ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

         Актуальність теми дослідження. Конституційне проголошення України соціальною, демократичною, правовою державою, потреба в подальшій демократизації суспільного і державного життя визначає необхідність дослідження змісту та сутності таких ключових категорій теорії права, як соціальне та правове регулювання. Аксіоматичним у сучасному правознавстві є характеристика регулювання суспільних відносин як основного призначення права.

Кардинальні зміни в дослідженні проблем правового регулювання відбулися на початку 90-х років і були пов'язані з відмовою суспільства від ідеологізації юридичної науки, а також з проголошенням України незалежною суверенною державою. Конституція України чітко визначила, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Тому можна констатувати необхідність правового регулювання для розвитку суспільства, оскільки саме ефективне правове регулювання забезпечує захист прав особистості, стабільність, порядок і організованість суспільства, реалізацію перспектив соціального та економічного розвитку. Визнання важливості та соціальної цінності права спричинило необхідність дослідження проблеми сутності правового регулювання та шляхів підвищення його ефективності. Особлива актуальність теми дисертації зумовлюється проголошенням ідеї верховенства права та підпорядкування діяльності держави інтересам особистості.

Досліджувана проблема має як теоретичне, так і практичне значення. Актуальність роботи визначається науковим аналізом правового регулювання як важливого інституту теорії права з точки зору його сутності, змісту, структури, природи та функцій. Практичний інтерес має визначення особливостей здійснення правового регулювання у різноманітних сферах життєдіяльності суспільства і виявлення шляхів підвищення його ефективності.

Юридична наука та практика намагається досягти значного ступеня ефективності у всіх сферах людської діяльності загалом та юридичної зокрема. Основою здійснення різноманітних типів юридичної діяльності є правове регулювання, від ефективності якого залежить повсякденна діяльність у сфері права та рівень професійності юридичної діяльності спеціальних суб’єктів з  реалізації наданих їм повноважень.

         Завдання правового регулювання полягає у відображенні та узгодженні суспільних інтересів, які б сприяли розвитку основних сфер суспільних відносин. Саме це визначає необхідність перегляду ряду основних теоретичних положень щодо ефективності законодавства. В нових умовах було б некоректно продовжувати визначати ефективність закону лише як співвідношення між результатом дії норми та метою її прийняття. В світлі сучасного розуміння сутності закону ефективність законодавства слід вимірювати його внеском у зміцнення правових засад державного і громадського життя, у формування і розвиток елементів свободи суб’єктів суспільних відносин, в реалізацію прав і свобод громадян.

Вирішення згаданих завдань є неможливим без відповідної наукової основи, а тому дослідження наукових засад ефективності правового регулювання стає однією з нагальних проблем теорії держави та права. Адже ефективність будь-якої сфери юридичної діяльності визначається наявністю теоретичних розробок фундаментальних проблем наукового характеру, що не лише забезпечують аналітичні висновки, а і визначають можливості та шляхи розвитку юридичних понять і категорій у перспективі.

Теоретичною основою дисертаційної роботи, насамперед, є наукові праці відомих українських і російських вчених радянського періоду. Серед них:   С.С. Алексєєв, М.І. Байтін, А.Б. Венгеров, В.М. Горшеньов, О.А. Гаврилов, Д.А. Керімов,  В.А. Козлов, В.М. Кудрявцев, В.В. Лазарєв, В.В. Лапаєва,       Р.З. Лівшиц, Г.В. Мальцев, В.К. Мамутов, М.І. Матузов, В.С. Нерсесянц,       В.І. Нікітинський, А.С. Пашков, Т.Н. Радько,  І.С. Самощенко, В.Д. Сорокін, Ф.Н. Фаткуллін, Р.О. Халфіна, Л.С. Явич та інші.

Серед сучасних вітчизняних вчених, публікації яких пов’язані з дослідженням ефективності правового регулювання, можна назвати таких, як Т.Г. Андрусяк, С.В. Бобровник, В.В. Головченко, О.В. Зайчук, А.П. Заєць,     М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, Є.Б. Кубко, Н.М. Оніщенко,    М. П. Орзіх, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун,    В.В. Цвєтков,  Ю.С. Шемшученко та інші.

Науковий аналіз проблем правового регулювання у теоретичних розробках вітчизняних та зарубіжних правознавців надав можливість з’ясувати реальний стан досліджуваної проблеми, окреслити коло питань, які потребують подальшого наукового опрацювання. Не відкидаючи величезної наукової і практичної цінності використаних правових джерел, необхідно засвідчити наявність серед них ідеологічно і політично заангажованих досліджень, які необ’єктивно відображали тогочасні умови юридичного буття.

Багато важливих питань теми досі трактуються суперечливо. Причиною є складність і багатогранність проблеми, а головне – значні складнощі у визначенні критеріїв оцінки ефективності, її кількісних параметрів.

Викладеними обставинами й зумовлюється актуальність теми ефективності правового регулювання суспільних відносин, що в свою чергу впливає на вибір об’єкта і предмета дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота пов­’язана з плановою тематикою науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права                        ім. В.М. Корецького НАН України, є складовою частиною загальних тем: “Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010) та “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U 001597).