1) ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її об’єкт і предмет, мету та завдання, викладено основні методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, відображено відомості про впровадження результатів дослідження.
Розділ 1 «Податкова політика в системі регулювання соціально-економічного розвитку України» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «» аналізується поняття «податкова система», її елементи, досліджується становлення податкової системи та її особливості, проаналізовано принципи, яким має відповідати система оподаткування, ступінь їх практичної реалізації, досліджуються елементи, суть, структура та роль податкової системи в реалізації економічної політики держави. Встановлено, що система оподаткування в Україні слабо скерована у напрямку стимулювання економічного зростання, не сприяє становленню інноваційно-інвестиційного шляху розвитку, загострює протиріччя між суб’єктами податкових правовідносин, практично не покращує вкрай недосконалої системи адміністрування податків.
» досліджуються напрями вдосконалення правового регулювання оподаткування для забезпечення оптимального співвідношення між правами і обов’язками суб’єктів податкових правовідносин. Критерієм тут має виступати баланс публічного і приватного інтересів, який передбачається досягнути шляхом введення норм, які регулюють відносини імперативним і диспозитивним способами. Таке поєднання забезпечить консенсус – угоду, яка задовольнить обидві сторони. Держава отримає достатньо ресурсів для виконання своїх функцій, а платники – пристойний рівень життя.
Для реалізації стратегічних цілей перспективного розвитку в Україні необхідно спрямувати всю економічну політику на формування найбільш ефективних господарських структур та здійснення перерозподілу інноваційних ресурсів суспільства на користь нових виробництв, які визначають сутність і спрямованість трансформаційних процесів. З цією метою пропонується поновити діяльність Державного інноваційного фонду, на який покладається відповідальність за реалізацію інноваційної та інвестиційної політики України:
вдосконалення принципів і методів державного бюджетного фінансування науково-технічної та інноваційної сфери;
вдосконалення чинного податкового законодавства як непрямого механізму фінансування вітчизняної науки та інноваційних проектів;
реалізація комплексу заходів щодо стимулювання взаємодії банківської системи з реальним сектором економіки, враховуючи науково-технічну сферу;
формування інноваційної інфраструктури.
Фундаментальні принципи податкової системи як основа її оптимізації» досліджується мотиваційна природа податків. Реально поведінку платників податків визначають три мотивації: обов’язкова, добровільна, примусова. На підставі ознайомлення з західними концепціями виділено три види мотивацій на індивідуальному рівні сприймання податків: а) економічну, б) політичну, в) імперативно-правову; і відповідно пояснюється податок як (а) економічний, (б) соціально-політичний, (в) правовий феномен.
Податкова система держави повинна формуватися з урахуванням середовища, в якому доведеться застосовувати податки. Зокрема, переосмисленню підлягають основні і додаткові функції податків як регуляторів виробництва і споживання, як інструмента розподілу і перерозподілу державних доходів.
Ключовим питанням податкової політики України є формування податкової системи, орієнтованої на економічне зростання. З точки зору впливу на економічне зростання, важливим є такі характеристики податкової системи: загальний рівень оподаткування; нейтральність оподаткування. При формуванні податкової системи необхідно враховувати можливості відпливу капіталу і створювати умови для залучення мобільного капіталу й мобільних технологій, що повною мірою стосується і кваліфікованих фахівців.
Оптимізація податкової системи передбачає і раціональний вибір об’єктів оподаткування. Пропонується ввести додатковий податок на пальне як найкращу з можливих альтернатив для податку з власників транспортних засобів.
У підрозділі 1.4 «Особливості оподаткування доходів фізичних осіб» проаналізовано недоліки чинного законодавства про оподаткування фонду оплати праці та доходів фізичних осіб. Виявлено основні фактори, які стимулюють тінізацію виробництва і доходів у суспільстві. Запропоноване вдосконалення законодавства передбачає оптимізацію розподілу доходів у суспільстві шляхом запровадження диференційованих ставок податків.
