ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах дедалі більш важливим предметом правових досліджень стає проблема діалектичної взаємодії права і політики. З огляду на це теорія права спрямовує свою увагу не лише на ті чи інші правовідносини, а й на фундаментальні проблеми, що пов’язані з правовим регулюванням статусу політичних інститутів як одного з базисних процесів, який забезпечує планомірний демократичний розвиток політичної системи суспільства. Актуальність цього напряму досліджень у галузі сучасної теорії права зумовлюється такими причинами.

По-перше, проблематика правового регулювання статусу політичних інститутів є тісно пов’язаною з суто практичними процесами державотворення, які нині відбуваються в Україні. В цьому сенсі, як справедливо зазначає Ю. Шемшученко в передмові до колективної монографії «Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи», процес реформування суспільного і державного життя робиться нині здебільшого методом проб і помилок через відсутність надійної теоретико-правової основи для будь-яких дій у частині реформування держави і політичної системи в цілому. Тому нинішній етап розвитку України як суверенної і незалежної демократичної держави, вирішення найважливіших практичних проблем у частині проведення політичної, конституційної, адміністративної реформи, формування і вдосконалення правової основи для розвитку громадянського суспільства в Україні, тісно пов’язані з розробленням науково-теоретичної основи зазначених процесів. Унаслідок чого дослідження теоретичних проблем правового регулювання статусу політичних інститутів виявляється актуальним практичним завданням вітчизняної юридичної науки.

По-друге, дослідження процесів правового регулювання статусу політичних інститутів дає змогу сформувати цілісну концептуально-методологічну модель взаємовпливу політики і права, що є актуальним з огляду на появу в сучасній юридичній науці таких нових дисциплін, як легіспруденція, юридична антропологія та правові дослідження політичних інститутів і процесів. З цього погляду важливо сформувати цілісну теорію впливу права на політику, політичні процеси, конкретні політичні інститути, обґрунтувати ідею правової детермінації політики як невід’ємної умови постання правової держави в Україні.

По-третє, проблема правового регулювання та регулятивного впливу на суспільні відносини є однією з фундаментальних для теорії держави і права. Так, специфічна роль права, як однієї з найважливіших сфер суспільного життя, полягає насамперед у його здатності здійснювати регулятивний вплив на всі суспільні відносини (політичні, економічні, соціальні, інформаційні, культурно-національні тощо), не лише детермінуючи цим конкретні типи суспільних відносин, а й встановлюючи цілі та орієнтири розвитку для суспільства. Зважаючи на те, що політика та політичні відносини становлять одну з головних сфер життєдіяльності суспільства, яка до того ж є безпосередньо пов’язаною з розвитком держави, постає очевидною необхідність побудови цілісної наукової теорії правового регулювання політичних відносин, визначення статусу політичних інститутів та правових параметрів протікання політичних процесів.

Важливим кроком у розвиткові цього напряму юридичних досліджень стали праці В. Авер’янова, І. Воронова, Л. Герасіної, А. Георгіци, Р. Гринюка, О. Данильяна, В. Денисова, А. Коваленка, М. Козюбри, А. Колодія, В. Кравченка, І. Кресіної, В. Лемака, С. Максимова, М. Малишка, О. Мурашина, Н. Оніщенко, Н. Осипової, М. Панова, О. Петришина, В. Селіванова, О. Скакун, О. Скрипнюка, В. Тимошенко, Ю. Тодики, В. Цвєткова, М. Цвіка, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, Н. Шукліної, О. Ющика та ін. Серед російських авторів тут варто назвати імена А. Автономова, Г. Андрєєвої, М. Баглая, Г. Ігнатенка, В. Ільїна, В. Ісакова, Д. Ковачева, В. Леушина, А. Медушевського, А. Мішина, В. Перевалова, М. Салікова, В. Четверніна, В. Чиркіна. Втім, попри істотне підвищення наукової уваги до загальнотеоретичних питань правового регулювання політичних інститутів та процесів, слід відмітити, що досі залишається чимало проблем, які потребують свого ретельного наукового теоретико-правового аналізу. На нашу думку, самостійну групу цих проблем становлять ті, що стосуються вдосконалення теоретичного та методологічного арсеналу в юридичному дослідженні політичних інститутів. У цьому контексті на одне з перших місць як за актуальністю, так і за теоретичною значущістю, виходить проблема визначення поняття правового регулювання статусу політичних інститутів, а також аналізу цього процесу в сучасних умовах розвитку Української держави і суспільства.