ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ст. 50 Конституції України проголошує право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а згідно ст. 16 Конституції забезпечення екологічної безпеки є обов’язком держави. Відповідно до зазначених вимог Конституції, Президент України у посланні до ВР “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 рр.” проголосив розвиток і вдосконалення законодавчо-правової бази у галузі забезпечення екологічної безпеки ключовим завданням, що ставиться перед Україною.

Науково-технічний поступ, зростаючі світові темпи розвитку господарства, ріст комунікацій, урбанізації тощо, обертаються й негативним боком, що пов’язано з різким погіршанням якості довкілля, виснаженням природних ресурсів, їх забрудненням. Екологічний тягар України чи не найважчий у світі: на пересічного жителя припадає близько 150 кг отруйних забруднюючих речовин, що викидаються у повітря; майже 100 м³ забруднених стічних вод скидаються у водойми держави, прямі витрати на знищення відходів виробництва сягають сьогодні 16 млн. доларів США, а на видалення й знищення отруйних відходів витрачається близько 61 млн. доларів США. Вчені різних країн майже одностайні у тому, що глобальна екологічна криза спричинюється екологічно небезпечною діяльністю (надалі – “ЕНД”) людини. Саме тому зусилля вчених різних країн і галузей науки спрямовані на гармонізацію ЕНД з екологічними викликами сьогодення. Цими питаннями займаються фахівці у царині екології, біології, економіки, медицини, географії, техніки тощо, але саме правознавство, зокрема, право екологічної безпеки, має унікальний інструмент опанування такою проблематикою, а саме широкою палітрою державно-владного впливу на поведінку людей задля її коригування, враховуючи об’єктивно існуючі загрози, що опосередковуються у системі правовідносин. З огляду на викладене, опрацювання правового механізму регулювання здійснення ЕНД наразі є завданням вельми актуальним для України.

Окремі питання правового регулювання здійснення ЕНД в Україні розроблялися Андрейцевим В. І., Балюк Г. І., Каракашем І. І., Погрібним О. О. Однак комплексне дослідження багатоаспектної проблеми здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні на часі залишається актуальним. Прогалинами в цій галузі залишається комплексне окреслення заходів правового механізму регулювання ЕНД, визначення особливостей правового регулювання окремих видів ЕНД, правова розробка наукового поняття ЕНД, теоретичні дослідження механізму правового регулювання ЕНД через комплексне визначення критеріїв екологічної небезпечності окремих видів діяльності. Вивчення правових засад здійснення ЕНД в Україні, вдосконалення вітчизняного законодавства з цього питання може стати могутнім важелем в системі забезпечення екологічної безпеки і створення дієвих гарантій конституційного права громадян на екологічну безпеку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Відповідно до Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року, пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки визнано, зокрема: збереження довкілля та сталий розвиток, ресурсоощадні технолоґії в енергетиці, промисловості та АПК. Концепцією пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, затвердженою постановою КМУ “Про реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки та техніки” від 22.06.94 р. № 429 зазначені основні напрями конкретизовано щодо різних видів ЕНД. Окрім того, Концепцією науково-технолоґічного та інноваційного розвитку України, затвердженою постановою ВР від 13 липня 1999 року № 916-XIV, наукове забезпечення розв’язання проблем охорони здоров’я людини та забезпечення екологічної безпеки визнано пріоритетним напрямом науково-технолоґічного та інноваційного розвитку. А такий засадничий документ як Концепція (основи державної політики) національної безпеки України, затверджена постановою ВР від 16.01.97 р., спрямовує зусилля наукової громадськості на зниження навантаження ЕНД на довкілля, ліквідацію наслідків негативного впливу ЕНД. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради ОНЮА (протокол № 5 від 3 липня 2000 р.) та узгоджується з загальною науково-дослідницькою програмою кафедри аграрного, земельного та екологічного права ОНЮА на тему: “Правове регулювання розвитку АПК України”, розробленою відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин”. Авторові у виконанні цієї програми належить розробка положень, що стосуються забезпечення екологічної безпеки в аграрному секторі економіки та регулювання ЕНД в сільському господарстві.