загальна характеристика Роботи

Актуальність теми. Одним з основних напрямів земельної реформи в Україні є приватизація землі. Починаючи з 1992 р., певна частина земельного фонду країни перейшла з державної у приватну власність. В 1996 р., з прийняттям нової Конституції України, на конституційному рівні була закріплена сучасна система форм земельної власності. В ст. 14 Основного закону країни зазначено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою. А в ст. 142 Основного закону встановлено, що земля може знаходитись і у власності територіальних громад сіл, селищ, міст і районів у містах (комунальній власності). Таким чином, аналіз зазначених статей Конституції дає підстави для висновку про те, що в Україні конституційно встановлені дві форми земельної власності, а саме: суспільна власність, яка охоплює державну і комунальну власність, та приватна власність, яка охоплює власність фізичних осіб і власність недержавних юридичних осіб. При цьому слід прийняти до уваги вимогу ст. 14 Конституції про те, що право власності на землю гарантується. Це означає, що земельне законодавство повинне містити ефективні гарантії права власності на землю та забезпечити рівність суб’єктів перед законом. Разом з тим та ж сама стаття проголошує, що земля є національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Зазначені положення Конституції України визначають загальне правове поле для здійснення суб’єктами права власності повноважень власника земельних ділянок, включаючи й право на їх відчуження на підставі цивільних правочинів. Загальні конституційні положення щодо землі мають бути деталізовані в ряді законодавчих актів, перш за все, у Земельному кодексі України. Проте питання реалізації права власності на землю шляхом укладення цивільно-правових правочинів в Земельному кодексі повною мірою не вирішені. Для їх вирішення Прикінцевими положеннями Земельного кодексу України передбачено прийняття 8 спеціальних законів, зокрема закону про ринок земель та деяких інших. Однак, до їх прийняття укладення цивільних правочинів щодо земельних ділянок не має належної правової бази. Частково її відсутність компенсується введенням часткового мораторію на відчудження земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Однак, дія мораторію завершується 1 січня 2005 р. До цього часу в нашій країні доцільно створити ефективну систему організаційно-правового забезпечення процесу укладення цивільно-правових правочинів щодо земельних ділянок з тим, щоб забезпечити баланс суспільних та приватних інтересів на ринку землі.

На жаль, питання укладення правочинів щодо земельних ділянок не отримали належної уваги з боку юристів-науковців України. В зв’язку з цим дослідження проблем правового регулювання правочинів щодо земельних ділянок є одним з найактуальніших завдань земельно-правової науки нашої країни. Саме відсутність належного комплексного дослідження правових проблем формування ринку земель взагалі, та правового регулювання правочинів щодо земельних ділянок зокрема обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Теоретичною базою дослідження стали наукові праці українських вчених-юристів, зокрема: в галузі земельного права - Семчика В.І., Погрібного О.О., Шульги М.В., Титової Н.І., Кулинича П.Ф., Янчука В.З., Носіка В.В., Каракаша І.І., Федоровича В.В., Мунтяна В.Л., Гуревського В.К.; в галузі екологічного права - Андрейцева В.І., Малишевої Н.Р., Шемшученка Ю.С.; в галузі цивільного права - Луця В.В., Шевченко Я.М., Бобрової Д.В., Кучерук К.І. та ін.

Крім того, важливою науковою базою для підготовки даного дисертаційного дослідження стали праці російських правознавців Адиханова Ф.Х., Аксеньонка Г.О., Беляєвої З.С., Бистрова Г.Ю., Боголюбова С.О., Єрофеєва Б.В., Жарикова Ю.Г., Іконицької І.О., Казанцева М.Д., Козиря М.І., Краснова М.І., Фоміної Т.І., Чубукова Г.В. та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи за плановою темою, яка виконується на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії на тему “Правове регулювання розвитку АПК України”, що розробляється відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин”.