ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ – ВІДСУТНЬОГО БОРЖНИКА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційної роботи. Україна з набуттям незалежності розпочала процес формування нового суспільного економічного правопорядку, який ґрунтується на ринкових принципах господарювання. Законодавство про банкрутство є одним із основних правових інструментів у ринковій економіці, який впливає на інвестиційну привабливість країни, відображає і характеризує загальну економічну політику в державі, відношення держави до бізнесу, захисту власності та інвестиційного кредиту. В системі законодавства України інститути банкрутства виникли та існували відокремлено від певних галузей законодавства і права. В сучасних умовах, коли законодавство України набуває чіткої структури, в якій господарські відносини регулюються господарським кодексом, постає необхідність у комплексному дослідженні інститутів права неплатоспроможності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами. Неспроможність і банкрутство як інститути права через застосування специфічних прийомів і засобів покликані регулювати правові відносини між суб’єктами господарювання у разі, коли деякі з них не здатні виконати свої грошові зобов’язання перед іншими. Ці відносини в більшості країн світу ґрунтуються на конкурентних засадах і називаються конкурсними. В законодавстві України право конкурсу випливає з поняття конкурсного кредитора неспроможного боржника, а тому воно дає поштовх для зародження та розвитку конкурсного права та конкурсного процесу, які на даний час в Україні знаходяться у стадії становлення, пошуку свого предмету, методу, принципів тощо.

Недостатньо розвинуте конкурсне право в нашій державі є причиною зростання в судовій практиці кількості боржників, що в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятим 30 червня 1999 року, далі Закон про банкрутство, називаються відсутніми боржниками. Це боржники які не мають майнової маси, не здійснюють підприємницької діяльності, витрати на провадження у справах щодо яких здійснюються за рахунок держави та кредиторів і не відшкодовуються. В деяких регіонах України на тисячу підприємств-банкрутів близько дев’ятисот восьмидесяти є відсутніми боржниками, що вказує на наявність серйозної правової та макроекономічної проблеми в державі. Інститут банкрутства юридичної особи-відсутнього боржника в Україні на тлі законодавства європейських держав та держав, що утворилися на пострадянському просторі, суттєво відрізняється своїми особливостями, які породжують проблеми при застосуванні законодавства: недостатня визначенність предмета і методів правового регулювання у різних процедурах; невизначенність галузевої належності інститутів права банкрутства; неврахування конкурсної природи права неплатоспроможності у різних процедурах; законодавча та теоретична невизначеність прав учасників провадження у ліквідаційній процедурі в залежності від майнового стану боржника; наявність статусу ліквідатора для ініціюючого кредитора; правова невизначенність щодо ознак банкрутства та відсутність спрощених процедур ліквідації банкрутів – відсутніх боржників. Ці та інші проблеми потребують наукового пояснення, теоретичного дослідження та практичної розробки задля вдосконалення законодавства і покращення практики його застосування.

Проблеми правового регулювання процедур неплатоспроможності були предметом дослідження українських вчених Р.Г. Афанасьєва, О.М. Бірюкова, М.І. Тітова, О.О. Степанова, Б.М. Грека, В.В. Радзивілюк та інших, наукові праці яких більше присвячені загальним питанням теорії права та законодавчого регулювання процедур банкрутства без спеціального наукового дослідження конкурсної природи і проблем банкрутства юридичної особи та її особливої категорії – відсутнього боржника. Найбільшу теоретичну цінність у дослідженні природи права неплатоспроможності в Україні мають роботи вчених В.В. Джуня та Б.М. Полякова.

Теоретичну основу дослідження, крім робіт вищезазначених вчених, склали праці вчених дореволюційної Росії, відомих радянських, сучасних українських та зарубіжних вчених-юристів з загальної теорії права, господарського і господарсько-процесуального права, теорії підприємництва і конкурсного процесу та інших галузей права: Г.В. Бертгольда, Д.М. Генкіна, А.Х. Гольмстена, А.І. Камінки, К.І. Малишева, А.Н. Трайніна, Г.Ф. Шершеневича, В.Н. Афонькіна, М.І. Брагінського, П.Д. Баренбойма, В.В. Вітрянського, Ю.А. Воронова, О.С. Іоффе, П.Д. Кіндера, О.О. Колесникова, М.Г. Масевича, Л.М. Міхієнко, В.Ф. Попондопуло, В.В. Степанова, А.Н. Сьоміна, М.В. Телюкіної, В.Н. Ткачова, С.С. Трушнікова, Г.Б. Юна, Г. Папе та інших.

Джерелом наукової інформації для проведення дослідження також стали праці вчених: С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, В.М. Гайворонського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, В.І. Семчика, Р.З. Лівшиця, В.К. Мамутова, В.Ф. Опришка, В.Я. Тація, В.С. Щербини, Я.М. Шевченко, І.В. Спасібо-Фатєєвої та інших, які висвітлювали окремі питання, що є предметом дисертаційного дослідження.