Правове становище особистих селянських господарств в Україні

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реалізація земельної і аграрної реформи в Україні супроводжується зміною суті і характеру суспільних відносин у сільському господарстві і соціальній сфері села. Запровадження приватної власності на землю та інші засоби виробництва, проведення приватизації в агропромисловому комплексі, виникнення нових організаційно-правових форм господарювання, здійснення інших напрямків вказаних реформ спрямовані перш за все на формування в Україні конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, утвердження ринкових засад у процесі виробництва і реалізації продукції рослинництва і тваринництва. Поряд із запровадженням нових форм аграрного господарювання важливе значення має дослідження й вже існуючих ефективних видів господарювання на землі, одним з яких є ведення особистих селянських господарств.

У економічній структурі сучасного сільськогосподарського виробництва важливе місце займає діяльність громадян України, які протягом останніх десяти років одержували земельні ділянки для ведення особистих підсобних господарств і займались вирощуванням сільськогосподарської продукції не лише для задоволення власних потреб у продуктах харчування, а й з метою реалізації продукції рослинництва і тваринництва на ринку. Зокрема, за період проведення земельної реформи 11 млн. громадян України приватизували свої земельні ділянки на площі 3256 тис. гектарів. У 2000 р. особисті підсобні господарства громадян виробили 60 % валової сільськогосподарської продукції в Україні, тому за обсягами сільськогосподарського виробництва громадян, які вели особисті підсобні господарства, можна віднести до основних суб’єктів аграрного виробництва, правове становище яких не було належним чином закріплено у законодавстві України.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. питання правового становища особистих підсобних господарств набули особливого значення, оскільки у цьому законі нічого не було сказано про надання земельних ділянок для ведення особистих підсобних господарств. Водночас у Земельному кодексі України передбачається передача земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства. У цьому зв’язку набувають актуальності питання щодо визначення правової природи особистих селянських господарств, співвідношення останніх з особистими підсобними господарствами громадян та іншими подібними організаційно-правовими формами сільськогосподарського виробництва, а саме: селянськими (фермерськими) господарствами, індивідуальною підприємницькою діяльністю у сільській місцевості тощо. Необхідність у такому дослідженні зумовлена й тим, що крім Земельного кодексу України не прийнято інших законодавчих і нормативно-правових актів, у яких було б закріплено правове становище особистих селянських господарств. Крім того, потреба у доктринальному аналізі правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі виробництва сільськогосподарської продукції на земельних ділянках призначених для ведення  особистих селянських господарств, зумовлена й тим, що у науці аграрного, земельного, цивільного, трудового та інших галузей права питання правового становища особистих селянських господарств, на відміну від правового забезпечення розвитку особистих селянських господарств, не висвітлювались. Проведені у радянський період наукові дослідження з питань правового статусу особистих підсобних господарств не дають відповіді на чисельні запитання і проблеми, пов’язані з веденням особистих селянських господарств, і є недостатніми для розробки концептуальних підходів до законодавчого забезпечення особистих селянських господарств в Україні. Вказані вище обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до плану наукової роботи юридичного факультету, зокрема науково-дослідної роботи з теми «Дослідження державно-правового механізму забезпечення аграрної, земельної реформи і одержання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції», яка здійснювалась кафедрою трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 1997–2000 років (№ державної реєстрації 0197U03329), а також з теми “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка досліджується з січня 2000 р. (№ державної реєстрації 03010002693).