що найчастіше здійснюється шляхом прийняття результату роботи.
Встановлено, що приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому законодавством та договором підряду, проте від нещодавно за діючим законодавством такий етап прийняття об’єкта в експлуатацію перестав бути обов’язковим. Наголошується на недоцільності таких змін, оскільки це впливає на можливість замовника проконтролювати якість та повноту виконаних підрядником (генпідрядником) робіт, так як недоліки виявляються у процесі роботи приймальної комісії, яка може визнати результати таких робіт неналежної якості. В свою чергу це може бути підставою для накладення на підрядника будівництва фінансових санкцій та спровокує судовий розгляд спірних питань. Запропоновано передбачити досудовий порядок вирішення таких спорів, тим самим надавши підряднику можливості для виправлення помилок та приведення об’єкту до стану, визначеного проектно-кошторисною документацією.
Досліджено питання щодо повідомлення підрядника про закінчення робіт як початку процесу приймання об’єкта в експлуатацію з урахуванням п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Наголошується, що наразі є необхідність повернення до дещо видозміненого особливого (двоступеневого) порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, збудованих із використанням бюджетних коштів, виходячи із вищенаведеного.
Звертається увага на групу обов'язків по здійсненню підрядником конкретних дій, покладених на нього законом (ГК України, ЦК України, спеціальним законодавством), що не позбавлені певних вад. Серед них – оплата робіт вищої якості, ніж встановлено договором, з приводу чого наголошується, що вимагати доплати можна тільки за наявності спеціальної вказівки про це в договорі, інакше підрядникові належить передбачена у договорі сума винагороди.
Проаналізовано та уточнено обов'язки підрядника, що є похідними від основних або вміщені у законодавстві, що регулює інші питання організації будівельної діяльності, чи слідують із звичаїв господарського обороту. Серед таких: обов’язок підрядника вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, нести витрати на експертизу, призначену при виникненні між замовником і підрядником спору із приводу недоліків виконаної роботи або їх причин (окрім витрат на судову експертизу).
Розглянуто обов'язок підрядника по утриманню від здійснення конкретних дій, зокрема, він не має права вимагати збільшення твердого кошторису. Доводиться, що це правило не підтримує прагнення сторін до визначення ціни робіт у твердій сумі при укладанні договору. Звідси випливає, що на практиці може виникнути тенденція до встановлення приблизних цін робіт, що має як позитивні, так і негативні моменти.
У підрозділі 2.3. “Припинення та розірвання договору підряду на капітальне будівництво за державні кошти” розглянуто питання припинення та розірвання зазначеного договору підряду.
Підкреслено, що однією із підстав припинення договору підряду на капітальне будівництво можна вважати випадкову загибель об’єкту будівництва, оскільки із знищенням об’єкту сторони договору підряду не можуть далі нести права та виконувати свої обов’язки за договором.
У роботі висунуто пропозиції щодо розв’язання труднощів правозастосовного характеру, які виникають при реалізації підрядником свого права вимагати часткової або повної оплати роботи згідно з умовами договору у разі, коли неможливо завершення будівництва або неможливо використання завершеного об’єкту будівництва за цільовим призначенням внаслідок надання замовником неякісних матеріалів. Для цього пропонується у договорі конкретизувати роботи, які будуть виконуватися з матеріалів замовника або підрядника, яка вартість цих робіт та матеріалів та які умови оплати саме кожного етапу виконаних робіт.
Запропоновано доповнити ГК України нормою, яка закріплює обов'язок сторін перед поновленням будівельних робіт здійснювати технічне обстеження та оцінку стану незавершеного об'єкта будівництва, оскільки такий об'єкт може роками піддаватися впливу різного роду деформацій (опади, холод тощо).
Обґрунтовано, що для спрощення конкурсної процедури існує необхідність розробки конструкції комплексного будівельного контракту, коли на генерального підрядника покладаються обов’язки від проектування та відповідного документального (проектно-кошторисного) забезпечення, до організації роботи Робочої та Державної приймальних комісій.
Розділ 3. Відповідальність за порушення у сфері капітального будівництва за державні кошти містить два підрозділи, присвячені вдосконаленню питань господарсько-правової відповідальності суб’єктів відносин у капітальному будівництві з урахуванням особливостей таких відносин, зумовлених підрядним способом та фінансуванням його здійснення.
У підрозділі 3.1. “Підстави та види відповідальності будівельних організацій” зроблено аналіз видів та підстав відповідальності таких організацій (підрядника) за невиконання чи неналежне виконання ним своїх зобов’язань.
Узагальнено підстави відповідальності будівельної організації (підрядника) за порушення договору підряду, серед яких: невиконання дорученої роботи, неналежне її виконання, недоброякісне виконання робіт, порушення строків виконання робіт, невиконання інших умов договору.
Виявлено, що з поняттям якості результату виконаної роботи тісно пов'язане поняття недоліків виконаної роботи, однак ГК України і ЦК України не містять визначення ані звичайних недоліків, ані істотних недоліків, хоча дані поняття вживаються в їх нормах, а з їх наявністю у результаті роботи закон пов'язує наділення замовника додатковими правами. Запропоновано визначення істотних недоліків у капітальному будівництві як таких, що не дозволяють використовувати об’єкт будівництва за призначенням та які неможливо усунути, та закріплення цього визначення у нормах ГК України. Встановлено, що певні труднощі стосуються оцінки недоліків та висновку про придатність речі до звичайного або передбаченого договором вживання, оскільки окремих критеріїв якості об’єкту будівництва, що містяться в державних стандартах, технічних умовах і зразках стосовно окремих видів робіт (виробів), недостатньо. Запропоновано віднести процедуру оцінки якості об’єкту будівництва до суттєвих умов договору будівництва, що окремо узгоджуються сторонами при побудові кожного об’єкту.
Розглянуто таку поширену підставу застосування до будівельної організації (підрядника) відповідальності як порушення строків виконання робіт (початкових, проміжних та кінцевих); досліджено гарантійний строк, як строк виявлення неналежної якості результату роботи; виділено два види гарантій якості будівельної продукції: договірну та за законом, серед яких договірна, як правило, виконує додаткову роль.
У підрозділі 3.2. “Підстави та види відповідальності уповноважених органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування (замовника)” розглянуто теоретико-практичні питання господарсько-правової відповідальності зазначених суб’єктів, які виступають замовниками будівництва.
Досліджено питання неприйняття замовником результату будівництва, коли між ним та підрядником виникають відносини по зберіганню майна; виявлено, що наслідки невиконання цього обов’язку у законодавстві не конкретизовано. Наголошується, що найбільш правильним буде у цьому випадку керуватися загальними положеннями ЦК України про підряд, з урахуванням того, що відповідно до закону підрядник відповідає за незбереження наданого замовником матеріалу, а підставою для застосування до нього відповідальності за неналежне зберігання майна може бути ст. 618 ЦК України, що встановлює відповідальність боржника за дії інших осіб.
Виявлено, що перелік порушень законодавства, що можуть бути здійснені замовником, передбачено кількома нормативно-правовими актами, тоді як санкції за частину таких порушень або не встановлено, або встановлено різними актами, що ускладнює їх застосування. З урахуванням наведеного, а також того, що перелік порушень діючого будівельного законодавства складає майже 50 положень, запропоновано систематизувати всі положення щодо відповідальності у сфері будівництва у окремому законі, взявши за основу скасований Закон України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів», з урахуванням висловлених пропозицій.
| 
