ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УКЛАДЕННЯ І ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Із формуванням України як держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою надзвичайно гостро постало питання створення законодавства, яке б регулювало відносини у сфері господарювання. Серед положень господарського та цивільного права значне місце посідають норми, які покликані регулювати договірні відносини у сфері господарювання, оскільки роль таких договорів постійно зростає.

Актуальність теми дослідження. Необхідність виокремлення регулювання господарсько-договірних відносин викликана тим, що господарський договір, на відміну від цивільно-правового, часто зачіпає публічні інтереси, тобто його дія не обмежується впливом на сторони, які беруть у ньому безпосередню участь, а й позначається на інтересах держави і суспільства в цілому. Саме це стало однією із причин прийняття разом з Цивільним кодексом (ЦК) також Господарського кодексу (ГК) України, значна частина норм якого встановлює особливості регулювання господарсько-договірних відносин.

Вибір теми дослідження визначається центральним місцем договору в правовому регулюванні господарського обороту. Незважаючи на велике значення господарського договору та ті проблемні моменти, які виникли у зв’язку із практичним застосуванням ЦК та ГК України, теоретичні і практичні питання застосування норм цих кодексів у аспекті укладення та виконання господарських договорів не були предметом комплексного, цілісного вивчення (так, існує проблема визначення характеру норм господарського договірного права, дефініції попереднього господарського договору, стадій укладення господарських договорів, визначення моменту надходження оферти тощо).

Існуючі на даний час наукові роботи, які частково стосуються теми даного дослідження, не охоплюють значної частини питань та проблем, що пов’язані з поняттям господарського договору, його укладенням та виконанням, а також наслідками, які тягне за собою невиконання чи неналежне виконання господарського договору. Значна кількість праць, що публікується в юридичних журналах та книгах, зводиться до коментування окремих норм законодавства та судової практики. Проте на тлі незавершеної дискусії про співвідношення ЦК та ГК України постала необхідність детального вивчення та аналізу нормативно-правових актів, що здійснюють регулювання сфери договірних відносин у господарському обороті.

Зазначені вище обставини свідчать про актуальність обраної теми і про потребу комплексного наукового дослідження правового регулювання укладення і виконання господарських договорів.

Теоретичним підґрунтям висновків, сформульованих у дослідженні, є наукові праці вчених-юристів у галузі теорії права, цивільного та господарського (торгового) права дореволюційного, радянського й сучасного періодів:                           О.А. Ашуркова, О.А. Беляневич, С.М. Бервено, Ж.А. Білоус, М.І. Брагінського,                А.В. Венедиктова, В.Г. Верднікова, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, О.С. Іоффе,            Г.Л. Знаменського, О.М. Кучер, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.С. Мілаш,                            І.Б. Новицького, В.Г. Олюхи, В.Ф. Опришка, О.О. Отраднової, Н.М. Пархоменко, Н.О. Саніахметової, С.В. Сарбаша, Є.О. Суханова, В.С. Толстого, Н.О. Халаїм,       О.О. Чувпила, А.В. Чучковської, В.С. Щербини та ін. Використовувалися роботи зарубіжних правознавців, як-то: В. Ансона, Є. Годеме, Р. Джуровича, М. Кароллюса,                         Г. Коціола, Р. Саватьє, К. Тідтке та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правового регулювання економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана відповідно до комплексної цільової програми “Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України” (номер державної реєстрації 0102 V 006315). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає у дослідженні проблем правового регулювання укладення, виконання, а також наслідків невиконання чи неналежного виконання господарських договорів та розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.

Мета і завдання дослідження. Мета даного наукового дослідження полягає у розкритті сутності господарського договору, виробленні нових науково обґрунтованих висновків і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання укладення та виконання господарських договорів, а також наслідків, які настають за їх невиконання чи неналежне виконання. Відповідно до поставленої мети визначені такі основні завдання:

-                дослідити сутність господарського договору та визначити його місце в системі зобов’язальних відносин;

-                проаналізувати порядок укладення попереднього господарського договору та загальний порядок укладення господарського договору, а також особливості укладення окремих видів господарських договорів;

-                дослідити правове регулювання виконання господарських договорів;

-                проаналізувати наслідки, які настають за невиконання або неналежне виконання господарського договору;

-                сформулювати конкретні висновки та пропозиції щодо удосконалення правового регулювання укладення і виконання господарських договорів.

Об’єктом дослідження є відносини, що складаються з приводу укладення, виконання, а також невиконання чи неналежного виконання господарських договорів.

Предметом дослідження є система чинного національного законодавства та міжнародно-правові акти, що регулюють укладення та виконання господарських договорів, існуюча юридична практика, національні та іноземні наукові джерела.

Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження використовувалися такі методи в їх сукупності: історичний, системно-структурний, порівняльний, діалектичний, формально-логічний.

Історичний метод використовувався при дослідженні закономірностей розвитку регулювання договірних господарських відносин у різних державах, а також зміни змісту поняття “торгова угода” та “господарський договір” з моменту виникнення по сьогоднішній час.

Системно-структурний метод дозволив визначити місце господарських договорів у системі зобов’язальних відносин, а також виявити ознаки, які відрізняють господарський договір від інших договорів.

Порівняльний метод надав можливість охарактеризувати укладення та виконання господарських договорів на основі порівняння їх з цивільно-правовими та адміністративними договорами. Також він був застосований при порівнянні вітчизняного законодавства з іноземним та з положеннями міжнародних актів з метою внесення пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства на ґрунті застосування прогресивних норм, які містяться у законодавстві іноземних держав та міжнародних актах.