Вивчено особливості сучасного соціально-економічного прогресу розвинених країн – формування економіки, що базується на знаннях і передбачає зміни у структурі собівартості робочої сили. Інтелектуальна складова праці оцінюється опосередковано у вартості робочої сили, а інтелектуальний капітал опосередковано оподатковується як складова податків з фонду оплати праці та з доходів фізичних осіб. Однак, через низький рівень оплати праці в Україні, значну диференціацію доходів різних верств населення заробітна плата втратила свою мотиваційну природу. Реалізацію принципів, методів та напрямків відновлення мотиваційної природи заробітної плати вважаємо можливим через удосконалення податкового законодавства взагалі і податку з фонду заробітної плати зокрема.
Реформування податкової системи передбачає виявлення нових джерел доходів державного бюджету з метою зниження загального рівня оподаткування. У роботі запропоновано ввести новий об’єкт оподаткування – інтелектуальна складова вартості робочої сили (інтелектуальний капітал), оцінкою якої вважати затрати на базову підготовку (навчання) працівників. Ці суми зараховуються до бюджету (як цільовий податок на фінансування освіти) і включаються у собівартість продукції (робіт, послуг). Інтелектуальна складова вартості робочої сили у розрахунку на одну особу з вищою, середньо-спеціальною, середньою і професійно-технічною освітою відповідно затверджується у державному бюджеті. Сума податку визначається множенням затвердженої у бюджеті норми на кількість працівників установи, які мають відповідний рівень базової освіти. Для запровадження запропонованого механізму запропоновано необхідні зміни у Податковий кодекс України.
Розділ 2 «Еластична ставка податків і зборів у погодженні інтересів суб’єктів податкових правовідносин» включає 2 підрозділи, в яких проаналізовано використання податків як фінансових регуляторів для забезпечення раціонального балансу між фіскальною та регуляторною функціями податків в Україні.
У підрозділі 2.1 «Підвищення платоспроможного попиту на товари (роботи, послуги) засобами податкового регулювання» досліджуються механізми стимулювання платоспроможного попиту, пропозиції товарів (робіт, послуг) і прискорення науково-технічного прогресу.
В умовах, що склалися в економіці України, виявлено два способи підвищення платоспроможного попиту: 1) запровадження еластичної ставки ПДВ; 2) використання внутрішнього боргу держави (вклади населення в Ощадбанку колишнього СРСР) у безготівкових розрахунках за товари тривалого користування.
Для реалізації першого способу пропонується запровадити еластичну ставку ПДВ, яка автоматично (без участі органів управління) знижується при збільшенні пропозиції товарів (робіт, послуг). Розмір еластичної ставки пов’язується з податковою базою: ширша податкова база – нижча податкова ставка. Чистий приріст податкової бази DБ % (за вирахуванням інфляції), порівняно з відповідним періодом минулого року, дає право знижувати ставку податку на DС = k*DБ %, де k – коефіцієнт еластичності. Значення коефіцієнта k залежить від пріоритетності завдань, які треба розв’язати. Пріоритетом можуть бути: темпи розвитку економіки, наповнення бюджету, темпи детінізації економіки і доходів, розширення зайнятості населення, протекціоністські заходи щодо захисту вітчизняного товаровиробника тощо.
Інший спосіб підвищення платоспроможного попиту на продукцію вітчизняних товаровиробників передбачає використання чеків Ощадбанку колишнього СРСР у безготівкових розрахунках за продукцію тривалого користування (у першу чергу – меблі, побутова техніка, електротехніка, радіотехніка, автомобілі, житло, будматеріали тощо). Підприємство-виробник використовує чеки Ощадбанку для сплати податків. Пропонується передбачити у Податковому кодексі України можливість сплати податків до державного бюджету розрахунковими чеками Ощадбанку в частині, яка визначається темпом приросту виробництва.
