ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІЛЬНОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У процесі задоволення своїх економічних інтересів у суб’єктів господарських правовідносин виникає необхідність у кооперації, тобто у спільній діяльності (далі - СД). Основною організаційно-правовою формою здійснення спільної господарської діяльності (далі - СГД) є господарський договір. Ефективність ведення СГД серйозно ускладнюється недосконалістю нормативно-правової регламентації. З метою її подальшого вдосконалення є необхідним вироблення нових принципів державної політики у цій сфері. Призначенням державної політики за таких умов має бути наступне формування оптимальних засобів правового регулювання господарських відносин з СД: здійснення вичерпного господарсько-правового врегулювання СГД, подальше збалансування та взаємоузгодження його з цивільним, податковим, банківським законодавством та законодавством про бухгалтерський облік; створення відсутнього на сьогодні в законодавстві системного підходу до стимулювання СГД; виділення пріоритетних галузей економіки та заохочення СГД саме у цих галузях тощо. З огляду на зазначене особливої актуальності та науково-практичного значення набуває сьогодні розробка поняття та особливостей СД як господарського зобов’язання. В Україні дослідження питань правового регламентування СГД тривалий період здійснювалося лише з позицій приватно – правового регулювання. Масштабні економічні реформи виявили неприйнятність існуючих підходів до СГД, заснованих на ізольованому одногалузевому дослідженні проблем, що не враховують їх комплексної, системної міжгалузевої природи правового регулювання. Потреба у проведенні взаємоузгодження чинного законодавства обумовлюється специфікою господарського права як комплексної галузі права.

Актуальність теми зумовлюється і недостатнім рівнем науково-теоретичної розробки проблем, пов’язаних із господарсько-правовим регулюванням СД в Україні. Так, науково – теоретична розробка даної проблематики з цивільно-правової точки зору здійснюється такими науковцями, як: О.В.Дзера, А.С.Довгерт, В.В.Луць, А.І.Масляєв, І.А.Масляєв, С.Ю.Погуляєв та ін. Однак, в Україні практично відсутня комплексна розробка даної проблематики з точки зору господарського права (як науково - теоретична, так і прикладна). На сьогодні немає системних теоретичних праць з проблем господарсько-правового регулювання та використання у практичній діяльності договорів про СГД. Єдиною вітчизняною монографічною роботою з цієї тематики у господарсько-правовому аспекті є монографія Н.Є.Косач “Правове регулювання спільної господарської діяльності” (2003р.), що присвячена переважно дослідженню еволюції поняття “joint venture” (спільне підприємництво), перспективи зближення законодавства України з законодавством Європейського Союзу в сфері СГД. Таким чином, у господарсько-правовій літературі дана тема є лише частково дослідженою, а тому потребує подальшої наукової розробки. У науці господарського права не повною мірою досліджені такі поняття, як: “спільна господарська діяльність”, “договір про спільну господарську діяльність”, “просте товариство”, “припинення спільної господарської діяльності”. Потребують дослідження проблемні прикладні аспекти правового регулювання процесу укладення, виконання та припинення договорів про СГД в Україні. Відсутність наукових розробок у даному напрямку перешкоджає ефективному веденню СГД та стримує її розвиток, що негативно відображається на розвиткові ринкових відносин у вітчизняній економіці.

Існуючі дослідження з даної проблематики проводились до вступу в силу нових ЦКУ та ГКУ, а тому не відповідають повною мірою  вимогам сьогодення. Глава 77 “Спільна діяльність” ЦКУ містить ряд новел, якими не враховано специфіки здійснення та припинення СГД як особливого виду господарської діяльності та господарського договору. Відсутністю відповідного правового регулювання в межах ГКУ зумовлюється об’єктивна потреба його доповнення окремою главою “Правове регулювання спільної господарської діяльності”, з наступним внесенням змін та доповнень до ЦКУ, приведенням податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік у відповідність із ГКУ, розмежування в цьому аспекті предметів правового регулювання ЦКУ та ГКУ, розробки відповідних законопроектів про внесення змін і доповнень до ГКУ та ЦКУ.