ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ ДЕГРАДАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Краткое содержание

     ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Особливістю даної роботи є майже цілковита відсутність фундаментальних досліджень з питань розвитку законодавства стосовно запобігання деградації сільськогосподарських земель. Саме ці причини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Актуальність теми дослідження. Охорона навколишнього природного середовища загалом і окремих її елементів є глобальною проблемою сучасності. Стан навколишнього природного середовища багато в чому залежить від стану земельних ресурсів. Відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством України, яке перебуває під особливою охороною держави.

Погіршення стану земельних ресурсів стало самостійним чинником і в Україні, яка володіє унікальними багатствами, створеними самою природою, головний з яких – земля. Як самостійний елемент природи земля є невід’ємною частиною екологічної системи. Це зумовлює необхідність вжиття заходів щодо збереження та відновлення її природних якостей. Специфічну функцію покликані здійснювати землі сільськогосподарського призначення. Їх використання пов’язане із забезпеченням сільськогосподарськими продуктами харчування населення країни, сировиною для промисловості, кормами для тваринництва. З цього погляду зазначені землі є основою економічної безпеки країни. Тому запобігання будь-яким негативним впливам на землі – першорядне завдання у сфері їх використання і охорони.

Необхідність  всебічного наукового дослідження правового забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення зумовлена кількома причинами.

По-перше, проблема правового забезпечення запобігання деградації земель у сучасних умовах стає все більш актуальною. Деградація не тільки впливає на стан земель, але і є важливим чинником, який створює передумови для погіршення якісного стану навколишнього природного середовища в цілому. Відомо, що через деградацію з сільськогосподарського використання вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь (їх загальна площа – 41,84 млн. га).  Це викликає необхідність всебічного аналізу змісту даного явища і правових форм його запобігання.

По-друге, підвищення інтенсифікації використання даних земель нерозривно пов’язане із збільшенням негативного впливу на них. Цей вплив повинен здійснюватися тільки в певних межах, які, з одного боку, дозволяли б керувати негативними процесами, які виникають при використанні земель господарського призначення, а з іншого, –  забезпечували б збереження якісного стану таких земель.

По-третє, досі в українській земельно-правовій науці не проводилося спеціального  дослідження правового забезпечення запобігання деградації земель. Проблеми охорони земель взагалі і земель сільськогосподарського призначення зокрема розглядалися в літературі в загальній формі, але такі дослідження здійснювалися в умовах виключної державної власності на землю, панування адміністративно-командних методів управління та ін. У ринкових умовах, коли Україна стала самостійною, зазначені проблеми в правовому аспекті не аналізувалися. Нарешті, здійснення земельної реформи в країні, прийняття нового Земельного кодексу України висувають на перший план необхідність дослідження проблем, пов’язаних із правовим забезпеченням запобігання деградації земель.

  Викладені обставини зумовлюють актуальність теми дослідження і обґрунтування її вибору.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права в рамках Державної цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (державна реєстрація № 0186.0.070871).