У підрозділі 2.2 «Оптимізація податкових ставок у системі державного регулювання економіки» доводиться, що застосування еластичної ставки основних податків – ПДВ, з прибутків підприємств, з фонду оплати праці – забезпечує погодження інтересів товаровиробників і держави; створює ефективний протекціоністський бар’єр захисту вітчизняного товаровиробника, позбавляє економічного сенсу процедури ухилення від оподаткування; слугує ефективним стимулом детінізації виробництва, доходів і зниження собівартості продукції.
Еластична податкова ставка знижується пропорційно до збільшення податкової бази, що фактично радикально удосконалює спосіб надання податкових пільг. У Податковому кодексі передбачені пільги щодо оподаткування прибутку (доходу) підприємства, спрямованого на розвиток виробництва. Однак така система стимулювання виходить лише з факту витрат на розвиток виробництва, але не передбачає ефективного їх використання. Такого недоліку позбавлена система надання пільг через запровадження еластичної ставки податку. Еластична ставка податку заохочує лише такі вкладення в розвиток виробництва і лише в такій кількості, які забезпечують реальний економічний ефект – вся сума отриманого економічного ефекту податком не обкладається і може спрямовуватися не лише на розвиток виробництва, але й на соціальний розвиток, заохочування, дивіденди та інші цілі.
Запропоновано запровадити еластичну ставку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що позбавляє економічного сенсу приховування фонду оплати праці і створює стимули для детінізації доходів.
Розділ 3 «» включає 3 підрозділи, в яких досліджуються способи законної і незаконної оптимізації оподаткування, робиться аналіз діючого податкового законодавства на предмет виявлення спірних, з погляду можливостей застосування тих чи інших способів оптимізації оподатковування, і пропонуються заходи протидії податковому плануванню, які дозволяють усунути або значною мірою зменшити можливості його застосування.
У підрозділі 3.1 «» аналізуються принципи ціноутворення у цивільному і податковому законодавстві, які істотно різняться. Існування особливих принципів визначення ціни для цілей оподаткування визначається тим, що при узгодженні ціни сторонами угоди незримо присутній носій публічного інтересу, тобто держава. У цьому випадку приватні інтереси не можуть досягатися за рахунок ігнорування інтересу публічного.
Проаналізовано методи визначення звичайних цін, передбачених ст. 39 Податкового кодексу України, і виявлено їх недоліки, які допускають незаконну оптимізацію податків. Протиправність у приватноправовій сфері запропоновано обмежити шляхом застосування механізмів ціноутворення на принципово новій методологічній основі, що спирається на показники технічного і технологічного рівнів продукції, а не на затратні статті виробництва.
У підрозділі 3.2 «Напрями реформування адміністрування ПДВ в системі запобігання податковим правопорушенням» проведено аналіз діючого податкового законодавства. Встановлено, що Податковий Кодекс України не виключає застосування таких методів оптимізації оподаткування: метод офшора, застосування пільг і звільнень, використання податкового кредиту (зменшення податкової бази), зміна податкового статусу через інкорпорацію, недосконалість методів визначення звичайних цін.
Законна податкова оптимізація повинна спиратися на два стовпи: (1) юридичний – відповідати нормам законодавства; (2) економічний – підставою для оптимізації повинна слугувати розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Запропоновано необхідні зміни і доповнення до Податкового кодексу України.
У підрозділі 3.3 «» запропоновано повністю автоматизовану систему нарахування, справляння і відшкодування ПДВ, яка ґрунтується на 2-х додаткових спеціальних ПДВ-рахунках. Як варіант, достатньо одного рахунку. На одному спеціальному рахунку обліковуються суми ПДВ, сплачені при покупках, на другому – отримані при продажах. Різниця цих рахунків у реальному масштабі часу відображає податкові зобов’язання з ПДВ. Введення спеціальних рахунків виключає можливість несплати або безпідставного відшкодування з бюджету ПДВ.
| 
