У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідження; визначено її зв’язок з державними науковими програмами, мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну; висвітлено теоретичну та емпіричну базу роботи, практичне значення одержаних результатів; подано відомості про їхню апробацію та впровадження.
Розділ 1 «Загальна характеристика виконавчого провадження щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень» складається з трьох підрозділів, у яких з’ясовано генезис інституту виконавчого провадження, його поняття та принципи, досліджено нормативне забезпечення.
У підрозділі 1.1«Генезис становлення інституту виконавчого провадження у доктрині адміністративного права» зазначено, що дослідження виконавчого провадження проводились у межах вирішення питань формування елементів матеріально-правових галузей системи права. При цьому виконавче провадження слід розглядати як обов’язковий компонент адміністративно-юрисдикційної складової діяльності держави щодо забезпечення функціонування механізму виконання рішень державних органів стосовно здійснення публічно-владних повноважень із захисту прав та законних інтересів громадян. Звернення до історичного досвіду щодо виконавчого провадження як соціального явища, проведення порівняльно-правових досліджень, спрямованих на вивчення впливу на профілактику правопорушень, дають змогу визначити найоптимальніші способи і методи регулювання примусового виконання рішень суду та юрисдикційних органів.
У підрозділі 1.2 «Поняття та принципи виконавчого провадження» вказано, щопринципи визначають основні риси, сутнісні характеристики, зміст і призначення всієї сфери виконання судових та юрисдикційних рішень. Загальними є: верховенство права; законність; гласність; поєднання інтересів особи, суспільства; науковість. До принципів адміністративного процесу, які характеризують виконавче провадження, належать: публічність провадження; рівність учасників процесу перед законом та право на захисника і правову допомогу; провадження національною мовою. До спеціальних принципів виконавчого провадження зараховують: обов’язковість, своєчасність, повноту виконання і неупередженість державного виконавця; пріоритетність звернення стягнення на майно боржників; одноосібність прийняття рішення в конкретному виконавчому провадженні; доступність і гарантованість захисту прав стягувача і боржника.
У підрозділі 1.3«Нормативно-правове забезпечення виконавчого провадження щодо виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення» доведено, що правове регулювання виконавчого провадження є специфічним різновидом правового регулювання, спрямованого на втілення організаційно-правових засобів щодо охорони прав і законних інтересів громадян. Відомчі нормативні акти регулюють визначене коло суспільних відносин, що виникають у процесі виконавчого провадження, зокрема щодо дотримання встановлених законом та підзаконними нормативними актами правил і процедур. Акцентовано, що досліджені правові акти щодо примусового виконання постанов судів та органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, частково не відповідають вимогам Рекомендації № Rec (2003) 16 Комітету міністрів Ради Європи «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права» та потребують удосконалення.
Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» складається з чотирьох підрозділів, у яких схарактеризовано виконавче провадження як стадію адміністративного процесу, визначено його учасників і суб’єктів, проаналізовано адміністративно-правовий механізм регулюваннявиконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення та наведено характеристику адміністративної відповідальності за порушення щодо виконавчого провадження.
У підрозділі 2.1 «Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення як стадія адміністративного процесу» обґрунтовано, що виконавче провадження являє собою сукупність правозастосовних та організаційно-технічних дій уповноважених органів, посадових осіб, які діють у межах правових приписів щодо реалізації постанов у справах про адміністративні правопорушення. Система норм, що регулюють виконавче провадження у сфері дослідження, утворює міжгалузевий інститут. Виконавчому провадженню в зазначеній сфері як процесуальному інституту властиві такі ознаки: має владний характер; реалізовується суб’єктами адміністративно-правових відносин; тяжіє до повної регламентації адміністративно-процесуальними нормами; процесуальні дії фіксуються офіційними документами, які мають перехідний та підсумковий характер; основним призначенням є реалізація постанов у справах адміністративно-юрисдикційного характеру.
У підрозділі 2.2«Учасники і суб’єкти виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» вказано, що під виконавчим провадженням у справах про адміністративні правопорушення розуміють юридично значущу, здійснювану у визначеній послідовності, у суворо регламентованій формі діяльність компетентних органів із залученням учасників та суб’єктів, спрямовану на досягнення конкретного документально закріпленого результату. Класифікація суб’єктів і учасників виконавчого провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється за: ознакою владних повноважень; способом реалізації владних повноважень; обсягом владних повноважень у виконавчому провадженні; ступенем зацікавленості у виконавчому провадженні; ознакою персоналізації захисту прав і законних інтересів особи, стосовно якої ведеться виконавче провадження. Відмінність учасників від суб’єктів виконавчого провадження визначається відсутністю в учасників виконавчого провадження владних повноважень.
У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правовий механізм регулювання виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» наголошено, що виконавче провадження здійснюється у формі державного управління і регулюється адміністративним правом, за допомогою якого норми інших галузей права об’єднуються в єдиний інститут виконавчого провадження з відносно самостійним правовим регулюванням, утворюючи законодавчо врегульовану адміністративну процедуру. До елементів механізму правового регулювання у сфері примусового виконання рішень судів та юрисдикційних органів зараховано норми права, правовідносини, акти реалізації прав та обов’язків. На основі дослідження практики правового регулювання відзначено, що під час реалізації виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення регулятором суспільних відносин є адміністративно-правові норми.
У підрозділі 2.4 «Адміністративна відповідальність за порушення порядку виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» зазначено, що під адміністративною відповідальністю слід розуміти реалізацію адміністративно-правових санкцій, яка охоплює діяльність посадових осіб Державної виконавчої служби України щодо розгляду адміністративних справ та прийняття рішень стосовно постанов про накладення штрафу, скарг на постанови в адміністративних справах та на рішення про накладення штрафу за порушення законодавства у сфері виконавчого провадження. Необхідність розгляду адміністративних справ у сфері виконавчого провадження судами загальної юрисдикції зумовлена тим, що адміністративні правовідносини, які виникають між боржником і суб’єктом державного управління, є настільки важливими, що регулювання їх потрібно контролювати на відповідність законодавству.
Розділ 3 «Шляхи вдосконалення виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення» відзначено, що законодавство України щодо виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення не відповідає вимогам Європейського Союзу та потребує подальшого розвитку. Аналіз законодавчих актів, відомчих документів та наукових досліджень щодо примусового виконання рішень судів та юрисдикційних органів дав змогу визначити основні шляхи підвищення ефективності правового забезпечення виконавчого провадження. Серед них: вдосконалення нормативно-правової бази в галузі статистики щодо обліку результатів роботи органів Державної виконавчої служби України завдяки розробці і впровадженню програм збору й аналітичної обробки даних, взявши за основу стандарти Європейського Союзу; втілення міжнародних стандартів у національну практику виконавчого провадження щодо подальшого розвитку інституту адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері виконавчого провадження, за допомогою якої забезпечується законність й ефективність виконання адміністративно-юрисдикційних рішень.
