ПРАВОВІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ БЄЛАРУСЬ: СУЧАСНІ ПРОЦЕСИ ПРАВОВОГО РОЗВИТКУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі відбуваються масштабні інтеграційні і глобалізаційні процеси в економічній, культурній, політичній, правовій та в інших сферах життя. Все це призводить до взаємодії та розвитку національних правових систем, а деякою мірою й до їх зближення.

За сучасних умов саме від якості та напряму розвитку національної правової системи залежить стан демократії в країні, а також побудова правової, соціальної держави з утвердженням верховенства права.

Стан та якість нашого життя обумовлені процесами трансформації. Особливо гостро це відчувають країни, конкурентні позиції яких недостатньо стійкі у порівнянні з лідерами соціально-економічного розвитку – країнами Західної Європи, Північної Америки та Південно-Східної Азії. У зв’язку з цим для інших країн головною проблемою в контексті вибору стратегії розвитку в ХХІ ст. є визначення ресурсів і механізмів, за рахунок чого вони зможуть найбільш органічно і гармонійно вписатися в процес глобалізації як суб’єкти, а не об’єкти світової історії. Зокрема, ця проблема є гострою для пострадянських держав, які в результаті системної кризи кінця ХХ ст. опинилися в складній соціально-економічній ситуації, що істотно послабило їх світові позиції.

В останні десятиліття суттєвим стає питання про гармонізацію різноманітних правових систем. Доведено, що дестабілізацію викликає те, що держави діють розрізнено, не дотримуються загальних правил, що були вироблені в процесі розвитку людства.

Внаслідок процесів інтеграції спостерігається відносна єдність правових сімей, виникає можливість використання їхніх основних понять, інститутів, принципів у процесі правового розвитку та функціонування сучасної правової системи країн пострадянського простору, зокрема України та Республіки Бєларусь.

І сучасна держава Україна, і Республіка Бєларусь є незалежними суверенними країнами, що самостійно визначають свою внутрішню і зовнішню політику, перспективи і напрями правового, економічного, політичного, соціального та культурного розвитку. Однак в силу об’єктивних причин будь-яка держава не може існувати незалежно (ізольовано), і це стосується як суверенних, демократичних, так і авторитарних, з адміністративно-командною економікою держав, або з ринковою економікою, адже з моменту своєї появи на політичній карті світу, кожна з них вступає у співпрацю, взаємодію, яка являє собою сукупність різноманітних відносин між самими державами, їх громадянами і організаціями.

Ефективність функціонування та розвитку будь-якої правової системи і держави в цілому залежать від вдалої моделі правового розвитку.

Розвиток правової системи і держави в цілому в Україні та в інших державах пострадянського простору, зокрема в Республіці Бєларусь, повинен відбуватися з урахуванням позитивного розвитку країн СНД (при цьому не відкидаючи можливості вступу до ЄС, але за певних умов і в певний час), оскільки відомо, що тільки у відповідній співпраці кожної країни одна з одною, зокрема пострадянських країн, які мають не досить високий рівень розвитку в економічному і в правовому форматах, їх шанс досягти спільної мети, яка полягає в побудові розвинутого світового співтовариства, подолання усіх існуючих глобальних проблем людства і в кінцевому результаті побудови правової держави є набагато реальнішим.

Правова система кожної держави є важливим чинником інтеграції в будь-яких складних державних утвореннях, в тому числі й в СНД. За допомогою права визначається юридичний статус державного утворення, характер взаємовідносин між цілим і його складовими частинами, механізми управління системою. В СНД первинною ланкою правової системи є законодавство держав - учасниць, що в свою чергу вимагає гармонізації національних законодавств країн - учасниць СНД, з метою розвитку і формування дієвої міжнародної організації.

Для успішного розвитку процесу інтеграції недостатньо тільки зближення національних законодавств держав-учасниць, потрібна й їх уніфікація. На сьогодні в державах, що мають однакові проблеми часто приймаються законодавчі акти, що майже не відрізняються один від одного. В той же час багато актів, які мають відмінності, фактично не викликані якимись принциповими положеннями, причинами. Тому виникає необхідність вироблення загальних підходів, єдиних правових понять (прикладом цього може слугувати практика створення і функціонування ГУАМ).

У зв’язку з цим постає питання необхідності правового моделювання, що є ефективним засобом нормативно-правової уніфікації, а також втілює в собі цілий ряд суттєвих переваг: зокрема, здатність акумулювати позитивний законотворчий досвід різних країн, що дає змогу об’єднати їх зусилля для розв’язання першочергових проблем, досягти певної спільної мети. Модельна законотворчість є цивілізованою формою міжнародної взаємодії та взаємодопомоги у правотворчій та законотворчій сферах.

В сучасних умовах правового розвитку необхідність дослідження правової системи покликана в першу чергу тим, що вона є глобальною, комплексною, інтегруючою категорією, яка відображає всю правову організацію суспільства та цілісну правову дійсність. Правова система є основою для державного розвитку в цілому. Вона справляє вплив на характер змін у суспільстві, удосконалення законодавчого процесу, підвищення ефективності правового регулювання, формування суспільної та індивідуальної правосвідомості.

У сучасній правознавчій науці юридичній категорії „правова система” приділена чимала увага, але комплексне порівняльне дослідження національних правових систем країн пострадянського простору, зокрема України та Республіки Бєларусь, не проводилося.

Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та необхідності подальшого опрацювання теоретичних засад поняття, сутності, ознак, місця правових систем країн СНД на правовій карті світу, зокрема України та Республіки Бєларусь, з метою формування демократичної, соціальної, правової держави в рамках сучасних процесів правового розвитку.

Значний внесок у дослідження поняття, сутності, природи правової системи, основних ознак та проблем її формування в сучасних умовах інтеграції досліджувались у роботах відомих вчених. Серед українських вчених проблемою становлення, формування, функціонування правової системи займалися: В. Бабкін, C. Бобровник, С. Гусарєв, А. Заєць, О. Зайчук, А. Колодій, О. Копиленко, Л. Луць, Н. Оніщенко, В. Петришин, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Селіванов, О. Скакун, Є. Тихонова, В. Шаповал, Ю. Шемшученко та ін. Серед російських науковців дана проблема була предметом розгляду: С. Алексєєва, О. Васильєва, В. Карташова, Д. Керімова, О. Малько, М. Марченко, М. Матузова, А. Саїдова, В. Синюкова, Ю. Тихомирова, Л. Тіунової, Л. Явича та ін. Серед білоруських вчених цю проблему глибоко досліджували: Н. Акімов, С. Дробязко, В. Дубовицький, С. Жевнеровіч, А. Кебец, Н. Сильченко, О. Хлус, О. Шмига та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Дослідження виконувалося в рамках планових тем відділу теорії держави і права „Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні” (номер державної реєстрації 0104U007590), „Теоретичні проблеми реалізації принципу „верховенства права” в Україні” (номер державної реєстрації 0106U008729).