Діалектичний метод пізнання правових явищ застосовувався при розгляді правової сутності, порядку укладення та виконання господарського договору як одного з видів договору. Використання цього методу пізнання протягом всього процесу дисертаційного дослідження дозволило розглянути тенденції розвитку об’єкту цього дослідження.

Використання формально-логічного методу дозволило охарактеризувати особливості укладення та виконання господарських договорів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правового регулювання укладення та виконання господарських договорів після прийняття ЦК та ГК України, в якому обґрунтовуються нові в теоретичному аспекті й важливі для практики положення та висновки, зокрема:

вперше:

-     обґрунтовано потребу наділити за загальним правилом правом вимагати укладення основного договору на підставі попереднього господарського договору обидві його сторони;

-     досліджено дійсність своєчасно направленої на підставі попереднього договору оферти, яка надійшла до адресата із запізненням. Обґрунтовується, що така оферта зобов’язує до укладення основного договору, якщо вона не була одержана із значним затриманням після спливу строку, протягом якого передбачалося укладення основного договору;

-     обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення моменту одержання документу. Ним повинен бути момент, коли адресат дізнався або повинен був дізнатися про надходження цього документу;

-     визначено потребу прямої вказівки на диспозитивність зазначеного у ст.181 ГК України двадцятиденного строку для акцепту та для врегулювання розбіжностей і передачі їх до суду;

-     аргументовано думку, що новою пропозицією слід вважати лише відповідь, яка відправлена із запізненням; якщо ж вона отримана із запізненням, але надіслана своєчасно, вона повинна розглядатися як “спростовний” акцепт. Тому необхідно виключити з ч.2 ст.645 ЦК абзац 2, а частину 3 доповнити наступним абзацом: “Відповідь, надіслана із запізненням, є новою пропозицією”. Крім того, для усунення колізії між нормами ч.2 і ч.3 ст.645 ЦК України, з ч.3 слід виключити слова “та (або) одержано”;

-     висунуто пропозицію змінити ч.1 ст.198 ГК України, яка передбачає однією з форм розрахунків за господарськими договорами “готівкою через установи банків”. У дисертації доводиться, що у випадку здійснення розрахунку за участю банку він не є готівковим. Оскільки законодавством допускається здійснення розрахунків за господарськими договорами також готівкою, то слова “через установи банків” мають бути виключені з ч.1 ст.198 ГК України;

-     обґрунтовано необхідність введення обмеження розміру неустойки не тільки за грошовими, а й за іншими видами зобов’язань;

-     обґрунтовано необхідність відображення в загальних положеннях про господарські договори норм, які б у диспозитивному порядку встановлювали окремі види оперативно-господарських санкцій за невиконання чи неналежне виконання умов господарського договору;

удосконалено:

-       періодизацію історичного розвитку господарських договорів. У зв’язку з цим пропонується виділяти п’ять етапів становлення теорії права та законодавства щодо господарських договорів, зокрема: перший – до 20-х рр. ХХ століття; другий – з початку 20-х рр. ХХ століття; третій – з 1938 р.; четвертий – з середини 50-х рр.; п’ятий – з кінця 80-х рр. і до теперішнього часу;

-       визначення поняття “договірна відповідальність” – це санкція майнового характеру, яка стягується на користь кредитора з боржника, який не виконав або неналежно виконав договірне зобов’язання;

дістали подальшого розвитку положення щодо:

-       можливості забезпечення попереднього договору такими способами, як завдаток або притримання. Обґрунтовується неможливість використання цих способів забезпечення виконання попереднього договору, оскільки вони суперечать самій суті попереднього договору;

-       можливості укладення господарського договору в усній формі. При розгляді даного питання було встановлено недопустимість усної форми господарського договору, оскільки відповідно до чинного законодавства такий договір повинен вважатися неукладеним. Обґрунтовується думка про доцільність закріплення у законодавстві можливості використання усної форми господарського договору;

-       передбаченого ч.2 ст.625 ЦК України положення про стягнення індексу інфляції та процентів. Передбачений за цією статтею індекс інфляції стягується незалежно від відшкодування збитків та сплати неустойки, а проценти слід розглядати як мінімальний розмір збитків, на який поширюється загальне правило ГК України про залікову неустойку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання: в науково-дослідних цілях – для подальшої теоретичної розробки та удосконалення положень науки щодо договірних відносин; у законотворчій діяльності – для вдосконалення національного законодавства щодо регулювання господарських та цивільних договірних відносин; у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з господарського, цивільного та договірного права.

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана особисто автором. Пропозиції та положення дисертації базуються на власних дослідженнях здобувача, аналізі наукових та нормативних джерел. Окремі питання дисертації порушуються вперше, інші – розглядаються по-новому.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовані при її обговоренні на засіданнях кафедри правового регулювання економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, доповідалися на конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”        (м. Жовті Води, Інститут підприємництва “Стратегія”, 10-11 листопада 2005 року); Міжнародна науково-практична конференція “Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання” (м. Київ, Національна академія управління,    7-8 грудня 2005 року). Крім того, ряд положень дисертації використовувались у навчальному процесі (Довідка про впровадження №340/07 від 15 січня 2007 року).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у шести статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку фахових наукових видань, затверджених ВАК, та у тезах двох виступів на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (272 найменування). Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок, із них 186 сторінок основного тексту.